Свято пам’яті про Героїв у Ботанічному саду НУБіП України

  29 травня в ошатному екологічному класі Ботанічного саду НУБіП України відбулася моя зустріч зі студентами і співробітниками ННІ лісового і садово-паркового господарства присвячена Дню Героїв. Приємно, що знову прийшли студенти й інших підрозділів. Варто відзначити, що на офіційному державному рівні це свято пам’яті відзначається вперше за майже сторіччя свого існування. Чому ж навіть за понад 30 останніх років української державности його відзначали тільки ентузіясти з патріотичних громадських кіл, а в часи колоніяльного становища різних частин України воно було заборонене?

  Мабуть, тому, що всі політичні режими розуміли, що народ, який шанує своїх справжніх Героїв, борців за його свободу, є нескореним. А байдуже й морально ледаче «насєлєніє», якому «всьо равно» і «какая разніца», так легко визискувати, упокорювати, експлуатувати, обкрадати...
  На початку бесіди ми вшанували тих Великих українців, у пам'ять про трагічну загибель яких і був запроваджений День Героїв: Микола Міхновський був знайдений повішеним у Києві на початку травня 1924 р.; Симон Петлюра загинув від ворожих куль в Парижі в травні 1926 р.; Євгена Коновальця розірвала ворожа вибухівка, замаскована агентом НКВД під коробку конфет, у Роттердамі в травні 1938 р.

  «Ой у лузі червона калина» – цей гімн Січових стрільців останні роки є чи не найпопулярнішою українською піснею у світі! Звісно ж, ми чудово заспівали під гітару її і цього разу разом з майбутніми працівниками лісів, садів і парків. І – «Червону руту», і інші прекрасні українські пісні. Помолилися старовинним кантом 17 ст. «До пресвятої Богородиці». Студент ННІ лісового і садово-паркового господарства Михайло Паламарчук вшанував сучасних Героїв піснею «Біля тополі».
  На кожній такій бесіді-концерті я запитую у студентів, – чиї близькі родичі зараз у ЗСУ захищають нашу волю в боротьбі з одвічним московським ворогом? Як правило, підіймають руку близько половини присутніх…
  Шанувати наших Героїв минулого і сьогодення ми маємо не тільки тому, що це наш моральний обов’язок. Вшановувати Героїв, любити рідну землю і свій народ, плекати рідну культуру і мову, цікавитися історією свого народу, робити патріотичні вчинки ми маємо насамперед тому, що це і є тими найпотужнішими рушійними силами прогресу людини і нації, без яких і людина, і спільнота приречені на деградацію. А ще – вони формують Силу Духу – єдиний людський ресурс, непідвладний навіть часові. Це і є головний лейтмотив таких зустрічей!

  Звітую Вам, шановні читачі, що дана патріотична подія була завершальною в цьому навчальному році. Всі без виключення структурні підрозділи університету пройшли через ці виховні заходи гідно, більшість – неодноразово.

  Дякую керівникам ННІ лісового і садово-паркового господарства, ННЦ ВРіСР, а також – усіх підрозділів НУБіП України за Ваш внесок у цю найблагороднішу справу – плекання Нової української людини. Людини мудрої, моральної і сильної, вартої наших святих Героїв. До нових звитяг!

Володимир Гонський,
ННЦ виховної роботи і соціального розвитку