Триває педагогічна практика аспірантів Національного університету біоресурсів та природокористування України за ОНП «Публічне управління та адміністрування»

7 березня 2024 року в межах проходження педагогічної практики аспірантка третього курсу за освітньо-науковою програмою «Публічне управління та адміністрування» Ганна Стрійчак-Ковальська провела лекційне та практичне заняття для бакалаврів першого курсу за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування» ННІ неперервної освіти та туризму з навчальної дисципліни «Теорія державного управління».

Варто зазначити, що педагогічна практика аспірантів є обов’язковою складовою освітньо-наукової програми підготовки доктора філософії. Відповідно до Положення про педагогічну практику здобувача вищої освіти ступеня доктора філософії (PhD) Національного університету біоресурсів та природокористування України, затвердженого вченою радою НУБіП України 20.04.2016, протокол №11, зі змінами від 29.05.2020, протокол № 10, аспіранти, в процесі проходження педагогічної практики, повинні розвинути здатність до абстрактного мислення, вміння вирішувати проблеми в освітньому процесі, вміти генерувати нові науково-теоретичні та практико орієнтовані ідеї.

Аспірантка третього курсу Ганна Стрійчак-Ковальська провела заняття з вивчення теорій державного управління, зокрема, теологічної теорії та її взаємозв’язку з проходженням служби в органах публічної влади. Ганна Костянтинівна наголосила, що хоча церква і відділена від управління державою, проте, вплив її на формування свідомості людей є ключовим. Так, в преамбулі Конституції України прописано: «Верховна Рада України від імені Українського народу – громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішніми та прийдешніми поколіннями ...приймає цю Конституцію – Основний Закон України». Статті 3, 13, 14, 15 та інші Конституції України пов’язані з положеннями теологічної теорії, концептуальні основи якої закладені в праці «Сума теологій» Томи Аквінського.

Теологічна теорія є основоположною для розуміння мотивів входження людини в державну владу. Під час проведення лекції та практичного заняття, серед багатьох питань які розглядалися, були питання чеснот та вад людини і їхній вплив на виконання посадових обов’язків. Наприклад, було розглянуто види справедливості. Справедливість полягає у наданні кожному свого, того, що йому належить. Платон першим створив концепцію справедливості як соціального явища (трактат «Держава»), де визначав справедливість як середнє між крайностями (несправедливостями). Платон вказав, що в основі справедливості лежить принцип нерівності, ввів поняття зрівняльної та розподільної справедливості. Як і Арістотель, Тома Аквінський розрізняв два види справедливості: розподільну та вирівняльну. Розподільна справедливість - це надання благ згідно з заслугами, а порівняльна - це дії на вирівнювання чого-небудь. Справедливість не залежить від добробуту, соціального статусу, особистих симпатій людей та ін. Її конкретне розуміння залежить від правил, звичок, звичаїв, властивих даному суспільству. У сучасному суспільстві: справедливість включає в себе зрівняльний елемент; рівність є найважливішою умовою життя людини і розвитку її особистості; рівні права всіх людей закріплені законом, зафіксовані у Всезагальній декларації прав людини; справедливість включає матеріальну та організаційну віддачу (розподіл благ, покарання за злочин); соціально-правові установи держави виражають переважно інтереси правлячих груп, які не завжди співпадають з моральними уявленнями про справедливість; правлячі кола за допомогою ЗМІ нав’язують громадянам своє уявлення про справедливість. Справедливість регулює взаємовідносини людей, оскільки вона: обмежує егоїстичні прагнення людини, свавілля індивіда; утримує людей від заподіяння шкоди одна одній (фізичного і морального). Принцип справедливості можна висловити вимогами: не зашкодь іншій людині; не кривди іншої людини, поважай його гідність; не порушуй прав іншої людини. Ці вимоги конкретизовано у правилах спілкування між людьми. Справедливість вимагає від людини виконання своїх обов'язків. Можна виділити обов'язки:
- обумовлені конституцією і законами;
- обумовлені загальними моральними уявленнями;
- зобов'язання, прийняті під час укладання договору.
Поняття справедливості включає «ідею особистого права, на підставі якого особа чи особи можуть пред'являти відомі вимоги по відношенню до інших осіб». Допускаючи несправедливість щодо себе самого, людина побічно сприяє злу. Людина повинна зберігати почуття власної гідності навіть у разі, коли не може протистояти злу.
Також було розглянуто таку чесноту як чесність. А в чому користь цієї чесноти? Чесність перед самим собою та оточуючими дорогого коштує. Не всі її дозволяють собі. Люди говорять неправду, щоб здаватися краще, ніж є насправді, забувши, що найкраще, що є в людині, – це чесність. Порядність і чесність – надто дорогі подарунки. І не варто на них чекати від дешевих людей. Людина стає самодостатньою лише тоді, коли вона впевнена в собі і знає на що здатна сама, а не змушує інших повірити в це. Ці знання вад і чеснот людини, природного права людини є надзвичайно актуальними для осіб, які хочуть присвятити своє життя служінню людям в органах державної виконавчої влади та органах місцевого самоврядування. Бакалаври за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування» - це ті майбутні керівники органів публічної влади, які через декілька років будуть створювати нову якість управління, відроджувати Україну, повертати країну до мирного життя.

Під час практичного заняття бакалаври та практикантка, ґрунтуючись на положеннях теорій державного управління, обговорили шляхи застосування теорій в діяльності органів державної влади.
Варто відмітити, що під час проходження педагогічної практики були створені умови, максимально наближені до реальних умов самостійної педагогічної діяльності у закладах вищої освіти, що забезпечують розвиток комунікативної культури майбутніх викладачів, формування навичок педагогічної взаємодії та співробітництва.

Ірина ГРИЩЕНКО,
гарант ОНП «Публічне управління та адміністрування»,
доктор наук з державного управління