Як тебе не любити, Києве мій! Першокурсники-журналісти підкорюють духовні вершини столиці. Епізод 5

«Собори душ» наших змужніли…

Під час нашої чергової екскурсії столицею ми відвідали таке важливе та цікаве місце, як Володимирський собор. Надихнув студентів-журналістів на цю добру справу куратор Микола Іванович Степаненко.

Володимирський собор, величний символ духовної спадщини України, привертає тисячі відвідувачів своєю масивною архітектурою та багатою історією. Відвідування цього святинного місця є не лише подорожжю в минуле, а й унікальним досвідом духовного та культурного збагачення.

Коли ступаєте на територію собору, вас охоплює атмосфера спокою та величі. Двері відчиняються – і потрапляєте всередину, де на вас з чекає неповторний архітектурний стиль, що заворожує є присутніх своєю красою. Усі розписи виконані в темних тонах, здебільшого в золотому та чорному, що є незвичним для українських церков та дуже контрастує з яскравим жовтим екстерʼєром собору.

Нам навіть відкрили доступ до верхніх галерей, де знаходиться хорова студія та недільна школа. Завідувач недільної школи виповів багато цінної та цікавої інформації про фрески й образи, представлені у соборі, запропонував відвідати храм ще раз та навіть запросив до недільної школи. Споглядаючи давні ікони і фрески, ми занурилися у світ православної культури. Кожна ікона, кожен витвір мистецтва має свій «життєпис» та символіку, що даю змогу краще зрозуміти духовність, збагнути віру українців.

Завершуючи візит до Володимирського собору, ви відчуваєте себе збагаченими не лише красою архітектури та мистецтва, але й глибоким розумінням історії та духовних цінностей України. Відвідування стало не лише туристичним маршрутом, воно – важливий крок на шляху зближення з культурою і духовністю рідного народу.

Артем Чорний,
студент 1 курсу спеціальності «Журналістика»