МІЖНАРОДНИЙ ЗЕЛЕНИЙ ТИЖДЕНЬ В БЕРЛІНІ
16 – 19 січня 2014 р. делегація ННІ бізнесу у складі директора НДІ економіки та менеджменту АПВ Талавирі М. П. та декана економічного факультету Камінської Т. Г. за сприяння керівника проекту «Німецько-український агрополітичний діалог» Фолькера Зассе відвідали спеціалізовану виставку Міжнародний зелений тиждень та узяли участь у обговореннях розвитку виробництва продовольства та сільського господарства і пов’язаних із ним глобальних проблем людства. За результатами зустрічі в рамках проекту «Державний та приватний сектор: партнерство заради потужного сільського господарства» окреслені перспективні напрямки наукових досліджень та подальші можливості наукових розробок з Федеральним Міністерством продовольства, сільського господарства та захисту прав споживачів Німеччини.
Делегацію ННІ бізнесу також було запрошено на прийом у Посольстві України в Німеччині, де їх привітав Посол Павло Клімкін. Він розповів про діяльність Посольства, відмітив, що подібні заходи сприяють розвитку співпраці між Україною, Німеччиною та іншими країнами-партнерами.
Учасники були присутні на урочистому відкритті Українського стенду заступником Міністра аграрної політики і продовольства України Сеньом О. В. на території виставки. Також відвідали заходи в рамках міжнародної панельної дискусії в рамках Всесвітнього форуму з питань продовольства та сільського господарства. У обговорені брали участь представники Міністерств сільського господарства із 69 країн світу. Основними питаннями, що розглядалися на Форумі були:
1. Роль світових продовольчих систем у забезпеченні харчування.
2. Неповноцінне харчування та зміни продовольчих систем.
3. Сільськогосподарське виробництво для поліпшення харчування.
4. Продовольчі виробничо-збутові ланцюги поліпшення харчування.
5. Допомога споживачам у поліпшенні харчування.
6. Проблематика харчування та інституційно-політичне світове середовище.
Наголошувалось, що повноцінне харчування є основою здоров’я і благополуччя людини, фізичного і розумового розвитку, економічної продуктивності. Стан харчування – найважливіший показник загального людського та економічного розвитку, хороший стан харчування сам по собі є істотним соціальним благом. Глобальні втрати економічної продуктивності, пов’язані з недоїданням і дефіцитом поживних, мікроелементів оцінюється в розмірі більш, ніж 10% загального доходу на протязі життя і в 2-3% від глобального валового внутрішнього продукту, що складає 1,4 – 2,1 трлн. дол. США. У той же час ожиріння асоціюється з нижчою продуктивністю праці та більш високими витратами на медицину у зв’язку з такими супутніми неінфекційними хворобами, як діабет та серцево-судинні захворювання. Втрати від неінфекційних захворювань, головними факторами ризику виникнення яких є надлишкова вага та ожиріння, оцінюються в 47 трлн. дол. США на найближчі два десятиліття. За рік це складає приблизно 1,4 трлн. дол. США.
У ході дискусій акцентовано увагу та існуванні значних прямих і непрямих свідчень функціонування причинно-наслідкових та синергетичних зв’язків між харчовими продуктами, сільським господарством і харчуванням. Наявні знання підтримують припущення, що агропродовольчий сектор може відігравати головну роль у скороченні масштабів неповноцінного харчування, і що рішучі політичні заходи у цьому секторі можуть покращити результати у сфері харчування, особливо, якщо вони супроводжуються додатковими заходами у сферах освіти, охорони здоров’я, а також соціального захисту. Однак, поруч із цим, знання з багатьох питань харчування та продовольчої безпеки залишаються неповними. У багатьох країнах відсутні базові знання та показники для оцінки та моніторингу ситуації у сфері харчування. Заходи у сільськогосподарській сфері складно піддаються оцінці, залишається багато питань стосовно ефективності домашніх садово-городніх ділянок, ролі гендерного фактору, агрономічної складової, технологічних інновацій, біорізноманіття і потенціалу харчових продуктів місцевого виробництва при переході від одного режиму харчування до іншого. Роль торгівлі, інвестицій та ринкової структури залишається дискусійною темою. Також є прогалини у знаннях про вплив споживацького, а такі концепції як «харчове різноманіття» та «здоровий харчовий раціон» залишаються занадто розпливчатими і мало піддаються об’єктивному вимірюванню. Потребують подальшого вивчення питання висвітлення проблем харчування та змін у поведінці, зв’язку між політикою у сфері продовольчої системи і харчування, а також взаємозв’язку харчової промисловості, здорового харчового раціону та споживання.
Характер проблем, пов’язаних із неповноцінним харчуванням ускладнюється, хоча нині вдалося домогтися суттєвих успіхів у скороченні продовольчої вразливості, недоїдання та виснаження. Однак, у низці районів ці проблеми залишаються поширеними, особливо, в країнах Африки, на південь від Сахари, та у Південно-Східній Азії. Соціально-економічні втрати через недоїдання, дефіцит поживних мікроелементів та надлишкову вагу досить високі. Економічна ціна цих проблем у країнах, що розвиваються, складає 2-3% ВВП.
Обговорені у ході дискусій факти свідчать про те, що масштаби недоїдання, судячи з показників відставання дітей у рості, зменшуються в міру зростання доходу на душу населення і трансформації продовольчих систем. Трансформація продовольчої системи та перехід до інших моделей харчування йдуть поруч. Для вирішення проблем харчування в даному контексті слід, перш за все, зрозуміти характер продовольчої системи та визначити ключові відправні точки у всій системі.
За результатами обговорень визначено, що сільське господарство вносить вклад у поліпшення харчування за рахунок збільшення пропозиції та підвищення економічної доступності продовольства. Традиційна роль сільського господарства та зростання продуктивності, яка полягає у створенні доходів і зниженні цін на продовольство, збереже своє ключове значення у найближчі десятиліття. Політика сільського господарства повинна бути зосереджена на створенні умов і стимулюванні виробництва ринковими імпульсами. Пріоритети досліджень та розробок у сільському господарстві повинні і на майбутнє включати стійку інтенсифікацію виробництва основних харчових продуктів, але при більш ретельному врахуванні аспектів харчування з наголосом на такі багаті поживними речовинами продукти, як бобові, фрукти, овочі та продукти тваринного походження. Варто активізувати зусилля, спрямовані на диверсифікацію дрібних виробників, зокрема, на основі комплексних фермерських систем. Особливо перспективними є заходи з підвищення вмісту поживних мікроелементів у продовольчих культурах. Численні докази свідчать про вирішальну роль сільського господарства в поліпшенні харчування, однак, причинно-наслідкові зв’язки тут мають складний характер. Оцінити вплив окремих факторів на результат надзвичайно важко. Врешті-решт, заходи у сфері сільського господарства будуть ефективними, оскільки вони сприятливо впливають на цикл економічного зростання, скорочення масштабів бідності, поліпшення харчування та зміцнення здоров’я.
Традиційні та сучасні продовольчі виробничо-збутові ланцюжки стрімко змінюються, прагнучи забезпечити споживачів широким асортиментом харчових продуктів. Розуміння шляхів зміни цих ланцюжків може допомогти проводити політикам, підприємцям, споживачам більш дієві заходи. Традиційні виробничо-збутові ланцюжки є основним каналом, через який малозабезпечені споживачі в міських і сільських районах отримують харчові продукти. Збільшення ефективності таких ланцюжків сприятиме поліпшенню результатів у сфері харчування за рахунок розширення доступу до безпечних, багатих на поживні елементи харчових продуктів. Також ці ланцюжки відіграють важливу роль у збереженні поживного складу продуктів харчування, підвищенні цілорічної пропозиції та економічної доступності широкого асортименту харчових продуктів.
Результати у сфері харчування, врешті-решт, залежать від споживчого вибору. Уряди відіграють важливу роль у формуванні продовольчого середовища і у наданні споживачам знань та інформації, необхідних для вибору на користь здорового харчування. Освіта з питань харчування буде ефективною у тому випадку, коли вона включатиме такі заходи як елементи навчання харчуванню, інформаційні кампанії для громадськості, поліпшення продовольчого середовища. Програми продовольчої допомоги можуть поліпшити результати в області харчування за рахунок більш ретельного вибору цільової аудиторії для надання допомоги більш гнучкими засобами. Стимули можуть відігравати важливу роль у формуванні споживчої поведінки та результатів в області харчування. Така політика повинна будуватися на точних фактах, які підтверджують, що можна вважати здоровим раціоном.
Для формування загального бачення сприяння реалізації стратегій, розроблених із урахуванням фактичних даних, а також узгодженої взаємодії на основі комплексних міжгалузевих дій, необхідне ефективніше управління продовольчими системами на усіх рівнях, яке б користувалося політичною підтримкою на найвищому рівні.
Хотілося б висловити особливу подяку поїздки пану Фолькеру Зассе та експертам Марії Ярошко і Маріанні Назаренко, завдяки яким ми мали можливість відвідати цей захід світового рівня!!!
М. П. Талавиря, директор НДІ економіки і менеджменту АПВ,
Т. Г. Камінська, декан економічного факультету
На фото зліва на право: Фолькер Зассе, керівник проекту Німецько-український агрополітичний діалог» Інститут економічних досліджень та політичних консультацій; Камінська Тетяна Григорівна, декан економічного факультету; Тьовс Олександр Дітріхович, директор Німецького аграрного центру в Казахстані; Талавиря Микола Петрович, директор НДІ економіки та менеджменту АПВ.
