6 грудня святкуємо День Збройних Сил України!

У кінці листопада на кафедрі управління та освітніх технологій, у рамках студентського наукового гуртка «Методологія та методика наукових досліджень», керівник професор Журавська Н.С.,   відбувся онлайн - круглий стіл «День збройних сил України», до бесіди були запрошені також студенти заочної форми навчання.

Денис Сингаєвський виступив із важливим повідомленням про офіційне свято «День збройних сил України». Було наголошено, що 6 грудня, в Україні відзначають День Збройних сил. Це свято з'явилося в 1993 році. Його було засновано в день ухвалення в 1991 році закону «Про Збройні сили України» і відтоді відзначають щороку. Згаданим документом було визначено механізм створення армії з військових підрозділів, які залишилися в Україні після розвалу СРСР. 

Денис наголосив одразу, що не слід плутати це свято і День захисника України, який відзначають 14 жовтня. День Збройних сил святкують всі роди військ: сухопутні, повітряні та військово-морські. Це свято не є офіційним вихідним днем. За традицією, 6 грудня покладають квіти до могили Невідомого солдата, а також проходить божественна літургія. Українських вояків традиційно вітають президент, прем'єр-міністр і міністр оборони. До завдань української армії входить захист суверенітету і територіальної цілісності країни, зміцнення безпеки її громадян. Українські військовики також є постійними учасниками міжнародних військових операцій, зокрема йі під егідою ООН. Чисельність армії на сьогодні наблизилася до максимально можливої за законом позначки – 250 тис. У ЗСУ проголошено курс на досягнення стандартів Альянсу. На жаль, в останні роки до міжнародних операцій додалася й внутрішня. ЗСУ стримують противника на Донбасі.

Ірина Магей у своєму виступі занурила нас у славне минуле України, нагадала, чому саме 6 грудня в Україні відзначають  День Збройних сил: «Коли мова заходить про 6 грудня, то слід пам’ятати не тільки про створення новітньої армії у 1991 р. («День Збройних Сил України»), а й про 6 грудня 1919 р. – початок однієї із славетних сторінок української армії – Першого зимового походу Дієвої армії УНР. У 1917 році постає Українська держава — спочатку як автономія у складі Російської імперії, а згодом і як повністю незалежна Українська Народна Республіка. Активні військові дії більшовиків проти молодої держави і перша окупація значної частини України московськими військами показали гостру необхідність у створенні боєздатної армії, яка здатна забезпечити територіальну недоторканність і суверенітет перед північним агресором. Військо формувалося на національних засадах і традиціях, рядові називалися козаками, а командири підстаршинами й старшинами. Було введено окремі ранги (військові звання), відмінні від іноземних, як от ройовий, чотовий, бунчужний, хорунжий, сотник. Офіційною була назва «Військо і Флот УНР» (через відсутність флоту як окремого виду збройних сил частіше вживали скорочену назву «Військо УНР»), а також у наказах вживалася назва «Армія УНР», бойове ядро якої, що брало постійну участь у військових діях, називалося «Дієва армія УНР» — скорочено ДА УНР. Після важких поразок у 1919 році в зіткненнях з російськими більшовиками і білогвардійцями, а також викошена епідемією тифу, Армія УНР разом із Головним Отаманом Симоном Петлюрою відійшла на західні землі в тодішню Волинську губернію УНР, де у Новоград-Волинському повіті опинилася у «трикутнику смерті»: між більшовиками з північного сходу, поляками з північного заходу і білогвардійцями з півдня. 6 грудня 1919 року козаки і старшини реорганізованої Дієвої армії УНР, які залишилися у строю і не бажали переходити на чиюсь зі сторін, під командою Михайла Омеляновича-Павленка (який був підвищений у «ранзі» генерала) вирушили в рейд по тилах противника, який згодом назвали Першим зимовим походом. Перший, бо у 1921 році був ще й Другий похід під загальним командуванням Юрка Тютюнника, а зимовий — бо почався з початком зими і протривав усю зиму, закінчившись 6 травня. Історичне і стратегічне значення 3000-кілометрового Першого зимового походу ДА УНР, який почався 6 грудня, важко недооцінити. Наявність армії, яка продовжує боротьбу проти «червоного» окупанта дала підстави Симону Петлюрі говорити з начальником Польської держави і її війська Юзефом Пілсудським про спільний фронт проти більшовиків і саме про допомогу поляків у звільненні України, а не заміни більшовицької окупації на польську.

Ірина Магей підкреслила, що Волею випадку чи збігом обставин саме у дату початку Першого зимового походу в 1991 році парламент вже незалежної України прийняв закони «Про оборону України» і «Про Збройні Сили України», які мали стати продовжувачами славних бойових традицій українського війська, зокрема і Армії УНР. У цей же день було затверджено текст військової присяги, яку урочисто склав у Верховній Раді перший міністр оборони України генерал-полковник Костянтин Морозов, а також денонсовано союзний договір від 30 грудня 1922 року, чим, фактично, було завершено героїчний чин вояків Армії УНР 70-річної давнини — визволення від більшовицької окупації України.

Пані Ірина Круць нагадала всім присутнім на онлайн- зустрічі, що після Революції Гідності та початку воєнних дій на сході України розпочалася нова сторінка літопису українських Збройних сил Попри тотальну руїну в армії, корупцію, зради, втрати і підступність ворога, українським військовим вдалося відстояти незалежність Батьківщини, захистити власний народ від агресора, а також відновити обороноздатність Збройних сил. Наразі наша армія відновила свою боєздатність, а Україна відмовилася від позаблокового статусу і оголосила про свої наміри вступити в НАТО. На сьогодні, відповідно до рейтингу Global Firepower Index-2019, Збройні сили України за своєю боєздатністю посідають 29-те місце серед 136 країн.

Віта Сокальська акцентувала увагу на ролі українських капеланів у Збройних Силах України: «Нині українські капелани – служать Україні, і кожен із них, часом навіть із ризиком для власного життя, підтримує дух наших захисників. Нині маємо понад 600 діючих військових капеланів від Православної церкви України».

Підводячи підсумки онлайн-круглого столу, потрібно закликати до подяки нашому війську 6 грудня!!!! І наголосити, що український народ високо цінує професіоналізм, мужність, героїзм, честь та відвагу своїх воїнів, їх вірність конституційному обов'язку та військовій присязі. Схиляємо голови перед пам'яттю героїв, які загинули, захищаючи Незалежність. Ваш подвиг назавжди залишиться у серцях українців!

Ніна Журавська,
професор кафедри управління та освітніх технологій,
керівник гуртка