Наукова школа

НАУКОВА ШКОЛА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПАТОЛОГІЇ ТВАРИН

   Наукова школа експериментальної патології тварин заснована у 1993 році як одна із гілок наукової школи професора Баженова С.В., основним науковим напрямком якої було вивчення токсикології небілкових сполук азоту і яку очолює нині професор Хмельницький Г.О.

   Подальше вивчення токсичності небілкових сполук азоту в тваринному організмі виявило велику роль окремих із них у виникненні і розвитку типових загально патологічних процесів в тваринному організмі (запалення, пухлини, гіпоксія, реактивність тощо).

   Засновник школи експериментальної патології тварин – Мазуркевич Анатолій Йосипович, доктор ветеринарних наук, професор, академік НААН України, Заслужений діяч науки і техніки України. Відзначений почесними нагородами: лауреат Міжнародної премії “Дружба”, Подяка Кабінету Міністрів України, Почесна Грамота Міністерства агрополітики України, медаль “1500-річчя Києва”. В рейтингу “Символ професійності” у 2005 р. відзначений в номінації “За вклад в науку” та «Внесок в підготовку фахівців ветеринарної медицини» (2010), відзнакою Американського біографічного Інституту «Золота медаль для України» (2009).

   Діяльність проф. Мазуркевича А.Й. в науці розпочалась з 1968 р., коли він став аспірантом тодішньої Української сільськогосподарської академії під керівництвом проф. Баженова С.В. Дослідження, проведені ним в період з 1972 по 1993 рр., а також в подальшому його учнями – Даніловим В.Б., Карповським В.І., Солоніним П.К., Голопурою С.І., Малюком М.О. та іншими, були спрямовані на вивчення змін в організмі жуйних, які виникають під впливом продуктів трансформації сечовини та нітратів за фізіологічних умов та в умовах гострої і хронічної нітратної інтоксикації організму. 

   Використання комплексного підходу в дослідженнях на тваринах із застосуванням методів ізольованих органів, ангіостомії, фістульного, біопсії, а також сучасних методів лабораторних аналізів дали можливість підтвердити наявність в організмі жуйних молекулярних механізмів поетапного перетворення малотоксичного нітрату через проміжні сполуки до окису азоту (NO2, NO, N2O, NН, NН2), а також зажиттєві зміни в окремих органах цілісного організму, зокрема в шлунково-кишковому каналі, печінці, серцево-легеневому апараті, нирках, молочній залозі в умовах навантаження організму надлишком сечовини або нітратів.  

   Наукова новизна проведених експериментальних досліджень полягає у виявленні рівня реакції окремих органів та систем тваринного організму у відповідь на ушкодження. 

   Одержані нові дані стосуються розподілу нітратів i нітритів та їх трансформації в тканинах організму за умов надходження в організм цих сполук в підвищених кількостях. Доведено, що процеси взаємоперетворення нітратів в аміак, які відбуваються в організмі за фізіологічних умов, значно посилюються за нітратного отруєння з утворенням проміжних сполук, серед є й особливо небезпечні. Встановлена участь тканин печінки, легень, нирок i серця в регуляції рівня вказаних речовин в крові за фізіологічних умов і при отруєні; одержані прямі докази участі тканин різних органів у знешкодженні надлишку нітратів i нітритів, що надходять до неї; причому, швидкість знешкодження нітратів i нітритів в анаеробних та аеробних умовах суттєво відрізняється в залежності від виду тканини. Вперше доказано, що метгемоглобіноутворення максимально протікає в капілярах стінки травного апарату в результаті взаємодії нітритів і гемоглобіну; воно є одночасно своєрідним захистом тканин від шкідливого впливу надлишку нітриту, знижуючи його концентрацію і, як наслідок, зниження рівня активних форм кисню та гiдроперекисiв; вперше встановлено активну участь мiкросомального апарату клітин печінки великої рогатої худоби в знешкодженні нітриту, виявлена висока активність перекисного окислення та активізація ним розвитку патологічних явищ; встановлений характер зміни активності основних гормонів; вперше відмічені суттєві порушення електронномiкроскопiчної будови гепатоцитів в умовах хронічного отруєння нітритами. Розроблені нові високоефективні препарати (нітритопротектора) для профілактики нітратних отруєнь.  

   Подальша наукова діяльність школи проф. А.Й.Мазуркевича спрямована на вивчення глибинних механізмів неспецифічної та імунологічної реактивності тварин з різними типами вищої нервової діяльності під впливом фізичних, хімічних та біологічних чинників; на вивчення біологічних властивостей стовбурових клітин з метою застосування їх в клітинній терапії. 

   А.Й.Мазуркевич - автор або співавтор більше 300 друкованих праць, тому числі 17 підручників, навчальних посібників та монографій Державного стандарту вищої освіти з напряму „Ветеринарна медицина”, ряду рекомендацій науково-методичного та науково-практичного змісту. Має 10 патентів та авторських свідоцтв, являється співавтором 3 нових лікарських препаратів, зареєстрованих в Україні.
Підготовив 5 докторів наук: Сорока Н. М. (2004) – завідувачка кафедри в НУБіП України, Замазій М.Д. (2004) – завідувачка кафедри в Сумському НАУ, Ніщеменко М. П. (2005) – завідувач кафедри в Білоцерківському НАУ, Чумаченко В. В. (2007) – завідувач відділом в ДНДКІ біотехнології штамів мікроорганізмів МінАП України, Карповський В.І. (2010) – завідувач кафедри в НУБіП України, а також 10 кандидатів ветеринарних наук: Чмель А. Л. (1990), Данілов В. Б.(1993), Сорока Н. М. (1994), Солонін П. К. (2000), Розстальний А. В. (2001), Голопура С. І. (2002), Малюк М. О.(2003), Василик Н. С. (2004), Грищук А. В. (2006), Журенко О. В. (2007), Ковпак В.В.(2010), Харкевич Ю.О. (2012).

НАУКОВА ШКОЛА ВЕТЕРИНАРНИХ ХІРУРГІВ АКАДЕМІКА ПОВАЖЕНКА ІВАНА ОМЕЛЯНОВИЧА

   Засновник школи – Поваженко І.О. – видатний український вчений в галузі ветеринарної хірургії, доктор ветеринарних наук, професор, член-кореспондент і академік УАСН, Заслужений діяч науки України, завідувач кафедри хірургії Української сільськогосподарської академії (1937–1941 та 1944–1977 рр.), професор цієї кафедри (1977–1991 рр.).

   Основні напрямки роботи: топографічна анатомія, методика і техніка оперативних втручань у тварин, вивчення етіології та патогенезу окремих захворювань, діагностика та лікування з використанням прогресивних засобів, провідникова та спинномозкова анестезія, хвороби холки у коней, патологія кінцівок та кишково-шлункового тракту у тварин, кастрації та післякастраційні ускладнення, патологія лімфовідтоку.
Під керівництвом та за участю І.О. Поваженка на підставі клініко-морфологічних даних визначено взаємозв’язок первинно асептичних, гостро гнійних та гнійно-некротичних процесів у ділянці холки коня, дано поглиблені характеристики хронічних асептичних, інфекційних (бруцельоз) уражень та маловідомих ушкоджень, пов’язаних з онхоцеркозом.
   Значну увагу він приділяв знеболюванню у ветеринарній практиці, зокрема питанню епідуральної анестезії у дрібних тварин (1930). У ветеринарній анестезіології це була перша спроба застосування спинномозкового знеболювання. Під керівництвом І.О. Поваженка (1953–1963) досліджувалось застосування субокципітальної анестезії у тварин. Він запропонував використовувати, так званий, новокаїно-сироватковий інфільтрат (1937) у ділянках тіла з густою сіткою дрібних судин, що прискорює зсідання крові і тромбоз у зоні оперування.
Захворювання травного тракту з виявленням механізмів функціональних порушень висвітлювалися в багатьох працях, виконаних під керівництвом І.О. Поваженка. Було розроблено методику поєднаного застосування анестезії та новокаїнових блокад під час лікування гострої кишкової непрохідності у тварин.
   Значну увагу було приділено виявленню особливостей патології лімфатичної системи. Початок досліджень у цьому напрямі на кафедрі хірургії було покладено в 1936 р. при вивченні патогенезу верукозного пододерматиту, у виникненні якого вирішальну роль відіграє порушення лімфатичної системи.
У 1943 р. І.О. Поваженку було присвоєно почесне звання заслуженого діяча науки (перший диплом в Україні).
Особистий науковий доробок І.О. Поваженка становить близько 400 статей, методичних розробок, монографій та підручників, в т. ч. “Заболевание холки лошади” (1937 р.), “Післякастраційні набряки, їх патогенез та профілактика” (1940 р.), “Основные вопросы ветеринарно-военно-полевой хирургии” (1944 р.), “Осложнения у животных в связи с кастрацией” (1950р.), “Кишечная непроходимость у животных” (1972 р.), “Патология лимфооттока у животных” (1975 р.), “Загальна ветеринарна хірургія” (6 видань), “Спеціальна ветеринарна хірургія” (3 видання).
І.О. Поваженко започаткував знану у світі школу ветеринарних хірургів. Ним було підготовлено 5 докторів і 25 кандидатів ветеринарних наук.
Напрями діяльності наукової школи: вивчення хірургічних хвороб в ділянці холки у коней, лікування ран, суглобів, бурс та сухожилкових піхв, методи перкутанної кастрації тварин, методи лікування тварин при захворюваннях лімфатичної системи, методи епідуральної та субокципітальної анестезії, потенційованого наркозу тварин, хвороби кінцівок у дрібних домашніх та продуктивних тварин, ендоскопія, кріохірургія, остеосинтез, стоматологія, офтальмологія, впровадження у хірургічну практику методів лікування за допомогою наночасток металів, заміщення дефектів суглобового хряща стовбуровими клітинами, електрозварювання живих біологічних тканин.
   Найбільш вагомий вклад у набутки наукової школи І.О. Поваженка внесли наступні вчені, його послідовники:
   Братюха С.І. (1917–1994 рр.) – фахівець у галузі ветеринарної хірургії, доктор ветеринарних наук, професор, Заслужений працівник вищої школи України. Завідувач (1977–1988 рр.) та професор (1988–1994 рр.) кафедри хірургії ім. проф. І.О. Поваженка ветеринарного факультету Української сільськогосподарської академії. Напрямок наукової роботи – патологія дихальної системи та кишково-шлункового тракту; наркоз та нейролептаналгезія; хвороби кінцівок у продуктивних тварин при порушеннях вітамінно-мінерального обміну. Він є автором та співавтором більше 50 друкованих праць, в т. ч. підручників «Загальна ветеринарна хірургія» (1971, 1989, 1992 рр.) та «Спеціальна ветеринарна хірургія» (1991 р.). Під його керівництвом захищено 5 кандидатських дисертацій.
   Борисевич В.Б. (1934–2016 рр.) – видатний український вчений в галузі ветеринарної хірургії, доктор ветеринарних наук, професор. Завідувач кафедри хірургії ім. проф. І.О. Поваженка Національного аграрного університету (1988–1999 рр.), професор цієї кафедри з 1999 р. Основні напрямки роботи: перкутанна кастрація бугайців; етіологія, патогенез, лікування та профілактика деформацій копитець у великої рогатої худоби, а також іншої патології кінцівок у тварин при промисловому способі відгодівлі; хвороби очей у тварин; вплив радіоактивного забруднення на кістяк великої рогатої худоби; дослідження ефективності ультрафіолетового та інфрачервоного опромінення крові при остеодистрофії, пневмоніях та ентеритах у тварин; впровадження в хірургічну практику методів лікування за допомогою наночасток металів. Автор та співавтор більше 350 наукових статтей, монографій, методичних розробок, підручників та навчальних посібників, в т.ч. “Ветеринарної хірургії, ортопедії і офтальмології” (1988 р.), “Загальної ветеринарної хірургії” (1992 р.), “Спеціальної ветеринарної хірургії” (1993 р.), “Хірургії ветеринарної медицини” (2005 р.), «Ортопедії парно- та непарнопалих тварин» (2008 р.). Підготував 17 кандидатів і 3 докторів наук.
   Сухонос В.П. (1947 р.) – фахівець у галузі ветеринарної хірургії, доктор ветеринарних наук, професор кафедри хірургії ім. проф. І.О. Поваженка Навчально-наукового інституту ветеринарної медицини та якості і безпеки продукції тваринництва Національного аграрного університету. Завідувач кафедри хірургії ім. проф. І.О. Поваженка Національного університету біоресурсів і природокористування України (2015–2016 рр.), професор цієї кафедри з 2016 р. Напрямок наукової роботи – хвороби суглобів у тварин; патологія кінцівок у продуктивних тварин при порушеннях вітамінно-мінерального обміну та у зв’язку з радіоактивним забрудненням; стимуляція репаративного остеогенезу; травматологія та хвороби розвитку кістяка у дрібних домашніх тварин; впровадження у хірургічну практику методів лікування за допомогою наночасток металів. Він є автором та співавтором більше 100 наукових статтей, методичних рекомендацій, підручників та учбових посібників, в т.ч. «Загальної ветеринарної хірургії» (1992 р.), «Хвороб розвитку та остеохондропатії у собак» (2004 р.), «Ортопедії парно- та непарнопалих тварин» (2008 р.), «Антимікробної, антигрибкової, антипротозойної, антивірусної хіміотерапії» (2008 р.).,
   Петренко О.Ф. (1952 р.) – фахівець у галузі ветеринарної хірургії, доктор ветеринарних наук, професор, завідувач кафедри хірургії ім. проф. І.О. Поваженка Навчально-наукового інституту ветеринарної медицини та якості і безпеки продукції тваринництва Національного аграрного університету (1999–2003 рр.). Напрямок наукової роботи – хвороби кінцівок у продуктивних тварин; стимуляція репаративного остеогенезу; травматологія, хвороби очей та стоматологія у дрібних домашніх тварин; раціональні методи остеосинтезу; впровадження у хірургічну практику методів лікування за допомогою наночасток металів, ендоскопічного дослідження та електрозварювання біологічних тканин. Автор та співавтор більше 150 наукових статей, методичних рекомендацій, підручників та учбових посібників, найбільш вагомими серед яких є “Переломи кісток та раціональні методи їх зрощення” (2001 р.), “Спеціальна ветеринарна хірургія” (2003 р.), “Хірургія ветеринарної медицини” (2005 р.), “Ветеринарно-медична офтальмологія” (2006).
Науково-педагогічними працівниками підготовлено і захищено 8 докторських та понад 43 кандидатських дисертацій.