Мовна політика незалежної України як спадщина лінгвоциду імперії в її різних російських формах

27 жовтня 2023 року

Сьогодні (26 жовтня 2023 р.) мені випала нагода приєднатися до круглого стілу «Мовна політика незалежної України як спадщина лінгвоциду імперії в її різних російських формах» за обговоренням широкого кола питань, порушених у книжці Тараса Марусика «30 років Незалежності: мовні акти, які змінюють Україну», організованого ДП «ГДІП».
Модератором заходу був Володимир ОГРИЗКО, Надзвичайний і Повноважний Посол, Міністр закордонних справ України (2007–2009 рр.), керівник Центру дослідження росії.
Спікери заходу:
- Тарас МАРУСИК, журналіст, культуролог, публіцист, фахівець із мовної політики, громадський активіст, перекладач, член Національної спілки журналістів України і Національної спілки письменників України, автор книжки «30 років Незалежності: мовні акти, які змінюють Україну»;
- Наталія ПІПА, Секретар Комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій;
- Павло ГРИЦЕНКО, мовознавець, доктор філологічних наук, професор, директор Інституту української мови НАН України;
- Тарас КРЕМІНЬ, політик, науковець, громадський діяч, Уповноважений із захисту державної мови;
- Сергій БОРЩЕВСЬКИЙ, Надзвичайний і Повноважний Посланник України, експерт Центру дослідження росії.
На цьому засіданні я почула дуже багато різноманітних думок кожного з спікерів і всі вони дійшли до одного спільного висновку, що мовне питання було, є і буде актуальним.
Також досить влучна була фраза одного з спікерів засідання, що потрібно боронити мову на мовному фронті.

На жаль, у нашій славній та героїчній державі деякі люди не зрозуміли, що мова це ДНК нації, це основний код нації за яким ідентифікується людина, тому навіть сьогодні люди всео дно не усвідомлюють, що без мови наших предків, за мову за яку роками точаться бої і навіть зараз, у час жорстокої агресії росії проти мирного населення України, України не було б як окремої незалежної держави.
Мова є важливим чинником державотворення, якби мовне питання було вирішене відразу після здобуття Незалежності, українці сьогодні не мали б війни.
Мовне питання в бездержавній Україні було завжди питанням політики. Не став винятком і дуже важливий для творення нової України період останнього 30-річчя, починаючи від боротьби за державний статус української мови напередодні розвалу СРСР і закінчуючи нашими днями. За 30 років Україна пройшла тернистий шлях від ухвалення закону «Про мови в Українській РСР», відповідно до якого українська мова стала єдиною державною, до ухвалення першого закону власне про українську мову – «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Боротьба за українську мову – це боротьба за повну незалежність України, що означає боротьбу проти російської імперії в її історичних різновидах.
За словами автора, книга відображає хронологію мовних подій та мовну ситуацію в Україні, охоплюючи час від ухвалення в 1989 році ключового закону про мови в Українській РСР і впровадження в тодішній Конституції статті про державний статус української мови і до сьогодення.
Директор Інституту української мови НАНУ Павло Гриценко відзначив високий рівень інформативності і доказовості книги.
«Це не просто документальна книга, ця книга — документ епохи. Вона фактично продовжує серію того, що було зроблено Віктором Кубайчуком, який склав хронологію заборон української мови. Продовжити цю справу взявся Тарас Марусик. З мови виростала Україна, з мовою вона зараз стверджується. Шкода, що багато наших політиків розуміють мову не так, як треба. Для українського суспільства українська мова — це гігантський чинник державотворення... Якщо це фактор існування держави, то це має бути в полі зору найвищих ешелонів влади», - наголосив професор Гриценко.

     

Отже, підсумовуючи можу сказати, що книга «30 років Незалежності: мовні акти, які змінюють Україну» містить дуже багато важливих фактів, яких в інших джерелах не знайдеш. У ній зібрані факти боротьби за мову і за її носіїв.
Тож, для себе я виділила основні тези:
1. Мова – це наша зброя, це код нації.
2. Україна пройшла дуже багато випробувань і проходить зараз, борючись з головним прихильником «руського мира» та вбивцею цілої нації, щоб захистити нашу державну мову.
3. Завдяки мові виростала сучасна Україна і з мовою вона стверджується зараз, і дуже шкода, що у такий час українці всеодно говорять мовою ворога, споживають російський контент (прослуховування музики, перегляд фільмів, серіалів ворога тощо).
4. До Незалежності Україна пройшла тернистий шлях заборон на використання української мови. Згадаємо навіть Указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг. Наказ Петра ІІ переписати з української мови на російську всі державні постанови і розпорядження. Указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії. Заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати український буквар. Зруйнування Запорозької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях. І звісно Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на друкування україномовної духовної і популярної освітньої літератури: «жодної окремої малоросійської мови не було і бути не може». Також варто згадати Емський указ Олександра ІІ про заборону друкування та ввозу з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень. І ще багато яких заборон накладалося на використання української мови.
Тож, круглий стіл на тему «Мовна політика незалежної України як спадщина лінгвоциду імперії в її різних російських формах» для мене пройшов досить продуктивно та результативно. Мені сподобалися виступи спікерів, було дуже цікаво послухати думки експертів щодо мовної політики нашої незалежної України.

 

 

Марія Основенко,
студентка групи МВ-20003б

 

Набір на навчання (синій)_2015Регіональні навчальні заклади (синій)Захисти дисертацій

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook