19 лютого – День Державного герба України
19 лютого – День Державного герба України
19 лютого 2019 року
27 років тому, 19 лютого 1992 р. постановою Верховної Ради України №2137-XII був затверджений один з чотирьох державних символів України – малий Державний герб у вигляді тризуба.
Тризуб як державний символ України був обраний недаремно, адже він зв’язаний з нашою тисячолітньою державною, політичною i культурною історією.
З найдавніших часів тризуб використовувався як своєрідний оберіг. Різноманітні версії тризуба були поширені по всій території Європи та Азії, адже він був частиною культури багатьох народів і особливо значну роль відігравав у віруваннях арійців. Тому на деяких родових гербах їх нащадків і досі можна знайти відголоски триєдності. Арії пройшли чималий шлях, залишивши по собі багато згадок, в тому числі і тризуб. В Індії, наприклад, є Храм Вайшну Деві – Великої Богині Матері. Її бронзова статуя у правій руці тримає тризуб. Найцікавіше те, що храм знаходиться на горі з трьома вершинами, яку символічно називають «Трикута». З тризубом також зображують індійських богів Шиву та Вішну. За допомогою тризуба Шива перетворює світ у хаос, з якого згодом створює новий світ. Це символ єдності творця, охоронця і руйнівника. В національній символіці Індії також присутній елемент, який називається «тришуб» і нагадує український тризуб. Однак місцеві визнають, що символ «народився» не на їх землях, а був принесений саме арійцями.
Існує близько трьох десятків теорій походження і значення тризуба (сокіл, якір, голуб, ворона, елемент рослинного орнаменту і т. д.). Дехто бачить у тризубі корону. Інші вважають тризуб символом християнської Трійці або ж триєдиного божества з язичницького пантеону.
Піхви так званої «Шаблі Карла Великого». Фрагмент оздоблення. Х ст. (Відень, зібрання Імператорської скарбниці Історико-художнього музею). Дослідники вважають, що шабля Карла Великого скоріш є «шаблею Володимира Великого». Фахівець з давньоруської зброї Анатолій Кірпічніков вважав, що зброяр заховав княжий знак Володимира у рослинному плетиві оздоблення піхов
Одне з перших зображень тризуба на наших теренах зафіксоване на знахідках періоду Трипільської культури IV-III тис. до н. е. У прадавні часи на землях центральної України тризуб був знаком родових та племінних старійшин. Приклади стародавніх тризубів були знайдені на Поділлі, в Ольвії (в Південній Україні), на території прадавнього Боспорського царства. Згодом його використовували царські скіфи, які називали себе нащадками атлантів (до речі, найдавніша писемна згадка про тризуб датується 360-355 рр. до н.е. і належить Платону: у праці «Тімен» він детально описав блакитний одяг царів-атлантів, на якому був зображений золотий тризуб).
Знаки тризуба на території України докнязівської доби:
1 – Поділля (IV-III тисячоліття до н.е.);
2 – Ольвія (І тис. до н.е.);
3 – сарматський знак (на межі н.е.);
4 – Ольвія (I-V ст. н.е.);
5-7 – знаки тризуба на монетах Боспорського царства;
8-9 – Полтавщина (VI-VII ст. н.е.);
10 – знак на мармуровому леві у Ольвії;
11 – дві золоті поховальні пряжки із золотої фольги територія Боспорського царства;
12 – згорнутий змій з трипалими лапами, розкинутими у вигляді хреста і 20 – той же мотив, формалізований до втрати аналогії зі змієм орнамент на дзеркалі в Ольвії;
13 – зображення на мармуровому капітелі (верхня частина колони) могильного пам'ятника Херсонес;
14 – монета Пантікапеї (сучасний Керч);
15 – бронзова прикраса до кінського убору територія Боспорського царства;
16-19 – срібні прикраси на поясах VІ - VIII ст. н. е.;
16, 21 – Мартинівське городище на Київщині (VІ - VIII ст. н. е.);
17 – с. Хацки, Київщина;
18, 19 – с. Мала Перещепина, Полтавщина.
1 – Поділля (IV-III тисячоліття до н.е.);
2 – Ольвія (І тис. до н.е.);
3 – сарматський знак (на межі н.е.);
4 – Ольвія (I-V ст. н.е.);
5-7 – знаки тризуба на монетах Боспорського царства;
8-9 – Полтавщина (VI-VII ст. н.е.);
10 – знак на мармуровому леві у Ольвії;
11 – дві золоті поховальні пряжки із золотої фольги територія Боспорського царства;
12 – згорнутий змій з трипалими лапами, розкинутими у вигляді хреста і 20 – той же мотив, формалізований до втрати аналогії зі змієм орнамент на дзеркалі в Ольвії;
13 – зображення на мармуровому капітелі (верхня частина колони) могильного пам'ятника Херсонес;
14 – монета Пантікапеї (сучасний Керч);
15 – бронзова прикраса до кінського убору територія Боспорського царства;
16-19 – срібні прикраси на поясах VІ - VIII ст. н. е.;
16, 21 – Мартинівське городище на Київщині (VІ - VIII ст. н. е.);
17 – с. Хацки, Київщина;
18, 19 – с. Мала Перещепина, Полтавщина.
В період розквіту Київської Русі, у X-XIII ст., зображення тризуба було поширене на великій території – від Криму до Новгорода, від Кавказу до Франції та Швеції, адже карбувався він на всьому: від печаток та монет до цеглин, з яких будувались храми та церкви. Так, зображення тризуба було знайдено на цеглинах Десятинної церкви у Києві.
Фрагмент плінфи з відбитком знаку князя Володимира Великого з Десятинної церкви в Києві, кін. Х ст. Знайдена під час розкопок Вікентія Хвойки 1907 р. Обпалена глина
(Національний музей історії України, Київ)
Стиль деяких княжих знаків разюче нагадує мотив дерева життя у книжковій орнаментиці ХІІ – ХVІ ст.
Вперше про тризуб як про офіційний державний герб України заговорили в 1918 р. Під час Української революції, за пропозицією Михайла Грушевського, в Корсуні 25 лютого 1918 р. тризуб був прийнятий як Великий і Малий державний Герб УНР. Тризуб на гербі УНР був оповитий стилізованими оливовими гілками – символ прагнення нової держави до миру із сусідами. Автором проекту тодішнього герба став Василь Кричевський.
Герб УНР
Українська Центральна Рада пояснила його прийняття тим, що тризуб є знаком князівської влади (тризуб був родовими знаком київських князів Рюриковичів) і спадкоємності української державної традиції.
Знаки Рюриковичів:
1. Знак на цеглі Десятинної церкви;
2-5. Знаки на монетах Володимира Святославича;
6. Монета Володимира Святославича зі знаком;
7. Знак на одній з найдавніших печаток;
8. Монета Ярослава Мудрого зі знаком Рюриковичів;
9. Знак на підвісці;
10. Знак на стокгольмському екземплярі Ярославового срібла;
11-12. Родові знаки князів Х-ХІ ст.
1. Знак на цеглі Десятинної церкви;
2-5. Знаки на монетах Володимира Святославича;
6. Монета Володимира Святославича зі знаком;
7. Знак на одній з найдавніших печаток;
8. Монета Ярослава Мудрого зі знаком Рюриковичів;
9. Знак на підвісці;
10. Знак на стокгольмському екземплярі Ярославового срібла;
11-12. Родові знаки князів Х-ХІ ст.
З 22 січня 1919 р., згідно з законом про Злуку УНР і ЗУНР, тризуб став використовуватися і як герб Західної області УНР. Залишався він гербом гетьманської держави Павла Скоропадського, а також Директорії.
Уперше спроба конституційно оформити тризуб як державний герб була зроблена у травні 1920р. у проекті Конституції, розробленому Всеукраїнською Національною Радою, а вдруге – спеціальною «Урядовою Комісією по виготовленню Конституції Української Держави» 1 жовтня того ж року.
Опис першого герба УСРР було закріплено в Конституції 1919 р. (ст. 34). Герб був повністю тотожний гербу РСФРР: на червоному полі золоті серп і молот на тлі променів висхідного сонця, щит оточувало колосся пшениці, знизу розташовувалася стрічка з девізом «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!» на російській і українській мовах. Частенько зображення герба УСРР копіювалося з герба РРФСР (із зміненими написами).
У 1937 р. (30 січня) назву республіки було змінено з «УСРР» на «Українська Радянська Соціалістична Республіка» – УРСР, що призвело до зміни напису й на гербі. Гербом Української держави, проголошеної 30 червня 1941 р. став традиційний тризуб.
В наші часи конкурс щодо створення проекту Державного герба України, відповідно до Постанови Верховної Ради, був оголошений 24 червня 1991 р. (тобто ще за існування СРСР). Під егідою Комісії з питань культури і духовного відродження Верховною Радою було створено робочу групу–журі з народних обранців, істориків, мистецтвознавців, музейників. 4 жовтня 1991 р. експертна група підбила підсумки конкурсу. Для участі в ньому надійшло понад 200 робіт (усі вони тепер зберігаються в Центральному державному архіві органів центральної влади та управління). Важливо, що 192 з них містили зображення тризуба у різних контекстах. Переміг у конкурсі проект історика–геральдиста Андрія Гречила та художників Івана Турецького і Олексія Кохана.
У 1937 р. (30 січня) назву республіки було змінено з «УСРР» на «Українська Радянська Соціалістична Республіка» – УРСР, що призвело до зміни напису й на гербі. Гербом Української держави, проголошеної 30 червня 1941 р. став традиційний тризуб.
В наші часи конкурс щодо створення проекту Державного герба України, відповідно до Постанови Верховної Ради, був оголошений 24 червня 1991 р. (тобто ще за існування СРСР). Під егідою Комісії з питань культури і духовного відродження Верховною Радою було створено робочу групу–журі з народних обранців, істориків, мистецтвознавців, музейників. 4 жовтня 1991 р. експертна група підбила підсумки конкурсу. Для участі в ньому надійшло понад 200 робіт (усі вони тепер зберігаються в Центральному державному архіві органів центральної влади та управління). Важливо, що 192 з них містили зображення тризуба у різних контекстах. Переміг у конкурсі проект історика–геральдиста Андрія Гречила та художників Івана Турецького і Олексія Кохана.
19 лютого 1992 р. Верховна Рада України затвердила тризуб як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого Державного герба. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р., затвердила тризуб як малий герб нашої держави.
Питання про прийняття великого Державного Герба залишається нерозв'язаним; Конституція України лише вимагає використання в ньому тризуба (Знаку Княжої Держави Володимира Великого) та козака (герба Війська Запорізького).
15 липня 2009 р. Кабмін затвердив проект Великого Державного Герба України. Він включав зображення Малого Герба у центрі, по боках від нього – фігури лева і запорізького козака, знизу – синьо-жовта стрічка, а зверху – княжа корона. На жаль, проект так і не було внесено на розгляд Верховної Ради України.
Цікаво знати:
1. Герб охороняється законодавством, наруга над ним тягне за собою юридичну відповідальність.
2. Секрет тризуба полягає саме у магічному числі «три». Трійця невпинно переслідує людину ще з часів зародження цивілізацій. Віра, надія, любов; вогонь, вода, життя; Інь, Янь, Ци – всі явища завжди ходять трійцею. Це завжди три рівноправні сили, що походять від притаманного кожній культурі Абсолюту.
Навіть якщо розглядати систему вірувань усіх древніх народів, завжди було три основні сили: індуїзм – Брахма, Шива і Вішну; греки – Зевс, Аід, Посейдон; Єгипет – Осіріс, Гор, Ісіда; християнство: Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святий; віра, надія, любов тощо.
Однак не будемо забувати, що тризуб – язичницький символ. Рідновіри розповідають, що малий герб (Тризуб, Триглав, Трійця) – символ Божественного світу. Тому князі брали його за ознаку влади, проголошуючи себе намісником Бога на землі.
Згідно язичницьких вірувань тризуб є відображенням Триглава або Роду: праворуч розміщується Дажбог – чоловіче начало, ліворуч – Макош – жіноче начало, посередині – Перун, народження і смерть. Цікаво, що ця схема лежить в основі побудови календарів і православних церков: вхід розташовується в західній частині, яка символізує осінь, смерть, зародок; люди входять лицем до східної частини – весна, народження, дитина; південна частина – літо, чоловік, Білобог; північна – зима, жінка, Чорнобог.
3. Український тризуб присутній на гербах італійської армії. Їх підрозділам дозволено додавати до своїх гербів символи територій, де була отримана медаль за військову доблесть. Під час Другої світової війни 8-ма армія Італії була направлена в Радянський союз, на територію України. Хоча тут її практично знищили, дехто таки повернувся додому. Було сформоване нове військо, якому дозволили додати український тризуб на свої герби.
4. На території країн СНД є ще одне поняття – «тризубець». Цей термін вигадав порівняно недавно російський історик Микола Карамзін. Різниця полягає в тому, що тризубцем українці споконвіку називали вила, а тризуб був чимось більш символічним, вищим. Тому не плутайте ці поняття. Просто М. Карамзін не знав ні української мови, ні українського життя, тому переклав дане поняття невірно.
5. Найбільший в Україні тризуб розташовується в Івано-Франківській області. Він був викладений з білого каменю в 1992 р. на схилі гори. Під гербом викладено рік і слово «воля». Автором цього витвору став колишній вояк УПА Анастасій Козак, який таким чином вирішив вшанувати своїх побратимів. Місце він обрав не випадково – саме тут відбувались жорстокі бої між повстанцями сотні Пилипа Орлика та більшовиками. Анастасію довелось добре попрацювати: герб достатньо великий, на нього пішло дві вантажівки каменю (гірського білого мергелю), який він переносив вручну в двох сумках (а на той час йому було вже 70 років). Навколо тризуба висаджені смерічки і туї, а фундамент обладнаний канавами, щоби каміння не змістилось. Сьогодні за пам'яткою доглядають місцеві школярі.
1. Герб охороняється законодавством, наруга над ним тягне за собою юридичну відповідальність.
2. Секрет тризуба полягає саме у магічному числі «три». Трійця невпинно переслідує людину ще з часів зародження цивілізацій. Віра, надія, любов; вогонь, вода, життя; Інь, Янь, Ци – всі явища завжди ходять трійцею. Це завжди три рівноправні сили, що походять від притаманного кожній культурі Абсолюту.
Навіть якщо розглядати систему вірувань усіх древніх народів, завжди було три основні сили: індуїзм – Брахма, Шива і Вішну; греки – Зевс, Аід, Посейдон; Єгипет – Осіріс, Гор, Ісіда; християнство: Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святий; віра, надія, любов тощо.
Однак не будемо забувати, що тризуб – язичницький символ. Рідновіри розповідають, що малий герб (Тризуб, Триглав, Трійця) – символ Божественного світу. Тому князі брали його за ознаку влади, проголошуючи себе намісником Бога на землі.
Згідно язичницьких вірувань тризуб є відображенням Триглава або Роду: праворуч розміщується Дажбог – чоловіче начало, ліворуч – Макош – жіноче начало, посередині – Перун, народження і смерть. Цікаво, що ця схема лежить в основі побудови календарів і православних церков: вхід розташовується в західній частині, яка символізує осінь, смерть, зародок; люди входять лицем до східної частини – весна, народження, дитина; південна частина – літо, чоловік, Білобог; північна – зима, жінка, Чорнобог.
3. Український тризуб присутній на гербах італійської армії. Їх підрозділам дозволено додавати до своїх гербів символи територій, де була отримана медаль за військову доблесть. Під час Другої світової війни 8-ма армія Італії була направлена в Радянський союз, на територію України. Хоча тут її практично знищили, дехто таки повернувся додому. Було сформоване нове військо, якому дозволили додати український тризуб на свої герби.
4. На території країн СНД є ще одне поняття – «тризубець». Цей термін вигадав порівняно недавно російський історик Микола Карамзін. Різниця полягає в тому, що тризубцем українці споконвіку називали вила, а тризуб був чимось більш символічним, вищим. Тому не плутайте ці поняття. Просто М. Карамзін не знав ні української мови, ні українського життя, тому переклав дане поняття невірно.
5. Найбільший в Україні тризуб розташовується в Івано-Франківській області. Він був викладений з білого каменю в 1992 р. на схилі гори. Під гербом викладено рік і слово «воля». Автором цього витвору став колишній вояк УПА Анастасій Козак, який таким чином вирішив вшанувати своїх побратимів. Місце він обрав не випадково – саме тут відбувались жорстокі бої між повстанцями сотні Пилипа Орлика та більшовиками. Анастасію довелось добре попрацювати: герб достатньо великий, на нього пішло дві вантажівки каменю (гірського білого мергелю), який він переносив вручну в двох сумках (а на той час йому було вже 70 років). Навколо тризуба висаджені смерічки і туї, а фундамент обладнаний канавами, щоби каміння не змістилось. Сьогодні за пам'яткою доглядають місцеві школярі.
Найбільший в Україні тризуб. Автором цього витвору став колишній вояк УПА Анастасій Козак. 1992 р.
Марія Поливач,
директор музею історії НУБіП України
Тетяна Чумак,
вчений секретар музею історії НУБіП України
директор музею історії НУБіП України
Тетяна Чумак,
вчений секретар музею історії НУБіП України
