Відважна Захисниця українського слова

7 грудня 2018 року
НУБіП України

17 листопада цього року святкувала свій ювілей Катерина Григорівна Городенська – доктор філологічних наук, професор, лауреат премії імені О.О. Потебні НАН України, завідувач відділу граматики Інституту української мови НАН України, знаний в Україні й у слов’янському світі талановитий Мовознавець, провідний Граматист, мудрий Наставник, невтомна Трудівниця, чарівна Жінка, високодуховна, благородна і добра Людина. Досягти цього їй вдалося завдяки щирості серця, багатству душі, непохитній принциповості, нещадній вимогливості до себе, спартанській дисциплінованості, а ще – завдяки затятому працелюбству, яке виховали в ній мудрі батьки та щедра полтавська земля.

 

Найулюбленіші ділянки мовознавчої ниви К.Г. Городенської – словотвір, морфологія, синтаксис, функціональна й категорійна граматика української мови, граматична лексикографія. Науковець не залишається байдужою також до проблем правопису й культури української мови, активно пропагуючи нові настанови й рекомендації щодо складних випадків правопису та слововживання в жанрі мовної мозаїки. У полі зору Катерини Григорівни постійно перебуває мова наукових видань, засобів масової інформації, мовне оформлення різноманітної документації. Вона редагує різні матеріали, відповідає на численні листи-запити, часто виступає в теле-, радіоефірі та пресі. Катерина Григорівна Городенська – відважна Захисниця українського слова, і водночас слово є надійною зброєю в її руках.

 

  

Студенти спеціальності «Журналістика» мали прекрасну нагоду поспілкуватися із Катериною Григорівною, яка завітала до НУБіП України на Міжнародну науково-практичну конференцію «Соціокультурні та комунікативні аспекти функціонування мовних одиниць», та задати професорові декілька запитань.

 

 

– Катерино Григорівно, все своє свідоме життя Ви присвятили питанням мовознавства. Яка людина, чи, можливо, подія надихнула Вас працювати з українським словом?

– Усе почалося ще з дитинства на рідній полтавській землі. Перше зацікавлення мовою в мене пробудила бабуся. Вона була надзвичайною жінкою. Я постійно чула від неї народні вислови і фразеологізми, здавалось, ними вона говорила частіше, ніж звичайними словами. От десь затримаюсь, а вона: «Тебе тільки за смертю посилати!». До того ж бабуся постійно вживала якісь «дивні» слова. Зараз я розумію, що це були діалектизми. Але тоді мала Катруся захоплено намагалась розгадати всі особливості бабусиного мовлення. Пізніше до нас у школу на практику приїхав молодий учитель, який надзвичайно цікаво й пізнавально проводив уроки з української мови. Саме тобі моє захоплення українською мовою переросло в покликання: я твердо вирішила вступати в лінгвістичний навчальний заклад.

– А чому саме граматика стала предметом Вашого найбільшого зацікавлення?

– Я працюю у межах різних розділів мовознавства, але, ви праві, найбільше праць у мене саме з граматики. Починала я з вивчення словотвору, згодом зацікавилась і граматикою. Останнім часом свою увагу зосереджую на дослідженнях частин мови. Особливе моє зацікавлення – мовні норми, оскільки я  вважаю, що кожен мовець повинен досконало володіти мовними нормами.

– Катерино Григорівно, як Ви оцінюєте сучасного носія української мови?

– Насправді дуже критично. Мені хотілося б, щоб сучасні українці володіли рідною мовою значно краще. Все починається з недосконалого викладання української мови в школі. Так, наприклад, учителі не звертаються до дітей за правилами української мови – звідси і невміння мовців правильно використовувати кличну форму. Здається це – дрібниці, але насправді маємо величезну проблему в нашій мові. Так само, як і те, що науковці не змогли забезпечити українську мову відповідними аналогами іншомовних слів. Наприклад, англійська літера h, в українській мові повинна відтворюватися як г, але чому ж тобі секонд хенд? І таких прикладів можна навести безліч. Нам потрібно ще довго і наполегливо працювати над удосконаленням власного мовлення.

– Наукова школа Катерини Городенської відома далеко за межами України. Як Вам спостерігати за досягненнями Ваших вихованців?

– Знаєте, це надзвичайно приємно і цікаво. Тільки в Національному університеті біоресурсів і природокористування України працюють троє моїх учнів: Шинкарук Василь Дмитрович – доктор філологічних наук, професор; Харченко Світлана Василівна – доктор філологічних наук, доцент; Личук Марія Іванівна – доктор філологічних наук, доцент. Я щоразу задумуюсь над тим, якими видатними науковцями і шанованими викладами вони стали. Я пишаюся тим, що маю таких вихованців.

  Катерино Григорівно, чи відвідували Ви раніше НУБіП України, та які враження справила на Вас наша alma mater?

      У вашому навчальному закладі я вперше і, насправді, вражена. Буває, зайдеш до університету і зразу впадають в око якісь негаразди. А у вас – просто краса: все прибрано, доглянуто; коридори, аудиторії, зали – все виконано зі смаком. Звернула увагу, як чітко налагоджена робота: всі на своїх місцях, кожен має свої обов’язки і за них відповідає. Одразу видно стиль керівництва Василя Дмитровича – вимогливий до себе і до інших.

      Щиро дякуємо, Катерино Григорівно, за розмову. Бажаємо Вам міцного здоров’я, життєдайних сил, творчого натхнення, успішного підкорення нових граматичних вершин і сподіваємося на майбутні зустрічі!

 

Інтерв’ю взяли
Грабовська Софія, Каплаух Олександр –
студенти 1 курсу спеціальності «Журналістика» 

 

Захисти дисертаційНабір на навчання (синій)_2015Регіональні навчальні заклади (синій)

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook