«Для мене журналістика – це передовсім робота зі словом..»

     Серед абітурієнтів, які, мов зграйка горобців, юрмляться перед дверима приймальної комісії, цей хлопчина нічим не вирізняється: уважний, трохи наполоханий погляд, спортивна статура, в руках – папка з документами. Незвичне починається, коли він сідає заповнювати анкету майбутнього студента із запитаннями про вподобання та інтереси.

- А чому тут запитують, чи пишу я саме вірші або гуморески? Віршів-то не пишу, але…

- ???

- Пишу прозу в жанрі фантастики. Зізнаюсь: маю мрію, хочу видати власний роман у видавництві Макса Кідрука «Бородатий тамарин».

- Ого, це вже цікаво! Яким же вітром занесло майбутнього письменника на спеціальність «Журналістика»?

- Мене звуть Вадим Гуртовенко. Родом я з Черкащини, закінчив Виноградський НВК Звенигородського району. Так-так, село має дивну назву - Виноград. Вирішив вступати до НУБіП за рекомендацією друзів, вони вже навчаються у вас на різних спеціальностях, а дехто вже навіть здобув фах і працює.

- Чому вирішив подавати документи на журналістику?

  - Бо це цікава професія. Постійно спілкуєшся з людьми, вчишся комунікувати. Я вибирав між філологією і журналістикою, перемогла журналістика. Хоча в цих сферах діяльності, як на мене, багато спільного. Головне – і там, і там ти працюєш з текстом, зі словом. Для мене це важливо, бо я й сам пишу. От зараз мрію видати власну книжку у видавництві Максима Кідрука, якого я дуже шаную.

- Книга вже готова?

- У процесі написання. Планую, що буде кілька томів (усміхається).

- Давно почав писати?

- У 8-9 класах. Підштовхнула до писання моя шкільна вчителька. Вона теж захоплюється літературою, багато читає, ми багато спілкувались з нею після уроків. А ще під час повітряних тривог, коли сиділи у сховищі – могли годинами говорити про книжки. В нас із нею навіть схожі літературні вподобання. Стівен Кінг, наприклад. До речі, познайомила з творчістю Максима Кідрука теж вона.

- Але все-таки специфіка роботи журналіста суттєво відрізняється від літературної праці…

- Я це розумію. Журналістика – це постійні знайомства з новими людьми, актуальними темами, складними суспільними проблемами. Для мене це ще й можливість розкрити себе і реалізувати свої можливості.

- Чого ти чекаєш від навчання на бакалаврській програмі? Які знання і навички хочеш здобути?

- Мрію навчитися вільно і компетентно спілкуватися з різними людьми. Здобути навички роботи з різними типами техніки і гаджетів, які використовуються у медіасередовищі. Освоїти різні жанри і формати.

- Як батьки поставилися до твого вибору?

- Батько хотів, щоб я був у майбутньому IT-фахівцем, але я відчуваю, що це не моє. Довго сидіти біля комп'ютера мені тяжко (сміється).

- Але ж навіть тексти своєї книги доведеться набирати на комп'ютері!

- Ви здивуєтесь, але я пишу книжку на папері, від руки. Друкувати, звичайно ж, умію. Але коли пишеш рукою, це геть інші відчуття, це природніше і приємніше.

- Які ще улюблені заняття маєш?

- Захоплююсь швидкубінгом (збиранням кубика Рубіка на швидкість). Одного разу навіть переміг на районних змаганнях. До речі, в Києві буде турнір невдовзі, треба подивитись, як у столиці це все відбувається.
Ще займаюся спортом. Є таке популярне явище, яке називається «воркаут»: вулична гімнастика, фізкультура на свіжому повітрі. Це традиційні атлетичні вправи, бруси, віджимання, підтягування, турнік. Також граю у футбол, волейбол. Сподіваюсь, в універистеті матиму багато можливостей не лише для навчання, а й для занять спортом та активного відпочинку. Залишилось дочекатися початку семестру.

…Кожне нове знайомство з майбутніми студентами-журналістами переконує, що всі вони - яскраві особистості, які прагнуть те лише здобути фахові знання і отримати диплом бакалавра, а й самоствердитись і розвинути свої численні таланти. Поза всіляким сумнівом, НУБіП допомагає молодим людям втілити такі плани в життя сповна.

Спілкувалася Ніна Жежера,
доцент кафедри журналістики та мовної комунікації