1 квітня 1578 р. народився основоположник фізіології та ембріології Вільям Гарвей

1 квітня 2021, 13:31
НДІ здоров'я тварин

 

Вільям Гарвей (англ. William Harvey) – видатний англійський медик, анатом, основоположник фізіології і ембріології, послідовник ятрофізики.


Вільям Гарвей (портрет англійського художника Даніеля Майтенса, 1627)

Сьогоднішнім людям важко уявити собі рівень медицини тих років, коли народився Гарвей. Жоден лікар Європи слідом за стародавніми Гіппократом і Галеном не здогадувався тоді про те, що кров циркулює по судинах і повертається до серця. Навіть геній Авіценна лише підійшов в своєму «Каноні лікарської науки» до проблеми кровообігу. Тому праця Гарвея «Анатомічне дослідження про рух серця і крові у тварин» вважають великим відкриттям і з нього починають відлік всієї сучасної медичної науки.
 


Навчання в Англії. Вільям Гарвей народився в сім'ї купця 1 квітня 1578 року в м. Фолкстон, графство Кент. У 1588 році вступив до Королівської школи в Кентербері, де вивчав латинь. У травні 1593 року його прийняли в Королівський коледж Кембриджського університету, в тому ж році отримав стипендію з медицини, засновану в 1572 році архієпископом Кентерберійським. Перші 3 роки навчання Гарвей присвятив вивченню «дисциплін, корисних для лікаря» – класичних мов (латини і давньогрецької), риторики, філософії і математики. Особливо його цікавила філософія. З усіх наступних творів Гарвея видно, що величезний вплив на його розвиток як ученого справила натурфілософія Аристотеля. Наступні 3 роки Гарвей вивчав дисципліни, що безпосередньо відноситься до медицини. У той час в Кембриджі це зводилося, в основному, до читання та обговорення творів Гіппократа, Галена та інших стародавніх авторів. Іноді влаштовувалися анатомічні демонстрації; викладач природних наук зобов'язаний був робити це кожну зиму, а Королівський коледж мав дозвіл проводити два рази на рік розтин тіл страчених злочинців. У 1597 році Гарвей отримав звання бакалавра, а в жовтні 1599 покинув Кембридж: за звичаєм студентів того часу він відправився в п'ятирічну подорож.
Італійський період. Точна дата його першого відвідування Падуї (Італія) невідома, але в 1600 році він вже займав виборну посаду «старости» – представника англійських студентів в Падуанському університеті. Медична школа в Падуї в той час славилася. Анатомічні дослідження процвітали завдяки Джироламо Фабріціо д'Аквапенденте, який займав спочатку кафедру хірургії, а потім кафедри анатомії та ембріології. Фабріціо був учнем і послідовником Габріеле Фаллопія. Серед падуанских вчителів Гарвея був також Джуліо Кассеріо.


Анатомічний театр в Падуанському університеті

Коли Гарвей прибув до Падуї, Фабріціо мав уже похилий вік і був автором праць із медицини, хоча не всі вони були опубліковані. Найзначніший його твір «Про венозні клапани» (De venarum osteolis) вийшов у світ в перший рік перебування Гарвея в Падуї, але Фабріціо демонстрував студентам ці клапани ще в 1578 році. Хоча вчений сам показав, що ці клапани не завжди відкриті в напрямку серця, він не побачив в цьому факті зв'язку з кровообігом. Твір Фабріціо зробив безсумнівний вплив на Гарвея, як і його книги «Про зрілий плід» (De formato foetu, 1604) і «Про розвиток яйця та курчати» (De formatione ovi et pulli, 1619).
Знову в Лондоні. 25 квітня 1602 року Гарвей завершив освіту, отримав ступінь доктора медицини та повернувся до Лондона. Визнання ступеня Кембриджським університетом ще не означало, що він може займатися лікарською практикою. Ліцензія видавалася Колегією лікарів, куди Гарвей звернувся в 1603 році. Навесні того ж року він витримав іспити і був допущений до практики до наступного іспиту через рік. Тричі поставав Гарвей перед екзаменаторами і 5 жовтня 1604 року його прийняли в члени Колегії. У 1607 став дійсним членом Колегії лікарів, а два роки по тому звернувся із клопотанням про зарахування його лікарем в лікарні Св. Варфоломія.
 


Лікарня Св. Варфоломія в Лондоні


Робота тут вважалася престижною для практикуючого лікаря, тому Гарвей підкріпив своє прохання листами президента Колегії, інших її членів і навіть самого короля. Керівництво лікарні погодилося прийняти його на цю посаду, як тільки звільниться місце. 14 жовтня 1609 року Гарвея офіційно зарахували в штат. У його обов'язки входило відвідування лікарні не менше двох разів на тиждень, огляд хворих і призначення ліків. Іноді хворих посилали до нього додому. Протягом 20 років Гарвей виконував обов'язки лікаря цієї лікарні незважаючи на те, що його приватна практика в Лондоні постійно розширювалася. Крім того, він працював в Колегії лікарів і проводив власні експериментальні дослідження.
 


Вільям Гарвей демонструє свою теорію циркуляції крові (робота англійського художника Ернеста Борда)

У 1613 Гарвей був обраний доглядачем Колегії лікарів, а два роки по тому став лектором Ламліанських читань, заснований в 1581 лордом Ламлі з метою підвищення рівня медичної освіти в Лондоні. У той час освіта зводилося до присутності на публічних розтинах тіл страчених злочинців, які чотири рази на рік влаштовували Колегія лікарів і Товариство цирульників-хірургів. На Ламліанських читаннях лектору належало читати лекцію два рази в тиждень протягом всього року, щоб за шість років студенти пройшли повний курс анатомії, хірургії та медицини. Гарвей виконував цей обов'язок протягом 41 року. Паралельно він читав лекції з анатомії в Колегії; рукопис його нотаток до лекцій від 16, 17 та 18 квітня 1616 року під назвою «Конспекти до лекцій з загальної анатомії» (Prelectiones Anatomiae Universalis) зберігається в Британському музеї.
Відкриття кровообігу. Праця Гарвея «Анатомічне дослідження про рух серця і крові у тварин» (Exercitatio anatomica de motu cordis et sanguinis in animalibus) була опублікована в 1628 році у Франкфурті.
 


Книга Вільяма Гарвея «Exercitatio Anatomica De Motu Cordis et Sanguinis in Animalibus».

У ній вперше було сформульовано теорію кровообігу і наведені експериментальні докази на її користь. Вимірявши величину систолічного об'єму, частоту скорочень серця і загальну кількість крові в тілі вівці, Гарвей довів, що за 2 хвилини вся кров повинна пройти через серце, а протягом 30 хвилин через нього проходить кількість крові, рівна масі тіла тварини. Звідси випливало, що, всупереч твердженням Галена про надходження до серця все нових і нових потоків крові від кровотворних органів, кров повертається до серця по замкнутому циклу. Замкнутість цього кола забезпечують дрібні трубочки – капіляри, що з'єднують артерії та вени. Самі капіляри при цьому відкриті Гарвеем не були названі, їх встановив пізніше Марчелло Мальпігі. Відкриття Гарвея було зустрінуте шквалом критики вчених, які дотримувалися поглядів Аристотеля і Галена про те, що кров утворюєтьсяться в печінці з їжі і рухається по венах, сліпо закінчується в органах. Проте, відкриття кровообігу Гарвея ряд відомих вчених (Декарт, Готліб Шлегель, Жан Пеке і ін.) визнали ще за його життя.
 


Останні роки життя. На початку 1631 року Гарвей став лейб-медиком короля Карла I. Зацікавившись дослідженнями Гарвея, Карл надав у його розпорядження королівські мисливські угіддя у Віндзорі та Хемптон-Корті для проведення експериментів. У травні 1633 року Гарвей супроводжував Карла I під час його візиту до Шотландії. Можливо, саме під час перебування двору в Единбурзі Гарвей відвідав Басс-Рок, місце гніздування бакланів і інших диких птахів. У той час його цікавила проблема ембріонального розвитку птахів і ссавців. Після битви при Еджхіллі в 1642 році під час Англійської революції Гарвей пішов за королем в Оксфорд. Тут він відновив лікарську практику та продовжив спостереження й експерименти. У 1645 році король призначив Гарвея деканом Мертон-коледжу. У червні 1646 року Оксфорд був взятий у облогу та захоплений прихильниками Кромвеля і Гарвей повернувся в Лондон.
Про його заняття та обставин життя протягом кількох наступних років відомо мало. У 1646 році Гарвей видав в Кембриджі два анатомічних нариси: «Дослідження кровообігу» (Exercitationes duae de circulatione sanguinis), а в 1651 році вийшла його друга фундаментальна праця – «Дослідження про зародження тварин» (Exercitationes de generatione animalium). У ній узагальнювалися результати багаторічних досліджень Гарвея стосовно ембріонального розвитку безхребетних і хребетних тварин, була сформульована теорія епігенезу.
 


Рисунок з книги В. Гарвея «Exercitationes de generatione animalium»

Гарвей стверджував, що яйце – загальна першооснова всіх тварин і все живе походить з яйця. Дослідження Гарвея з ембріології послужили потужним стимулом до розвитку теоретичного і практичного акушерства.
З 1654 року Гарвей жив у будинку свого брата в Лондоні або в передмісті Рохамптон. Був обраний президентом Колегії лікарів, однак відмовився від цієї почесної посади, пославшись на похилий вік. У своєму листі він писав: «Даремно ви змушуєте мене, в моєму теперішньому, не тільки похилому, але вже старечому віці, взятися за нові дослідження. Я вже виконав своє завдання; але завжди радію, коли бачу, що обдаровані люди трудяться на цій почесній арені».
Гарвея продовжували мучити болі, викликані подагрою. Коли вони ставали нестерпними й не проходили від холодної ванни для ніг, він приймав настоянку опію. У травні 1657 Гарвей настільки ослаб, що сама думка вийти з кімнати здавалася жахливою. Вчений помер раптово. Вранці, годині о десятій, 3 червня 1657 він хотів щось сказати і виявив, що мова у нього паралізована. Він відразу зрозумів, що це кінець. Зробив знак Семброку, аптекареві з Блекфрайерсу, щоб той пустив йому кров з язика. Але це не допомогло. Тіло Гарвея перевезли з Роухемптона в Лондон, в Кокейн-Хаус, де його забальзамували і замість труни поклали в свинцевий саван, що повторює обриси тіла. Гарвея поховали в сімейному склепі в містечку Хемпстед (графство Ессекс), в п'ятдесяти милях на північний схід від Лондона.
 


Пам'ятник Вільяму Гарвею (Folkestone, Kent)

 

Джерела 1234567

Підготував проф. Віктор Трокоз

Захисти дисертаційНабір на навчання (синій)_2015Регіональні навчальні заклади (синій)

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook