ФАКУЛЬТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ ВІТАЄ ВСІХ З РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ!
Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
Наступає Різдво Христове – одне з найбільших урочистостей, що відзначається усіма християнськими церквами.
Шість днів тому ми зустріли Новий Рік, а це означає, що саме зараз увесь православний світ готується до найважливішого та найбільш значущого у зимовому циклі українських свят – Різдва Христового, що знаменує народження Ісуса Христа – Сина Божого та спасителя людства.
Період підготовки до Різдва – це Богом благословенний час для того, щоб забути старі образи, попросити вибачення у тих, кого ми образили, подякувати тим, хто зробив нам добро чи просто був поруч із нами протягом року. Це сімейне свято і споконвіків святкується у родинному колі.
Різдвяними святами вважається період з 7 по 19 січня, який має назву Святки.
Різдво святкують 7 січня, але за давньою традицією належне різдвяне святкування починається ще ввечері напередодні Різдва з духовних і матеріальних приготувань. Вечір цей зветься Святим чи Святвечором, або ж Надвечір'ям Різдва Христового, що припадає на 6 січня. Також у цей день закінчується Різдвяний сорокаденний піст.
Історія святкування Святвечора та Різдва Христового сягає перших віків християнства, а традиції передаються із покоління в покоління й досі шануються та бережуться українцями.
Як же святкували Різдво раніше, і які з цих традицій та обрядів ми дотримуємось до сьогодні?
Ввечері 6 січня, коли у небі з'являється перша зірка, дружні українські родини збираються за одним столом, щоб зустріти Різдво разом. Знаходитись у чужому домі у цей важливий вечір не можна.
Традиційно господині починали підготовку до Святої вечері ще з ранку: ретельно прибирали в оселі, білили помешкання, застеляли випрану білизну, скатертини й рушники, а також розпочинали приготування страв. Ця вечеря хоч і пісна, але багата, бо має аж 12 традиційних страв – на честь дванадцять апостолів. Звідси й назва – Багата кутя.
Вечеря обов’язково повинна розпочинатись з куті – відварені у воді зерна пшениці або ячменю з медом. Пшениця, як зерно, щороку оживає, тому є символом вічності, а мед – символ вічного щастя святих у небі. Кутя, узвар і вареники з капустою або картоплею є обов’язковими, інші страви різняться залежно від традицій певних регіонів. Це, зазвичай, пісний борщ, вареники, гриби, овочеві салати та соління.
Важливим різдвяним обрядом на Святий вечір було оформлення столу. Традиційно його застеляли свіжим сіном або соломою, зверху насипали трохи зерна й покривали скатертиною. По кутках столу під скатертину клали по зубчику часнику, який буде оберігати сім’ю від хвороб та злих сил. Якщо когось із родини немає, для нього обов’язково ставлять миску і кладуть ложку.
На покутті, під іконами, ставили Дідух. Це житній, пшеничний або вівсяний сніп, що символізує урожай та добробут, і є оберегом роду. Традиція ставити дідух на Святу вечерю тягнеться ще з часів язичництва, хоча в сучасній Україні вона збереглася тільки в західних областях України. Внесенню дідуха до хати передувала окрема традиція.
Сідати за святковий стіл необхідно з появою першої зірки, що символізує народження Ісуса. Святвечір зазвичай починається із запалювання свічки в пам'ять про померлих предків і читання молитви "Отче наш". Після чого господар будинку благословляє вечерю. Під час неї ні в якому разі не можна лаятись та сперечатися. Після вечері на столі залишають кутю для душ померлих родичів.
Оскільки наші предки вважали, що в ніч на Різдво відкриваються ворота у добре сімейне життя, то дівчата з юнаками займалися ворожіннями. Вважалося, що в цей день воно найправдивіше, оскільки межі між світами живих і мертвих стають найбільш тонкими, і потойбічні сили проникають у людський світ, відкриваючи таємниці майбутнього.
За повір'ям, опівночі з 6 на 7 січня треба відчинити вікна і двері, щоб Різдво увійшло до будинку.
Вранці 7 січня люди радісно вітаються фразою «Христос народився!», а у відповідь чують – «Славімо його!». З самого ранку було прийнято усією сім’єю іти до церкви, щоб віддати шану новонародженому Христу, а по поверненню обідати за святковим столом, на якому вже можна було побачити велику кількість м’ясних страв, оскільки піст вже закінчився. По обіді прийнято ходити в гості: діти несуть кутю хрещеним батькам, дідусям з бабусями, одружені діти, як правило, йдуть до своїх батьків.
А ввечері розпочинається обов’язкова різдвяна традиція – колядування. Це звичай, під час якого групи колядників піснями славлять господарів. Найчастіше в таких піснях звучать побажання щастя, здоров’я та достатку. По закінченню співу, господарі виносять колядникам солодощі або гроші, тому колядування – улюблене заняття для дітей, але й дорослі також не проти повеселитися.
Проте, розпочинаються колядування у різних куточках України по-різному: на Покутті діти ідуть колядувати вже на Святий Вечір; на колишній Гетьманщині, в Слобідській Україні та в Гуцульщині – на перший день Різдва Христового, після того, як у церкві скінчиться Богослужіння. На Західному Поділлі йдуть колядувати на другий день свят вранці.
Вважається, що чим більше колядників відвідає оселю, тим щедрішим буде для родини рік.
Давнім та унікальним різдвяним звичаєм є ходіння з вертепом, здебільшого поширене в Західній Україні. Неодмінним атрибут вертепу є різдвяна зірка. Її вважають символом радості, саме вона несе новину про народження Ісуса.
Цікавим є те, що у різних регіонах України, традиції святкування Різдва також є різними:
· У гірських районах переддень Різдва називають Корочуном, а окрім куті, традиційною стравою також є святковий калач, який називається коротуном;
· У деяких районах Закарпаття куті не варять,а замість неї роблять бобальки – кульки з тіста, які запікають, а потім ще тримають на пару а потім посипають маком чи горішками. Саме з них і починається Свята вечеря.
· На Гуцульщині Святвечір в давнину розпочинався з того, що господар зі старшим сином або дружиною брали хліб, ложку меду, кутю, ладан і свічку й обходили свою домівку тричі за сонцем. Після обряду обсипали територію довкола дому маком, а біля порога клали часник і сокиру. Це робилося для того, щоб вберегти будинок від злих духів.
· На Галичині перед Святим Вечором у дім заносили плуг або ярмо. Вважалося, що вони принесуть сім’ї щастя.
· В деяких районах Львівщини й досі плетуть солом’яних павуків і підвішують над входом або перед іконою.
· На Поліссі немає традиції ставити на стіл 12 страв.
· На Буковині за стіл сідають дуже рано, щоб після Святого вечора діти не боялись ходити колядувати.
· Кутю в Східній Україні варять з рису.
На жаль, більшість різдвяних традицій загубилася у часі, проте найголовніша традиція жива досі – святкування у теплому родинному колі.
Від факультету харчових технологій та управління якістю продукції АПК вітаємо всіх працівників університету, факультету, та студентство з Різдвом Христовим! Це свято світлих почуттів і день, коли панує любов. Тож нехай це чарівне свято принесе у ваше життя світло, тепло, радість і благополуччя. Бажаємо затишку у ваш дім, взаєморозуміння і підтримки в сім’ї, нехай близькі люди завжди будуть здорові і щасливі. А Різдвяна зірка завжди освітлює вам шлях! Христос Народився!
Інна Грібова,
студентка 1 року магістратури
кафедри стандартизації та
сертифікації сільськогосподарської продукції
Тетяна Розбицька,
асистент кафедри стандартизації та
сертифікації сільськогосподарської продукції
