Яна Мицько: моїм пріоритетом є спеціальність «Журналістика» в НУБіП України

 – Розкажіть про себе.
– Яна Мицько. Навчаюся в випускному класі еколого-природничого ліцею №116 м. Києва. Моя родина загалом походить із заходу, але народилася я вже в Києві. Тим не менше, для мене західна Україна завжди буде… ближчою, ріднішою. З раннього дитинства мені прививали любов до рідної мови і мені здається, що саме там і слід шукати причини мого остаточного рішення стати журналістом. Наразі я планую вступати до НУБіП, тому що певна, що отримаю тут прекрасні знання і досвід.

– Звідки дізналися по НУБіП?
– Я дізналася про НУБіП вже коли перейшла до ліцею. До того моменту я навіть гадки не мала про його існування. Нас водили на дні відкритих дверей і майже з самого початку я вже прийняла для себе рішення подавати документи сюди.

– Чому саме журналістика? Що остаточно вплинуло на Ваш вибір?
– Дуже багато речей вплинуло. Перш за все, певно, що виховання. І мені завжди подобалося розповідати історії, з раннього дитинства саме я вирішувала, в яку історію ми будемо грати сьогодні і про що вона буде. Пізніше я почала писати і тоді в мене вперше з’явилася думка присвятити цьому життя. Обставини, звісно, також відіграють роль. До них я б віднесла і своїх чудових вчителів – вони зробили величезний внесок в мій вибір. Окрім того, якщо брати до уваги те, що журналіст як професіонал формує суспільний погляд і думку, я вважаю, що ця професія ніколи не зникне. Зміниться – так. Але не зникне. Ні в якому разі. Навіть найбільш довершена машина не замінить людину. Так, не вона буде суб’єктивною чи упередженою, але вона не вкладе в цей процес аналізу подій чогось від себе. Це така професія, де людина до людини.

– Чим Ви захоплюєтеся?
– Крім того, що дуже багато пишу, – я витрачаю на це більшу частину всього свого вільного часу – я малюю. Мені подобається давати історіям життя не тільки в тексті і слові, так би мовити. Я люблю присвячувати час дослідженню історичних костюмів і побуту минулих століть. Мене дуже захоплює реконструкція історичного вбрання. Оскільки темами моїх творів часто є події, що відбуваються в минулому, це має велике значення – ти не можеш гарно писати про те, чого не знаєш. До цього я підходжу відповідально.

– Про що Ви мрієте в майбутньому?
– Говорити до людей і про людей. Звісно, поки що, моєю основною, пріоритетною метою є вступ. Тим не менше, я вірю в успіх, в клопітку працю і в результат, який вона приносить.

Розмовляла
доцент кафедри журналістики та мовної комунікації
Тетяна Чумак