Національне свято – День захисника України – еволюція святкування

14 жовтня 2016 року

     14 жовтня Україна на державному рівні уже вдруге відзначає національне свято – День захисника. Указ щодо його святкування було підписано Президентом П. Порошенком 14 жовтня 2014 року. В Указі наголошено: «З метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві та на підтримку ініціативи громадськості постановляю: 1.установити в Україні свято – День захисника України, яке відзначати щорічно 14 жовтня…».

     Це національне свято має давні історичні традиції. 

     14 жовтня відзначається одне з найбільш шанованих релігійних свят в Україні – свято Покрови Пресвятої Богородиці, або «Покрови» чи «Святої Покрови». За легендою, у цей день військо давніх русів на чолі з Аскольдом взяло в облогу Константинополь. Мешканці міста з молитвою звернулись до Божої Матері, прохаючи про порятунок. Богородиця з’явилася перед людьми та вкрила їх своєю покровою (омофором), після чого русичі вже не могли їх побачити. Як вказують деякі джерела, Аскольд та його дружинники стали першими християнами серед східних слов’ян.

     У XVI-XVII ст. це було одне із найбільших свят запорозького козацтва. Цього дня відбувалися вибори нового отамана. Впродовж століть в Україні це свято набуло ще й козацького змісту та отримало другу назву – Козацька Покрова. Козаки вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю козаки вважали своєю заступницею і покровителькою.
     Відомий дослідник звичаїв українського народу Олекса Воропай писав, що після зруйнування Запорозької Січі в 1775 р. козаки, які емігрували за Дунай, взяли із собою образ Покрови Пресвятої Богородиці. 
     1942 р. в цей день було офіційно утворено Українську Повстанську Армію, яка теж обрала собі свято Покрови за день Зброї.

    З 1999 р. свято Покрови в Україні відзначалося як День українського козацтва.
     Таким чином, «Покрова» асоціювалася в українців не тільки як народно-релігійне, а й національне свято.
     Проте ще донедавна День захисника асоціювався в українців із датою 23 лютого, який був офіційним святом в Радянському Союзі. В цей день було прийнято вітати всіх чоловіків, незалежно від їхнього віку, як потенційних захисників. Воно стало своєрідним «чоловічим днем 8 березня».

     Як же виникла традиція святкувати День Радянської армії і як вона змінювалася? Історія виникнення цього свята складна і заплутана, як і походження дати «23 лютого».
     Довгий час прийнято було вважати, що день 23 лютого святкувався як день народження Червоної Армії на честь перемоги під Нарвою і Псковом над німецькими військамиу 1918 р. Проте утогорічних газетах не містилося особливих публікацій про цю перемогу, як і не має згадок про цю подію і через рік – в 1919 р. Лише в 1922 р., 23 лютого було оголошено «Днем Червоної Армії». Пізніше 23 лютого щорічно відзначалося в СРСР як всенародне свято – «День Радянської Армії і Військово-Морського Флоту» в ознаменування загальної мобілізації революційних сил на захист соціалістичної Вітчизни, а також мужнього опору загонів Червоної Армії загарбникам. 
     Але збереглися архіви, які свідчать зовсім про інше походження цього свята. Ще в 1933 р. висловив свої сумніви з приводу вибору дати 23 лютого перший радянський маршал Климент Ворошилов. У газеті «Правда» він написав: «... приурочування святкування річниці РСЧА (Робітничо-селянська Червона армія) до 23 лютого носить досить випадковий і важко зрозумілий характер, і не збігається з історичними датами». Письменник Олександр Степанов, автор «Порт-Артура», маючи доступ до архівів, з'ясував, що 23 лютого 1918 р. під Нарвою і Псковом взагалі не відбувалося ніяких боїв. Самої Червоної армії тоді ще не існувало, а зіткнення з німецькими частинами під Нарвою почалися тільки 3 березня.

     То яке ж пояснення святкування понад 70-річного фантому?
     Окрім всіх революційних подій початку минулого століття, наша країна тільки в 1918 р. перейшла зі старого стилю літочислення на новий – з юліанського на григоріанський календар. Більшість країн Західної Європи жили за новим стилем ще з середини XVI століття, в той час як Росія і країни східної православної орієнтації продовжували жити за юліанським календарем. Це зараз ми говоримо, що Жовтневий переворот (революція) відбувся 7 листопада за григоріанським календарем, в той час у Росії в 1917 р. цей день був 25 жовтня. 

     8 березня 1911 р. в революційних колах Німеччини та Австрії за пропозицією Клари Цеткін був вперше проведений День жінки-революціонерки. Через декілька років воно почало святкуватися і в Росії.
     Нескладні арифметичні підрахунки дозволяють визначити різницю між 8 березня і 23 лютим – два тижні (різниця між юліанським і григоріанським літочисленнями). Аж до 1918 р. в Росії Жіночий день відзначався саме 23 лютого. Газета «Правда» в 1917 р. писала: «Задовго до війни пролетарський Інтернаціонал призначив 23 лютого Днем міжнародного жіночого свята».

     25 січня 1918 р. Рада народних комісарів прийняла постанову про перехід на новий календар. Перший день після 31 січня 1918 р. стали вважати не 1 лютого, а 14 лютого. День Жовтневої революції перші роки після переходу за звичкою відзначали і 25 жовтня – за старим стилем, і 7 листопада – по новому. А що ж було робити з Днем жінки-революціонерки, якщо вся Європа відзначала його 8 березня? У Росії стали також святкувати його в березні, але рефлекторно 23 лютого продовжувало асоціюватися з чимось революційним.

     Декрет про організацію Червоної Армії був підписаний головою Раднаркому Леніним 15 (28) січня 1918 р. і тоді ж виникла ідея щодо відзначення Дня Червоної Армії. З агітаційною метою було вирішено поєднати річниці Червоної Армії ще з одним заходом – з так званим «Днем Червоного подарунка». У газеті «Правда» опублікували оголошення: «Влаштування дня Червоного подарунка по всій Росії перенесено на 23 лютого. В цей день по містах і на фронті буде організовано святкування річниці створення Червоної Армії, що виповнилася 28 січня». Тільки в 1922 р., пам'ятаючи про «незайняту» лютневу дату, 23 лютого було оголошено Днем Червоної армії.

     Після проголошення незалежності України, це свято пов’язувалося із прийняттям Закону незалежної України від 6 грудня 1991 р. «Про Збройні Сили України». Саме свято – День Збройних Сил України було встановлено у 1993 р. Однак «народним» це свято так і не стало. Тому в 1999 р. був виданий Указ, відповідно до якого 23 лютого було названо Днем захисника Вітчизни. Цей день вважався «чоловічим днем» як і 8 березня «жіночим» але на відміну від останнього, він не був вихідним. У 2008 р. Президентом України В. Ющенком була зроблена спроба змінити дату на 29 січня («День подвигу героїв Крут»).

     У зв’язку з військовими діями на території України, які почалися в 2014 р., Указом Президента України П. Порошенка було засноване нове свято – День захисника України, який відзначається в один день з Днем українського козацтва і Покровом Пресвятої Богородиці. Згідно з цим указом, указ про святкування 23 лютого визнається таким, що втратив силу.

Заходи в Києві до святкування ДНЯ ЗАХИСНИКА ВІТЧИЗНИ
(14 жовтня)

     1000– Кінний марш з нагоди ДНЯ ЗАХИСНИКА ВІТЧИЗНИ (з 10:00 до 13:00), розпочнеться на Європейській площі і пройде через: Майдан Незалежності, вул. Михайлівську, Житомирську, Володимирську, Софійську площу, а потім його учасники повернуться через вул. Михайлівську, Майдан Незалежності на Європейську площу.
     1100 – на Михайлівській площі – Виставка військової техніки за участю Президента України Петра Порошенка та українських військовослужбовців з 1100 до 2000 безплатно для всіх охочих. Експонуватимуться зразки новітньої військової техніки, стрілецької зброї, обмундирування та навіть військові собаки. Проект присвячено героям, які віддали свої життя під час неоголошеної війни.
     1400 – в Українському домі (Єврепейська площа) відкриється виставка картин Наталії Чернової «Жар-птиця з одним крилом». Проходитиме експозиція до 20 жовтня. На виставці будуть представлені роботи присвячені православним святам. Виставка присвячена Святу Покрови Божої Матері.
     1800 – 2200 – концерт на Михайлівській площі.

Окрім того:
     14-15 жовтня в музеї Гончара, за адресою вул. Лаврська, 19, зберуться кобзарі та лірники з усієї України на фестиваль "Кобзарсько-лірницька Покрова". Тарас Компаніченко, Михайло Хай, Олександр Тріус, Ярослав Крисько, Василь Лютий, Тарас Силенко, Святослав Силенко, Василь Жованик, Євген Макацьоба, Андрій Селецький та інші знані кобзарі та бандуристи подарують своє мистецтво киянам.

     З 13 по 16 жовтня в галереї «Екогінтокс» Наукового центру превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки пройде показ картин. Початок події о 12.00. Відвідувачі зможуть побачити роботи українського митця Андрія Холоменюка. Він майстерно зобразив звитяги українських предків у битвах на Синіх водах 1362 року, під Грюнвальдом 1410 року, під Оршею 1514 року, під Хотином 1621 року, під Конотопом 1659 року. Оригінальність робіт у тому, що вони виконані у техніці 3d, тому зображення виходить об'ємний, що не може не зацікавити глядача.

     З 14 по 30 жовтня 2015 року у Музеї історії міста Києва, за адресою Б.Хмельницького, 7 за підтримки асоціації «Україна – Франція» проходитиме виставка «Військово-польовий Арт». У проекті беруть участь 26 митців народно-ужиткового мистецтва України з 11 областей. Проект направлений на те, щоб накласти прояви українського народного мистецтва на предмети, які мають суто військове походження – амуніція, обладнання, засоби, привезені із зони АТО. Всі артефакти пройшли горнило військових подій, були зібрані і привезені до Києва, а звідти направлені індивідуально кожному майстрові.

     З 13 жoвтня пo 21 листопада в Американському домі (вул. Пимоненко, 6) триватиме фотовиставка «Точка Сходу». Проект присвячено героям, які віддали свої життя під час неоголошеної війни. «Точка Сходу» вважається продовженням виставки «Майдан. Людський фактор». Гості виставки можуть переглянути фотознімки фотокореспондентів, які часто ризикуючи своїм життям пліч-о-пліч з військовими виходили на передову.

     Водночас із святкуванням Державного свята ДНЯ ЗАХИСНИКА ВІТЧИЗНИ віруючі відмічають Свято Покрови, тож служби в цей день проходять в усіх церквах православного обряду. 

Олена Кропивко,
доцент кафедри історії і політології
 

Захисти дисертаційРегіональні навчальні заклади (синій)Набір на навчання (синій)_2015