У серцях і пам’яті народній…

         Найжорстокіша Друга Світова війна тривала 1418 днів. З голосіївських інститутів у бойових діях брали участь понад 2000 викладачів, студентів і співробітників. Серед них була і Галафеєва Валентина Дмитрівна, що у післявоєнні роки пропрацювала у бібліотеці нашого вузу 36 років.

    Народилась  Галафеєва Валентина Дмимтрівна 15 січня 1917 р. у сім’ї робітників. Після закінчення школи навчалась у школі фабрично-заводської молоді, однак з початком Великої Вітчизняної війни змінює свою професію. З травня 1942 р. вона навчається на курсах радистів 16-ї Повітряної армії Північно-Західного фронту, опановує азбуку Морзе, а з серпня 1942 р. Галафеєва В.Д. у лавах діючої армії: радист 79-ї окремої роти зв’язку, 683-ого батальйону, 16-ї Повітряної Армії Північно-Західного фронту. Вона забезпечувала радіозв’язок командування авіаполку з екіпажами бомбардувальників, які виконували бойові завдання. Тут їй не один раз довелося відчути гіркоту втрат, коли не всі екіпажі льотчиків поверталися з бойових завдань.  

З червня 1943 р. військова частина, в якій проходила службу Валентина Галафеєва, перейшла до складу Центрального фронту. Там вона знайшла свою другу половинку в особі льотчика, старшого лейтенанта Тракая Г.О., з яким одружилася на фронті. У тому ж році їй присвоїли військове звання молодшого сержанта.

12 липня 1944 р. у Обухові Київської області вона народила сина – Тракая Володимира (нині – він доцент навчального відділу нашого університету). На жаль, батько на побачив свого сина – 25 червня 1944 р. екіпаж бомбардувальника, яким командував Тракай Г.О., не повернувся з бойового завдання. Як свідчили очевидці, під час бомбардування мосту через р. Березіна під м. Бобруйськом літак збили німецькі винищувачі. Він упав на нейтральній території, доля екіпажу залишалася невідомою.

У жовтні 1944 р. Валентину Галафеєву було демобілізовано з Червоної Армії. Її участь у Великій Вітчизняній війні відзначена урядовими нагородами: орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня та медалями Жукова, «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», «За доблесний труд у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», шістьма ювілейними медалями.

З вересня 1946 р. її життєвий шлях був тісно пов'язаний з Київським сільськогосподарським інститутом (КСГІ), а згодом – з Українською сільськогосподарською академією (УСГА). Спочатку вона працювала уповноваженим по продовольчим карткам КСГІ, а з грудня 1947 р. – бібліотекарем цього ж інституту.

У 1947-1948 рр., коли до України з Німеччини поверталися ешелони з награбованими трофеями,  Галафеєва Валентина Дмитрівна разом з Товстоліс Ніною Дмитрівною, яка на той час була завідувачем бібліотеки Київського лісогосподарського інституту, вирушали  до Київського політехнічного інституту (КПІ). Сюди з’їжджалися бібліотекарі зі всієї України, щоб за штампами своїх бібліотек віднайти серед куп книг скарби своїх фондів. Адже поспішно відступаючи в 1943 р. з Києва, окупанти частину  майна, в тому числі експонати зоологічного музею та цінні книги з лісівництва, вивезли до Німеччини. Тож, запрягши у візок двох конячок, часом під дощем, як згадувала Валентина Галафеєва, вони вирушали з іншими співробітниками до КПІ, де відшукували серед інших книги, з штампами бібліотеки КСГІ. Нагрузивши візок, радісні та збуджені, поверталися в Голосієво. Так повертались «полонені»  книги, які і досьогодні зберігаються у фонді нашої бібліотеки.

Робота бібліотекаря вимагала спеціальних знань і в 1954 р. Галафеєва В.Д. вступила на заочне відділення Київського технікуму з підготовки культурно-освітніх працівників, який закінчила у 1958 р. за спеціальністю «Бібліотекар». Отримана середньо-спеціальна освіта дала їй можливість обіймати надалі посади старшого бібліотекаря, завідуючої сектором читальних залів, останні роки вона працювала головним бібліографом. У травні 1983 р. вона вийшла на заслужений відпочинок.

Володимир Тракай,

Тетяна Кіщак