Олена Шеремета: мій біль, моя Прип’ять...
Олена Шеремета: мій біль, моя Прип’ять...
25 квітня 2019, 9:50
33 роки тому - 26 квітня 1986 року о 1:23 ночі серія вибухів зруйнувала четвертий енергоблок Чорнобильської атомної електростанції. Евакуація почалася тільки на другий день, оскільки радянська влада замовчувала про катастрофу.
Я навчалася у випускному 10-му класі Прип’ятської СШ №1. Зранку мене сильно здивувало те, що по місту караваном їздили поливальні машини і поливали дорогу якимсь пінним розчином, а на другий день по міському радіо було зроблено важливе повідомлення.
Нам сказали, що в зв’язку з аварією в машинному відділенні на ЧАЕС, ми повинні взяти з собою тільки саме необхідне (в основному, тільки документи) і сісти у підігнані до будинків автобуси. Пообіцяли, що ми повернемось додому протягом двох-трьох днів. Однак більше ніхто з нас сюди не повернувся…
Лише в 2011 році за сприяння журналістки Ганни Ради і телеканалу «Новий» мені вдалося побувати в Прип’яті. Відбувалися зйомки документального фільму «Випускний, якого не було». Це фільм про мій клас, про нас, випускників того року.
Минувши кілька пропускних пунктів, ми прибули до міста. Я ходила по руїнам своєї школи і дивилася на сліди вовків на засипаній штукатуркою підлозі,
на облуплені стіни, побиті меблі та шкільні дошки,
на розкидані книжки в шкільній бібліотеці,
на звалище протигазів у спортивній залі,
а у вухах дзвенів шкільний дзвоник і гомін дітей. Дуже болісно було ходити по знайомим місцям і не впізнавати їх. Бачити свій дім, квартиру, в якій ще залишились недоламані меблі і знати, що більше ніколи сюди немає вороття.
З 1986 року я працюю в університетській бібліотеці. Тому доповнюю свою розповідь ще й мовою книг. У філії наукової бібліотеки в навчальному корпусі №11 організовано виставку книг «Довга тінь Чорнобиля», доповнена моїми фотографіями, зробленими в березні 2011 року.
Прип’ять назавжди залишиться в історії містом-привидом, зоною відчуження, містом віртуальної реальності, мертвою кам’яною пусткою, куди лише час від часу приїздять науковці, переселенці, ліквідатори наслідків на ЧАЕС, затяті геймери та журналісти. А в моїй душі – містом дитинства…
Олена Шеремета,
бібліотекар філії наукової
бібліотеки в навчальному корпусі №11
