"Секрети геніальності": Іван Марчук презентує інноваційне бачення українського мистецтва
Найвідоміший у світі український художник Іван Марчук 17 жовтня відкрив у столичному мистецькому просторі ARTAREA свою виставку “Секрети геніальності», яка за задумом митця буде останньою для киян, - анонсує перформенс агенція УНІАН. Представлено 100 робіт, які раніше не експонувалися, це: загадкові пластичні твори й феєрична digital-інсталяція за мотивами робіт художника. Його шанують у всьому світі, журналісти й експерти порівнюють Марчука із Пабло Пікассо, Сальвадором Далі, Павлом Філоновим, називають “маестро найвищого престижу”, “Рембрандтом наших днів”.
Харизматичного Івана Марчука тішить тема життя, кохання, любові та розуміння близьких людей: матері, коханої, Батьківщини... а усе решта – зайве, - часто повторює художник, його душа болить за Україну за українців... Каже, що без національної культури, а саме без культури взагалі Держави нема. Понад усе любить свою батьківщину і кожною клітиною відчуває біль й смуток, радість й віру у добро та безмежну надію, - так реагує митець у залежності від ситуації «у новинах» про найріднішу країну у світі - УКРАЇНУ...
Довідка: 30 жовтня 2007 р. українського художника, котрий нині мешкає і працює в Києві, зарахували до Всесвітнього списку геніїв сучасності. Згідно з рейтингом британського видання “The Daily Telegraph” (2007), український художник розташувався під №78 у чарті “100 найбільших геніїв сучасності” (“Top 100 Living Geniuses”). З-поміж інших живописців до того престижного “Тор 100” ввійшли: лише англієць Дем’єн Херст (Damien Hirst; 1965 – №16) та американець Роберт Крамб (Robert Dennis Crumb, 1943 – №20).
«Цього вечора Іван Марчук особисто зустрічав гостей, спілкувався, таке враження, що в українського генія безмежне серце, де любові вистачить на всесвіт, енергетика цього митця неймовірна, пан Іван - це справді унікальний. Цього вечора хотілося подякувати не лише художнику, а й тим, хто надихає Генія», - ділиться враженнями Вероніка Чекалюк доцент кафедри журналістики та мовної комунікації.
Організатори влаштували дивовижне дійство, оживили роботи митця і дозволили глядачам опинитися в центрі фантазії Генія, - саме такі відчуття під сас шоу-інсталяції. «Важливе місце у творчості Івана Марчука займають пейзажі. В ARTAREA представлені краєвиди 1980-х років, початку 2000-х років та нові картини 2019 року. Природа на полотнах художника постає великою могутньою силою, простори вражають своєю масштабністю, світло – реалістичністю.
Дивлячись на сніги пейзажів Марчука стає холодно, на літні ночі – тепло. Іноді хочеться розібратися: з якої ж сторони картина підсвічена, настільки майстерно художник передає особливості світла. Різні пори року, дні і ночі, впізнавані автентичні українські елементи і неосяжна безмежність – усе це про пейзажі Івана Марчука.
Зараз автор працює над новою серією (зазначалось, що вона також представлена в ARTAREA), і це переважно нічні пейзажі. Щоправда, нічне світло передано ніби у червоному фільтрі. Художник невтомно шукає нові засоби вираження: червоний, навіть багряний передає стан емоційної напруженості, ніби ось-ось на цій галявині або полі щось відбудеться.
Автор зізнається, що обожнює сніги, вітри, місяць і поле – ці природні стихії хвилюють його душу.
Художник надає набагато більшого значення природі, ніж просто декорації, що оточує людину. Зрештою, й самих людей на пейзажах Марчука не знайти. Природа постає головним героєм, глядач відчуває її величність і силу, позачасовість. Перед нами місця, крізь які пройшли десятки подій. Концентрація змістів, що ніби зависли у повітрі, робить пейзажі автора надзвичайно наповненими. Масштаби просторів можна порівняти хіба що з ландшафтами Марсу. Так, наприклад, на одній з картин новітнього періоду під назвою “Безмежнеє поле” на передньому плані перед глядачами постає маленьке червоне яблучко, що загубилося серед сніжних горбочків однієї багряної ночі у безмежному полі.
Через це яблуко Марчук ніби підкреслює масштабність Всесвіту, на противагу предмету, людині, зрештою будь-чому, з чим можна порівняти Природу і стихії. Мистець ніби відчуває себе лише плямкою у Всесвіті, але й водночас його складовою, тому що він і є Всесвітом. Так глядач потрапляє до коридору рекурсії.
Часто пейзажі Марчука є місцями сили, дивлячись на них ніби відчуваєш східний Дзен. Як, наприклад, на полотні початку 2000-х “Ви спокій тут знайдете”, автор зображує щось неймовірно близьке до своєї душі. Одразу спадає на думку його дитинство в селі Москалівка, що на Тернопільщині. Часто зображує Марчук сільські пейзажі з характерними деталями – приземкуваті хати,копиці сіна, човни і т.д.
Україна постає дивовижним видінням місячної ночі на полотнах 1980-х років, наприклад, як на картині “Ніч у степу”, що експонується в ARTAREA. Художник зазначив, що писав ніч наприкінці серпня, небо на картині затягує глядача всередину, місяць яскраво підсвічує Землю. Справді, складається враження, що полотно приховує додаткове освітлення – це магія таланту та ремесла Івана Марчука.
Художник часто робить на пленері лише замальовки, працює переважно в майстерні. Для створення його шедеврів грають роль і відтворення реальності, і фантазія.
Часто на полотнах Марчука оживають квіти. З ними пов’язані твори, що відносяться до циклу “Цвітіння”, як, наприклад, на полотні “Польовий букет”, що в ARTAREA. Квіти постають у різних
іпостасях: цвітуть і прикрашають собою сумні пейзажі; чи вже зів’ялі вони ніби розказують з полотен про минущу красу.
Цікавий факт: хоча художник об’їздив весь світ, він не створив жодного пейзажу, який би не стосувався України. Його любов до української землі живе на полотнах, краса Марчукових пейзажів вабить
глядачів споглядати картини годинами. Вічність, закарбована на полотнах Івана Марчука дарує їм життя довжиною у цю ж саму вічність…
Переважна більшість полотен, що представлені в цій залі, раніше не експонувалася. Деякі роботи не мають назв. І цьому є пояснення: воно пов’язано з багатьма чинниками, що мали вплив на шлях митця у період з 1965 до 1981 року.
В першу чергу, з творчим становленням Марчука-художника. Хоч ним він був із самого дитинства, наприклад, коли перемальовував українські прапори з підручників; або коли будь-якими матеріалами, що були під рукою, просто малював. Шлях митця розпочався в Львівському училищі прикладного мистецтва імені Івана Труша.
Але особливим для майстра став період, коли він обіймав посаду художника в Інституті надтвердих матеріалів у Києві. Саме тут тушшю та темперою на картоні невеликого формату художник почав висловлювати свої думки-марення, які потім потай виносив через прохідну. І вони явно не були пов’язані з тематикою цієї режимної установи.
По-друге, як би швидко ім’я художника не набувало популярності в роки становлення (перші виставки влаштовувались на квартирах, а першими шанувальниками були колеги-науковці), його творіння ніяк не підпадали під характеристики “офіційно дозволеного мистецтва”. Тому чимало картин мистець дарував друзям, яким довіряв; а деякі полотна поїхали за кордон: через те що автор не мав впевненості у тому, що вони “витримають радянський режим” – він передавав їх тим, хто емігрував.
При своїй шаленій відданості справі та працьовитості, Марчук іноді не встигав давати назви деяким своїм творам. Але полотна майстра говорять самі за себе: вони вибудовують діалог з глядачем, який сам може дати їм безліч назв.
Ранні періоди у творчості художників – це як точка відліку, з якої дуже цікаво відслідковувати взаємозв’язки автора з різними культурними контекстами. Іван Марчук належав до вільнодумної генерації шістдесятих. Попри те, що за терміни “абстракція” та “безпредметність” тоді погрожував арешт, відбулась часткова лібералізація: творчі кола отримали можливість знайомитись з доробками авангарду та модернізму. Але саме відчувати, а не наслідувати – таким було кредо художників.
Одним з найвагоміших напрямків, який переосмислювали тоді художники був наїв. Звичайно, до цього жанру звертається й Іван Марчук. Це й не дивно: адже він виріс у селі, його роботи пульсують українськими традиціями та культурою. Саме сільські мотиви складають вагому частину ранньої творчості художника. Мистець інтерпретує їх у ключі притч-роздумів. Композиції творів часто поєднують у собі кілька сюжетів: художник нашаровує їх, а глядач розгадує і отримує естетичне задоволення.
У ранніх творах художник використовує мінімальну кількість кольорів, але це не звужує палітру переданих ним емоцій. У цій залі перед нами постають твори, що викликають у мистецтвознавців стійку асоціацію з графікою. Сам Марчук зауважує, що на ранньому етапі він багато працював з тушшю, але не думав про тиражування представлених робіт, тому саме як графік-станковіст не працював. Чорно-білий графічний метод вабив його поєднанням лаконічності та глибини. Вперше у рамках проєкту «Секрети геніальності: 100 невідомих творів Івана Марчука» графіка художника експонується у малій залі ARTAREA», - Посилання (текст): http://www.remastered.space/early-marchuk-landscapes?fbclid=IwAR14ifdlag...
Виставка “Секрети геніальності: 100 невідомих творів Івана Марчука” триватиме з 18 жовтня до 15 грудня.
