Студентка факультету аграрного менеджменту Вікторія Горб: працюватиму в Україні і задля її розвитку

14 листопада 2016 року

17 листопада увесь світ святкуватиме Міжнародний день студента. Тож саме з цієї нагоди ми започаткували цикл бліц-інтерв’ю з, так би мовити, винуватцями цього свята. Наші співрозмовники – студенти, які цьогоріч вступили до університету. Вони – представники різних факультетів та інститутів, мають різносторонні уподобання. Хтось займається спортом, дехто вже проявив себе в студентському самоврядуванні. Інші ж спробували свої сили у художній самодіяльності. І ще у кожного своя історія вступу. Але всіх їх об’єднує одне – звання студента НУБіП України, яке вони з гордістю несуть уже 100 днів. Першою ділилася враженнями про студентське життя першокурсниця факультету аграрного менеджменту Вікторія Горб.

– Розкажи про своє знайомство з університетом. Коли і як це було?

– Пам’ятаю як зараз – це був день подачі документів. Перший корпус, всюди все нове і незвичне. Багато абітурієнтів і всі, звісно, хочуть потрапити на бюджет. Дух конкуренції витав у повітрі. І це додавало хвилювань. Але тільки-но переступила поріг приймальної комісії – невпевненість зникла геть. Ще на порозі нас зустрічали привітні викладачі, після спілкування з якими від страхів та невизначеності не залишилося ані сліду. 

– Чому саме НУБіП і аграрний менеджмент?

– Ще у школі мої вчителі помітили в мені лідерські якості. Різні організаційні завдання давалися мені з легкістю. Власне це дуже важливо для управлінця будь-якої ланки. Звичайно, я як і всі задумувалася, який фах обрати. І в цьому мене зорієнтувала мій класний керівник Наталія Коваль. Коли з цим остаточно визначилася, відкритим залишилося питання вибору вишу. Головним індикатором для мене стала можливість міжнародного стажування. Не останню роль зіграло й те, що сьогодні все-таки майбутнє – за аграріями. А НУБіП поєднує в собі і те, й інше. Тож про зроблений вибір не шкодую.

– Що запам’яталося тобі за ці кілька місяців?

– Дуже сподобався квест першокурсника, де ми у ході виконання завдань краще познайомилися один з одним і з університетською територією. Тоді ж і мали нагоду поспілкуватися з ректором Станіславом Ніколаєнком і першим проректором Ігорем Ібатулліним. Хочу сказати, що викладачі тут добре ставляться до студентів. І це мені імпонує. А ще моїй групі поталанило з куратором – Олександром Новаком, який допомагає нам адаптуватися до нових, зовсім не схожих на шкільні, умов навчання.

– А як щодо розвитку творчих здібностей?

– У школі я займалася легкою атлетикою і баскетболом. Однак зараз зробила вибір на користь студентського самоврядування – мене обрали старостою групи, маю обов’язки також у студраді. Сподіваюсь, що це буде корисним і для мого майбутнього фаху.

– Майже за місяць розпочнеться перша у твоєму житті сесія. Як здаватимеш?

– Вперше, тому навіть не уявляю як це буде проходити. Проміжну атестацію пройдено. Буду старатися й успішно скласти заліки та екзамени. Хоч про нас і турбуються, однак це вже не школа, а самостійність, доросле життя та відповідальність. 

– Ким бачиш себе за років 5-6?

– Поки що важко сказати, але точно знаю одне: працюватиму в Україні і задля її розвитку.

Розмовляла Ольга Наконечна
 

Захисти дисертаційРегіональні навчальні заклади (синій)Набір на навчання (синій)_2015

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook