Київський меридіан

Понад сторіччя цей меридіан служив орієнтиром для геодезичних робіт та вимірювання «київського часу»

   Київський меридіан – географічний меридіан, координати якого визначив перший директор Астрономічної обсерваторії університету Св. Володимира професор Василь Федорович Федоров у 1845 році, за допомогою високоточного меридіанного кола.

   Майже до кінця ХІХ ст. кожна країна, а часто і провінція чи регіон, відліковували довготу по-своєму, а на картах мореплавців часто можна було побачити одночасно декілька відлікових шкал. Оскільки довгота тісно пов’язана з відліком часу, то такий же розбрат був і з часовими шкалами, що створювало постійну плутанину.

   Боротися з цією проблемою у світовому масштабі намагалися багато разів. Наприклад, у 1634 р. Кардинал Рішельє скликав на географічний консиліум відомих європейських математиків та астрономів для вибору початкового меридіана. Але лише в результаті рішення Меридіанної комісії 1884 р. було визнано загальний для всіх меридіан, що проходив через Морську обсерваторію Гринвіча. Хоч і не зразу, але більшість країн з часом прийняли та зрозуміли зручність єдиного відлікового меридіана і загальноприйнятих часових поясів.

   Регіони, які перетинає Київський меридіан: «Київський меридіан» проходить через Голосіївський ліс, Голосіївський проспект, вул. Ломоносова, корпус №6 НУБіП України, Деміївку та Совські озера, Байковий цвинтар та Протасів Яр, перетинає вул. Жилянську, перехрестя вулиць Б. Хмельницького й О. Гончара, вул. Січових Стрільців та Глибочицьку, Старообрядницький цвинтар, Поділ та від станції метро «Почайна» іде вздовж Оболонського проспекту.