Студенти факультету харчових технологій вшанували пам'ять загиблих Героїв під час розстрілу на Майдані
Студенти факультету харчових технологій вшанували пам'ять загиблих Героїв під час розстрілу на Майдані
February 19, 2019
Майдан Незалежності, м. Київ
І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая.
Всі пам’ятають цей уривок вірша Тараса Григоровича Шевченка «Кавказ», який на Майдані Незалежності читав Сергій Нігоян.
Найстрашніші події в історії незалежності України сталися в Києві 18-20 лютого 2014 року. Тоді під час зіткнень загинули 73 мирні жителі та 11 силовиків. Будинок профспілок на Майдані згорів дотла. До сьогодні невідомо, скільки там загинуло людей. Прицільну стрільбу по активістах вели снайпери. За різними даними, 18 лютого 2014 року загинуло від 18 до 24 людей і більше 500 отримали поранення. В Києві в ці дні зупинився рух метрополітену. Проти протестувальників застосовували коктейлі «молотова», гранати, водомети та вогнепальну зброю. Силовики підпалили палаткове містечко і ця стіна вогню трималась до 20 лютого, до кінця штурму. Майдан Незалежності зі сторони вулиці Інститутської був охоплений вогнем, безперервно приїзджали та від’їжджали карети «швидкої».
Мирних людей, які загинули за ці три пекельних дні, назвали «Небесною Сотнею».
Уже пройшло 5 років з цієї події. Але всі пам’ятають загиблих і віддають їм шану. Так і студенти факультету харчових технологій та управління якістю продукції АПК НУБіП України не забувають цих жахливих подій і продовжують традицію факультету приходити на Алею Героїв Небесної Сотні з квітами або лампадками, щоб вшанувати пам'ять загиблих Героїв, пам’ятаючи, що в ці дні загинув і студент нашого вузу.
…23 лютого 2014 року я, як і багато інших людей, вийшла на Майдан поставити свічки за загиблих людей. Була неділя. Темніло. Думаючи про те, що шукати в місті, де купити свічки, було надто пізно, я почала шукати свічки вдома, пам’ятаючи про те, що я привозила свічки із Єрусалима. Вони були запалені біля Гроба Господня. Для мене вони мали надзвичайну цінність, незрівнянну ні з чим, Святі 33 свічки. Проте я вирішила взяти їх і поставити там, де загинули люди. Я вийшла з метро «Хрещатик» на вулицю Інститутська. По обидві сторони вулиці лежали гори квітів, а вся дорога освітлювалась свічками. Я піднімалась вулицею і не знала, де зупинитись, куди ж поставити мої Святі свічки. Піднімаючись вверх по вулиці, вже було достатньо темно, у світлі палаючих свічок я побачила фотографію. «Мабуть, тут я поставлю свічки», - подумала я і зупинилась. Я присіла на навпочіпки, акуратно, щоб не зламати, бо вони дуже ніжні, дістала із сумки свічки, почала їх запалювати від інших свічок, і шукати, куди б їх поставити. Рядом біля мене була дівчина – вона підставила стаканчик. Я підняла голову і побачила молоду дівчину – по її обличчю безкінечним потоком лились сльози. Вона також сиділи навпочіпки, з болем дивилась на фотографію, гладила її і плакала. Незабаром до неї підійшов молодий хлопець, він також дуже плакав. Як розповідали очевидці, це були друзі загиблого хлопця, які залишилися живими, а на цьому місці стояла палатка. Я помолилась за всіх загиблих і потім прочитала під фотографією «Пантелеев Иван, г. Краматорск, Донецкая обл.». Довго я слухала розповіді людей, які приходили сюди кожного дня протягом цих місяців, забирали хлопців до себе додому на ніч на відпочинок, а вранці вони поверталися знову на Майдан. В черговий раз жінка після роботи прийшла за хлопцями, а на цьому місці вже не було палатки, і хлопці загинули.
Я піднімалась по вулиці Інститутській, де загинуло багато людей, де була пролита кров, і всю дорогу додому, думала: «Чому Господь зупинив мене зі свічками, запаленими біля Гроба Господня, саме тут, біля фотографії Івана Пантелєєва?» І відповідь на своє питання я отримала 25 лютого, коли на каналі «1+1» я побачила похорони Івана Пантелєєва в Донецькій області. І його мати давала інтерв’ю телеканалу. Вона розповідала, що він не був хрещений, але 19 лютого ввечері всі хлопці, в тому числі і він, молились біля палатки, щоб пережити все те пекло, що відбувалось на Майдані, пережити ніч і дочекатись дня. І 20 лютого їх уже не стало…
Ось тому і потрібно було зупинитись мені саме біля цієї фотографії і поставити тут Святі свічки від Гроба Господня загиблому Герою Небесної Сотні та всім загиблим.
Слава Героям і вічна пам'ять!
Юлія Крижова,
доцент кафедри технології м’ясних,
рибних та морепродуктів
