Сторінки історії університету: з відстані років

7 лютого 2016 року

     У збірнику наукових праць зоотехнічного факультету за 1960 р. міститься стаття Ю.Г. Шматка під назвою «З історії зоотехнічного факультету УАСГН».

      Ю.Г. Шматок очолював Київський ветеринарний інститут у 1956-1957 рр. – тобто до безпосереднього його входження у склад учбової частини Української академії сільськогосподарських наук.

Текс подається в оригінальному викладі

     Зоотехнія як самостійна наука виникла в Росії в 60-70-х роках XIX ст. на основі праць видатних вітчизняних учених …
     Один з найвидатніших російських зоотехніків професор сільськогосподарського факультету Київського політехнічного інституту М.П. Чирвинський (1848-1920) за період роботи на Україні (1898-1920) виконав багато визначних робіт, якими збагатив вітчизняну зоотехнію.
     Завдяки турботам цього вченого при сільськогосподарському факультеті була створена зразкова кафедра зоотехнії з добре обладнаним кабінетом, а для проведення наукових дослідів організована вівцеферма з добре обладнаним кабінетом, де М.П. Чирвинський виконав багато цінних наукових досліджень з питань годівлі, фізіології росту, розвитку і розведення тварин. Він, зокрема, виявив і теоретично обґрунтував багато важливих закономірностей росту і розвитку овець та свиней у зв’язку з різними умовами їх вирощування. Як талановитий педагог він написав кілька підручників для сільськогосподарських факультетів і шкіл. З них «Общее животноводство» витримало ряд перевидань. Ці книги сприяли спеціалізації агрономів для роботи в галузі тваринництва. (Погруддя М.П. Чирвинського займе своє місце на Алеї слави університету – авт.)

     Ще в дореволюційні часи, а також в перші роки існування Радянської влади студенти сільськогосподарського факультету Київського політехнічного інституту на останніх курсах досконало вивчали тваринництво: багато учнів проф. М.П. Чирвинського стали відомими вченими в галузі тваринництва: В.П. Устьянцев (загальна зоотехнія), К.І. Павловський (загальна зоотехнія), С.В. Серапін (птахівництво), М.І. Богоявленський (корми і годівля сільськогосподарських тварин) та ін.

     … Першим важливим заходом щодо організації підготовки тваринницьких кадрів була постанова Управління вищими школами (УВШ) від 27 вересня 1920 р. про організацію при Київському політехнічному інституті ветеринарного факультету. Виконання постанови було покладено на організаційну комісію в складі професорів сільськогосподарського факультету КПІ: В.В. Колкунова, В.П. Устьянцева та В.К. Ліндемана. В листопаді 1920 р. було прийнято на перший курс 46 чоловік. До організаційної комісії було введено спеціальну підкомісію в складі В.І. Стелецького, С.П. Амітрова, А.К. Скороходька і К.І. Павловського (секретаря) для складання загального плану навчання на всіх курсах майбутнього учбового закладу.

     В статті «З історії Київського ветеринарно-зоотехнічного інституту» (1924) проф. А.К. Скороходько згадує, що в зв’язку з виробленням загального плану навчання організаційній комісії довелось вирішувати, яким повинен бути інститут – чи однофакультетним для готування лише ветеринарних лікарів, ветеринарних лікарів-зоотехніків, чи двофакультетним – ветеринарно-зоотехнічним з випуском ветеринарних лікарів і зоотехніків. Після належного обмірковування комісія прийшла до висновку, що новий заклад повинен бути двофакультетним – ветеринарно-зоотехнічним, із спільним загальнобіологічним навчанням на молодших курсах і розподілом за фахом на старших.

     У зв’язку з необхідністю організувати ветеринарно-зоотехнічний інститут, а не факультет перед Наркомосом і Губпрофосвітою були порушені відповідні клопотання, які закінчились тим, що у виробничому плані Укрголовпрофосвіти на 1921/22 навчальний рік Київський ветеринарно-зоотехнічний інститут уже вважався як самостійна, незалежна від КПІ адміністративно-фінансова та господарська одиниця.
     Першим деканом зоотехнічного факультету був призначений проф. В.П. Устьянцев, який одночасно очолював кафедру зоотехнії КПІ після М. П. Чирвинського.

     Комплектування професорсько-викладацького складу як ветеринарного, так і зоотехнічного факультетів проходило з певними труднощами. Період від початку організації факультетів до випуску перших зоотехніків і ветеринарних лікарів у 1924 р. характеризувався дуже напруженою організаційною і академічною роботою ... Однак, незважаючи на досить тяжке становище, колектив студентів інституту збільшувався, і вже восени 1924 р. їх було 444 чоловіки, в тому числі на зоотехнічному факультеті 159.

     Склад викладачів основних спеціальних дисциплін на зоотехнічному факультеті був такий: проф. В.П. Устьянцев – розведення та акліматизація сільськогосподарських тварин, корми і годівля сільськогосподарських тварин; проф. І.І. Клодницький – генетика (спадковість та мінливість), варіаційна статистика; проф. Ф.О. Юрків – екстер’єр сільськогосподарських тварин, вівчарство; проф. П.Т. Лавренюк – велика рогата худоба, молокознавство, молочна справа; проф. К.І. Павловський – конярство і кіннозаводство; проф. В.В. Букраба – птахівництво і кролівництво; проф. Л.І. Сенченко – свинарство, технологія продуктів тваринництва; проф. А.К. Скороходько – зоогігієна; проф. С.О. Іванов – патологічна фізіологія сільськогосподарських тварин, дослідна справа в зоотехнії; проф. В.Ю. Чаговець – фізіологія сільськогосподарських тварин; проф. А.Г. Терниченко – загальне хліборобство, кормові рослини з фітопатологією; проф. О.І. Сковорода-Зачиняєв – біопсихологія (був такий предмет); доц. І.Н. Фалеев – рибництво; доц. В.А. Нестерводський – бджільництво.

       Слід підкреслити, що в підготовці зоотехніків у ті роки брали участь 28 професорів загальноосвітніх і спеціальних дисциплін.
     Великий висококваліфікований колектив професорів, крім читання лекцій, сприяв проведенню студентами значної наукової роботи. Починаючи з 1924 р., коли ректором був обраний проф. А.К. Скороходько, в інституті почали видавати науковий журнал (часопис) з ветеринарії й зоотехнії під назвою «Записки Київського ветеринарно-зоотехнічного інституту», в якому друкували наукові праці, доповіді, реферати, різні інформації тощо.

     З питань зоотехнії, наприклад, у перших томах журналу висвітлювались актуальні на той час питання: «Про нові шляхи створення порід великої рогатої худоби» (проф. П.Т. Лавренюк), «Проблеми кормовиробництва на Україні» (проф. А.Г. Терниченко), «Питання науково-дослідної роботи в годівлі сільськогосподарських тварин» (проф. В.П. Устьянцев), «Схрещування в практиці скотарства» (проф. І.І. Клодницький), «Прийоми відгодівлі птиці» (проф. В.В. Букраба), «Вплив годівлі на розмноження тварин» (М.Д. Гацанюк), «Продукція бекону й найближчі завдання свинарства на Україні» (П.І. Сперанський) та ін. В тематиці наукових робіт того часу, як бачимо, було багато різних напрямів. Проте розв’язання важливих наукових проблем зоотехнії і ветеринарії не було забезпечено. Тому вирішувались переважно конкретні науково-виробничі питання.

     Особливо напружений період в роботі зоотехнічного факультету настав з 1929 р. після проведення суцільної колективізації селянських господарств (сьогодні ми знаємо, що одним із результатів т.зв. «року великого перелому» став голодомор 1932-33 рр. – авт.), у зв’язку з чим виникла ще більша потреба в зоотехнічних кадрах. Тому було різко збільшено контингент набору на зоотехнічний факультет, а в 1931 р., коли на базі зоотехнічного факультету було організовано Київський зоотехнічний інститут, проведено два набори студентів (весною і восени).

     Випускники зоотехнічного факультету Київського ветеринарно-зоотехнічного інституту, а згодом зоотехнічного інституту були добре підготовлені і своєю працею сприяли розвитку радгоспного і колгоспного тваринництва. З їх числа виросли відомі в галузі тваринництва наукові працівники: В.А. Мовчан (рибництво), П.Ю. Божко (птахівництво), М.О. Старовєров (годівля сільськогосподарських тварин), Ф.І. Тризно (велика рогата худоба), А.Ф. Чайковський (економіка тваринництва), В.А. Кононов (рибництво), Д.К. Міхновський (вівчарство), М.В. Дахновський (птахівництво), М.І. Матієць (свинарство), М.Д. Макаренко (розведення сільськогосподарських тварин), М.О. Селех (розведення сільськогосподарських тварин), Ф.І. Роденко (свинарство), Ф.І. Очеретько (свинарство), Д.Я. Василенко (свинарство) та ін. У керівних республіканських органах працюють зоотехніки-випускники КВЗІ: В.Є. Шляхтенко, М.Г. Григоренко, Т.С. Бондаренко, М.М. Стахурський, Є.І. Бугримов та ін.

    У червні 1934 р. Київський зоотехнічний інститут був переведений у м. Дніпропетровськ, на базі якого восени 1934 р. організовано Дніпропетровський сільськогосподарський інститут з агрономічним і зоотехнічним факультетами.
     Перебазування інституту відбулося на чолі з вихованцем зоотехнічного факультету КВЗІ випуску 1929 р. доцентом М.О. Селехом та невеликим колективом викладачів. В складі цього колективу були професори В.І. Упоров, Ф.О. Юрків, Н.Ф. Щербина та викладачі — І.Г. Батуревич, С.П. Ксьонзенко, М.Д. Макаренко та ін. У дальшому зоотехнічний факультет Дніпропетровського сільськогосподарського інституту поповнив і зміцнив свої наукові кадри (проф. П.А. Плюйко – кафедра годівлі, доценти X.І. Класен і М.А. Кравченко – кафедра зоології та ін.).

     В період Великої Вітчизняної війни Дніпропетровський сільськогосподарський інститут був евакуйований. Після реевакуації наукові кадри поповнились такими визначними фахівцями, як проф. Б.В. Богородський (анатомія сільськогосподарських тварин), доц. К.Б. Свєчин (спеціальна зоотехнія), який, працюючи в Дніпропетровську, захистив докторську дисертацію.

     Пізніше з числа випускників зоотехнічного факультету Дніпропетровського сільськогосподарського інституту (які розпочали навчання в Києві) виріс також ряд наукових працівників: М.Е. Вовк, А.М. Копил, Т.М. Скиба, Є.М. Федій, К.В. Калиниченко та ін.

     У Київському ветеринарному інституті (після виділення зоотехнічного факультету) і в Київському сільськогосподарському інституті, організованому на базі однойменного факультету КПІ, на кафедрах тваринництва наукова робота розгорталась в різних важливих теоретичних і практичних напрямах.

     На базі кафедр розведення сільськогосподарських тварин, годівлі сільськогосподарських тварин, зоогігієни, фізіології тварин, біохімії і зоології з гістологією та ембріологією Київського ветеринарного інституту і кафедр загальної і спеціальної зоотехнії Української сільськогосподарської академії, після утворення Української академії сільськогосподарських наук, у складі останньої знову було організовано зоотехнічний факультет.

     … У Київському сільськогосподарському інституті і після його реорганізації в Українську сільськогосподарську академію до 1953/54 навчального року існувала кафедра тваринництва, в якій, крім спеціалістів по розведенню й годівлі сільськогосподарських тварин, а також по спеціальній зоотехнії, були спеціалісти по зоології і фізіології тварин. Очолювали цю кафедру після М.П. Чирвинського проф. В.П. Устьянцев (до 1933 р.), проф. Ф.О. Юрків (1934-1941), доц. В.О. Смоляр (1944-1946), доц. Д.К. Міхновський (1946-1947), доц. Ю.Г. Шматок (1947-1948), доп. М.Д. Макаренко (1948-1949), проф. М.М. Колесник (1949-1953).

     У 1953 р. кафедра тваринництва була поділена на кафедри загальної зоотехнії (зав. кафедрою проф. П.Д. Пшеничний) і спеціальної зоотехнії (зав. кафедрою проф. М.М. Колесник). З 1954 р. до кафедри загальної зоотехнії був запрошений проф. К.Б. Свєчин, а до кафедри спеціальної зоотехнії – заслужений зоотехнік УРСР доц. П.В. Корчевий.

     При створенні Української академії сільськогосподарських наук кафедра спеціальної зоотехнії залишилась у попередньому складі, а кафедра загальної зоотехнії об’єдналась з кафедрою годівлі сільськогосподарських тварин бувшого ветеринарного інституту. На їх базі створено кафедру годівлі сільськогосподарських тварин.

     … Після утворення УАСГН в лютому 1957 р. був організований зоотехнічний факультет. Першим деканом зоотехнічного факультету було призначено проф. М.А. Кравченка. З вересня 1958 р. деканом факультету є проф. К.Б. Свєчин. Навчальні плани цього факультету добре пов’язані з життям.

Людмила Лановюк,
директор музею історії НУБіП України

 

Набір на навчання (синій)_2015Захисти дисертаційРегіональні навчальні заклади (синій)