Доктор ветеринарних наук Микола Малюк: «Майбутнє ветеринарної медицини – за стовбуровими клітинами»

     Місяць тому кафедру хірургії ім. акад. І.О. Поваженка очолив молодий доктор ветеринарних наук Микола Малюк. Маючи досвід роботи заступника директора з наукової та інноваційної роботи НДІ здоров’я тварин, він успішно поєднував адміністративну і наукову роботу. Це його перше інтерв’ю інформаційній службі університету в новій іпостасі.

– Зовсім недавно ви отримали диплом доктора наук. А чи пам’ятаєте, з чого починали?
– Із студентського наукового гуртка з патофізіології тварин. Саме тоді, з 1993 року, і розпочиналася моя кар’єра як науковця. Як зараз пам’ятаю, актуальною була проблема нітратів у сільському господарстві. Саме нею ми і займалися. Ці дослідження і лягли в основу кандидатської дисертації. І зараз я не втомлююся переконувати своїх студентів: науковий гурток – опора і вашого майбутнього успіху в житті.

– Але ж тема докторської зовсім інша – «Властивості стовбурових клітин та науково-експериментальне обґрунтування їх застосування у ветеринарній медицині»? Чи не простіше було розвинути кандидатську?
– Як сказати! Якщо людину справді зацікавити іншою тематикою, то вона ще і не на таку здатна! А саме таку і запропонував професор Анатолій Мазуркевич. У 2005 році він теоретично обґрунтував питання щодо вивчення стовбурових клітин. І запропонував співробітникам кафедри, в тому числі й мені, вперше у вітчизняній ветеринарній медицині Україні розпочати вивчення біологічних властивостей стовбурових клітин тваринного походження. Підготували та подали науковий проект, під який і виділили певні кошти. Адже на той час ні обладнання, ні реактивів для отримання, культивування та кріоконсервування стовбурових клітин не було. Так на базі кафедри фізіології, патофізіології та імунології тварин з’явилася наукова лабораторія з вивчення стовбурових клітин тваринного походження. Ось з цього все і починалося. Було закуплено СО2-інкубатор, інвертований мікроскоп, шкаф-ламінар. А цього року на факультеті ветеринарної медицини за підтримки керівництва університету був створений центр клітинних технологій у ветеринарній медицині. Бо майбутнє ветеринарної медицини – за стовбуровими клітинами.

– Наскільки я зрозумів, це і є Вашим нинішнім науковим пріоритетом?
– Правильно зрозуміли. Використання клітинно-регенеративної терапії є досить актуальним у гуманній і ветеринарній медицині з метою відновлення ушкоджених функцій органів і тканин. Така терапія – це не тільки стовбурові клітини: це також плазма, збагачена тромбоцитами, тромбоцитарний фібриновий гель. І їхнє комплексне використання дає дійсно надзвичайно високий регенеративний ефект за різноманітних патологій в організмі тварин. Особливо це стосується апарату руху.

– Кому Ви завдячуєте як науковець?
У першу чергу моя глибока вдячність – науковому консультанту доктору ветеринарних наук, член кореспонденту НААН України Анатолію Мазуркевичу, завідувачу кафедри фізіології, патофізіології та імунології тварин професору Валентину Карповському. І, звісно, моїм колегам, які створили сприятливі умови для виконання наукової дисертаційної роботи і надали колективну допомогу у її виконанні.

– А Вам хтось цим завдячує? Маю на увазі вже Ваших учнів?
– За згаданою тематикою на моїй рідній кафедрі вже захищено десять магістерських робіт, 90 відсотків – на відмінно. Ще шість готуються зараз, і особиста участь Вашого співрозмовника як наукового керівника досить велика. Це щодо магістрів. Маю й аспіранта, наукова тематика якого, звісно, пов’язана із стовбуровими клітинами.

Інтерв’ю підготував Валентин Обрамбальський