«Розмірковуючи над прочитаним…»: студенти-першокурсники діляться своїми думками

Період карантину для багатьох людей відкрив можливість глибше задуматися над життям і переглянути свої цінності. Прослухавши послання Блаженнішого Святослава Шевчука до молоді на Квітну неділю 2020 року, я минулої неділі звернулася до студентів груп Прав-1901 і Прав-1905 із пропозицією написати маленьке есе на тему, «Розмірковуючи над прочитаним…».

Було надзвичайно приємно отримати на свою електронну скриньку листи від Владислава Лук’яненка (Прав-1904) та Олександри Ярошенко (Прав-1905), які виклали свої думки. Отримавши згоду авторів, пропоную усім, хто бажає, також прочитати їх.

Владислав Лук’яненко: «Аналізуючи дану статтю, в мене виникають різні емоційні сплески та велика кількість роздумів. Спершу я б хотів наголосити на тому, що зараз дійсно складна ситуація в нашій країні. Кожен із нас не знає чого очікувати. Більшість це бентежить, але потрібно вірити у краще. Попри те, що в країні введені складні умови, ми не можемо повністю насолоджуватися життям.

Особливо це стосується молоді, яка не знає , що буде далі. Дана ситуація вводить всіх у великий розпач. Все через славнозвісний вірус. Даний час можна назвати «часом невизначеності».

Папа Франциск всіх заспокоює, мовляючи, що з нами є Бог. Це дійсно так. Але також наголошує на тому, що багато чого залежить від нас. Також він не втрачає віри і говорить, що після темних часів, трагедій чуми або холери людська спільнота трансформується і починаються нові епохи розвитку цивілізації. Багатьом стає зрозумілим, що саме це відбувається на наших очах і ми будемо свідками таких «тектонічних рухів», що змінять основи сучасних держав, економічних систем і способів організації світового співтовариства.

Звідси виникає питання, а що робити нам у цей час? Я вважаю, що цей час ми повинні провести з сім’єю, дотримуючись правил карантину. Адже розповсюдження вірусу залежить від нашої обачності.

Варто не забувати й про церкву. Саме вона дає нам віру на краще в цей скрутний час.

Отже, потрібно завжди вірити в краще і розуміти, що Бог з нами, але ми повинні поводити себе належним чином. Наше майбутнє в наших руках, тому давайте не порушувати правила поведінки і вірити в краще. Це моя особиста думка. Будьмо свідомі!»

Олександра Ярошенко: «Я прочитала посилання Блаженнішого Святослава до молоді і хочу сказати, що мене вразив виклад змісту. Слова, які я прочитала, неодноразово чула по телевізору в новинах щодо пандемії і знаю всі застереження. У цій статті суть та сама, але звернення до людей інше. Тобто подана інформація не дає конкретних вказівок, а навпаки дає молоді зрозуміти, що ми і тільки ми є нашим майбутнім, і зараз все залежить від нас. Посилання закликає молодь допомогти старшим людям, які зараз потрапили в число найуразливіших до вірусу, бо незважаючи ні на що ми повинні залишатися людьми. Я вважаю, якщо зробити добро, воно тобі повернеться, не потрібно забувати про Бога. Навіть людина, яка немає нікого, щоб розповісти сокровенне, може просто звернутися до Бога або помолитися, тому що він з нами завжди, де б і в якій ситуації ми не були. В цій статті піднімається не тільки тема пандемії, але й заклик до людяності, віри в Бога, "невизначеність" та тема майбутнього, яке творити будемо ми. Посилання відкрило термін "невизначеності", тобто нерозуміння, що буде далі.

 Я вважаю, що потрібно заспокоїтись і діяти за вказівками. А найголовніше - це віра в себе. Повірити в себе, не зациклюватись на одному, а практикувати і пізнавати нове, ось що нам потрібно робити, а не слухати казки, які вигадують, щоб налякати нас.

Впевнена, що це посилання кожен сприймає по-різному, але особисто для себе, я зрозуміла, що в цей тривожний час ніхто не захистить нас так, як зробимо це ми самі!».

Віра Качур,

завідувачка кафедри теорії

та історії держави і права