Чи то сам загорівся, чи його підпалили?

Пожежі припинено, пора когось (чи щось) саджати?

Першотравневий дощ зупинив вогняну стихію у лісах Житомирщини. Такий однозначний висновок можна зробити після того, як із рядків новин більшості ЗМІ України упродовж трьох днів поспіль щезли повідомлення про загоряння, про гасіння, про постраждалих і погорільців.

Чи то сам загорівся, чи його підпалили? Але залишаються без відповіді дуже багато запитань, які виникли одразу ж після спалаху пожеж у великому лісовому регіоні на півночі Житомирщини та Київщини. Зрештою, найголовніше запитання і сьогодні залишається без відповіді: наскільки стихійними, або ж породжені поодинокими фактами порушення протипожежної безпеки стали випадки загоряння, а потім і пожеж, на площі більше десяти тисяч гектарів лісу? Це лише на Житомирщині. Спочатку випадки пожеж у лісах намагалися пояснити випадковістю (обрив електролінії, іскра, пожежа), або ж кинутим недопалком цигарки. Трохи згодом, коли розмір загоряння поширився до тисяч гектарів, виникли припущення про навмисні підпали. Неодноразово лунали всілякі конспірологічні версії про диверсантів навіть із-за кордону. Диверсантів – паліїв в Україні так і не виявили, за винятком лише одного випадку поблизу міста Ірпеня, де дбайливий громадянин зняв на відео та викликав поліцію до місця виникнення пожежі, де правоохоронці натрапили й на її безпосередніх винуватців. В усіх інших випадках правоохоронці, працівники ДКНС, лісова охорона поки що «вивчають ситуацію», встановлюють «деталі» та проводять низку інших дій. Увага громадськості, між тим, сьогодні перекинута на погорільців, яким народ «скидається» на допомогу. Ще одна стаття клопотів полягає у тому, щоб зрозуміти, скільки грошей держава виділить для ліквідації наслідків лісових пожеж у квітні 2020-го року. Між тим, сьогодні є чітка впевненість у тому, що лісові пожежі виникали зовсім не стихійно, а були інспіровані (вчинені) навмисне і з певною метою. Перша мета – «зачистити» місця самовільних , надмірних та неконтрольованих порубок ділової деревини, які відбувалися упродовж кількох років. Адже подекуди ліс згорів так сильно, що навіть головешок і куп попелу не залишилось. Самі лише «пеньки», які, звісно ж також обгоріли. Друга версія полягає у тому, що місця лісових пожеж дивним чином співпадають із тими місцями на геологічних картах Житомирщини (України), де розвідані великі промислові запаси рідких і коштовних корисних копалин. Ця версія сьогодні взята на озброєння журналістами – розслідувачами зі столиці, які взялися за вивчення геологічних мап півночі Житомирщини. Ще одна версія, яку озвучують бувалі лісогосподарники, зводиться до того, що обгорілий ліс у більшості випадків не підлягає подальшому догляду, оскільки дерева хворіють і стають непридатними для промислового використання. Тому існує очевидна перспектива упродовж двох- трьох років утилізувати обгорілі квартали лісу із наступною висадкою нових дерев. До речі, постраждалий від пожежі ліс сьогодні приймають на переробку чимало підприємств. Таких , як Коростенський завод МДФ, не кажучи вже про приватні пилорами, які навесні 2020-го року опинилися було на голодному пайку. Думка і аргументи про «квітневі» підпали у лісах Житомирщини надходять і від організацій мисливців та рибалок. Дивно, але лісові пожежі квітня 2020-го року (слава Богу) не зачепили на Житомирщині жодного гектара лісових угідь, арендованих приватними мисливськими об’єднаннями, клубами і т.ін. Загалом організації УТМР були неабияким чином стривожені тим, як стрімко і несподівано раптово горять ліси у ряді районів Житомирщини. Більше того, товариства мисливців та рибалок були готові охороняти лісові квартали із «підконтрольними» мисливськими угіддями. Причому – зі зброєю в руках. Хтозна, можливо випадкові перехожі, які кидали «недопалені цигарки» у лісових кварталах, і знали про кордони та пости із мисливців, які знають і вміють захищати свої території краще прикордонників, поліції чи навіть СБУ. Чи то сам загорівся, чи його підпалили? До речі, дуже важко не помітити, що за кілька кілометрів від епіцентрів загоряння лісів в Овруцькому, Олевському чи Народицькому районах, знаходиться державний кордон із Білоруссю. Там, у прикордонній із Україною зоні у квітні 2020-го року не зафіксовано жодної пожежі. Загоряння були, але от до пожеж у Білорусі не дійшло. Ось такі факти, такі аргументи, а висновки маємо зробити вже зараз. Або – ніколи?

Автор статті: Сидір Ковпак

Джерело: https://zhitomir-online.com