Василь Стус: «Митець потрібен своєму народові та й усьому світові тільки тоді, коли його творчість поєднується з криком його нації»
«Митець потрібен своєму народові та й усьому світові тільки тоді, коли його творчість поєднується з криком його нації». Таким митцем для України і став автор цих слів – Василь Стус, 80-річчю від дня народження якого було присвячено Всеукраїнську науково-практичну конференцію «Комунікативний дискурс: наукова рецепція та стилістика перекладу». Організована гуманітарно-педагогічним факультетом, вона зібрала освітян з багатьох університетів України, науковців інститутів мережі НАНУ, студентів і школярів. Та цей захід вийшов за межі тільки Всеукраїнського: участю у ньому зацікавилися представники Польщі, Німеччини, Канади.
Відкриваючи роботу конференції, декан факультету Василь Шинкарук розпочав розмову про Василя Стуса як одного з духовних лідерів нації, зірку першої величини в українській літературі. Він провів паралель між Тарасом Шевченком і Василем Стусом, доля яких певною мірою схожа: обох переслідували імперії – Російська і комуністична, та й життєвий шлях обірвався практично в одному віці.
Мала батьківщина – Поділля – дала Василю Стусові надзвичайний генетичний код, а доля закинула на Донбас, і сьогодні він може бути тим стрижнем, що об’єднає українців по обидва боки лінії розмежування, продовжив тему проректор з навчальної і виховної роботи Сергій Кваша. Недаремно ж такі люди, попри намагання влади нівелювати їхні зусилля, творили історію. І це прекрасно, що колектив факультету постійно акцентує увагу на ювілеях таких видатних особистостей, як він.
НУБіП, де нині в навчальному процесі на щиті питання просвітництва, духовності, патріотизму, національної героїки, сьогодні стає духовним осердям, студентським серцем київських вишів, певен політик і відомий громадський діяч, голова наглядової ради університету Микола Томенко. І патріотизм має бути не показним, а щоденним: найперше це повага до себе, університету, де навчаєшся, колег. З цього патріотизм і починається. Державою мають керувати не бізнесмени, а моральні авторитети її народу. Саме таким авторитетом для нас був і залишається Василь Стус, який дбав не про себе, а про націю, та все покоління шестидесятників.
Оплесками зустрів зал виступ письменника, літературознавця, голову Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України» Дмитра Стуса – сина митця, який відгукнувся на запрошення організаторів. Людина мусить вірити у свої сили, і вже цим вона може зробити багато. І аргументував: свого часу група з 12 осіб, серед яких був і батько, не побоялася у авторитарній державі відкрито виступити за заборону ядерних випробувань у світі, а за якихось два роки потому їх було заборонено. А його вірші, як би їх не забороняли, – залишалися зброєю духовною. Так склалося, що батькове покоління за радянських часів зазнало життєвих поразок. Але ж з часом поразки мають здатність ставати перемогами. І постать Василя Стуса має стояти на перетині силових ліній нації.
Робота конференції продовжилася в секціях, де висвітлювалися актуальні проблеми сучасної філологічної, філософської, історичної, педагогічної, соціологічної, етнологічної наук з метою їх подальшого використання в сучасних комунікативних дискурсах; лінгвістичні, літературознавчі та дидактичні дослідження, пов’язані з постаттю Василя Стуса, а також питання патріотизму і відданості Україні на прикладі його життя і творчості.
Валентин Обрамбальський
