25 травня 2023 року
Викладачі та студенти кафедри міжнародних відносин і суспільних наук за ініціативи Центру міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції й Інформаційного центру ЄС в рамках проєкту «Дипломатичний фронт» UA долучилися до чергового масштабного за розмахом онлайн-заходу. Цього разу відбулася надзвичайно цікава та корисна зустріч, в межах якої для усіх учасників відкрилася унікальна можливість безпосередньо з першоджерела дізнатися актуальну інформацію щодо сучасної роботи професійної української дипломатії.
Гостем-спікером став Андрій Юраш, Надзвичайний та Повноважний Посол України при Святому Престолі (Ватикан). Андрій Юраш за період свого перебування на «римській кафедрі» однозначно зробив помітним українське посольство, його новий офіс навіть «перемістився» у безпосередню близькість до Ватикану. Фейсбук-акаунт посла часом нагадує світову енциклопедію дипломатичного корпусу, повідомляючи про безліч заходів із колегами-дипломатами країн Старого та Нового світу.
Зв’язки України зі Святим Престолом мають давню історію і беруть початок у часи Київської Русі. Літописні джерела говорять про те, що князь Ярополк, син князя Святослава, приймав послів папи Бенедикта VII. У 988 та 991 роках папа Іоанн ХV направляв свої посольства до князя Володимира. Пізніше, у 1001 році посольство князя Володимира було направлене до Риму, до папи Сильвестра ІІ. Відносини Київської Русі з Папським Престолом підтримувалися й після схизми 1054 року. У 1253 році Данило Галицький у місті Дорогичин приймає від папи Інокентія ІV королівські інсигнії. Впродовж століть контакти київських та галицько-волинських князів, а також козацьких гетьманів з римськими папами мали не лише церковно-релігійне, але й політичне значення. Після відновлення Україною незалежності у 1991 році і встановлення дипломатичних відносин між Києвом і Святим Престолом 8 лютого 1992 року, у 2000 році у Римі було започатковано роботу Посольства України у Ватикані.
Учасники зустрічі цікавилися як особистими відчуттями пана посла від виконання дипломатичної місії у такому значимо сакральному для багатьох мільйонів місці, так і особливостями традиційної роботи фахівця-дипломата у досить нестандартних, на перший погляд, для професії умовах. І тут, звичайно, варто згадати понад тисячолітню історію християнської церкви.
Зустріч тривала понад півтори години, оскільки в учасників накопичилося багато запитань, адже вплив Ватикану на світову громадскість та думку лідерів держав світу не можливо переоцінити. Підтримка Святим Престолом України у її боротьбі проти збройної агресії східного сусіда продукує відчуття того, що не лише прогресивна частина людства на нашому боці, але й маємо Божу підтримку! Сильною і переконливою залишається наша віра та впевненість, що можливий, а в ірраціонально-екзистенційному вимірі і неминучий візит Папи до України – може стати саме таким потужним емоційно-духовним вчинком, який обов’язково вплине та об’єктивно стане тим духовним імпульсом, після якого ми вже говоритимемо лише про перемогу і мир!
Вікторія Хвіст, Людмила Лановюк,
доценти кафедри міжнародних відносин і суспільних наук
