Тетяна Кононенко: не варто прагнути ідеальної якості, варто просто почати блог

 Воєнна тема, розіграші/розпаковки, кухня/рецепти, подорож і фермерство – саме такий топ-5 рейтингових тем, які викликають найбільше зацікавлення користувачів інстаграму назвала Тетяна Кононенко, розповідаючи про таємне життя блогера на засіданні гуртка  “МедіаТОР”...

Створення, просування та наповнення власної сторінки та блогу – це захопливий і досить незвичний з позиції класичної журналістики, процес. Однак саме блогерство вже стало частиною журналістського життя. Про нього і розпочали розмову. Тетяна Кононенко має журналістську освіту і досвід, адже працювала на радіо “Промінь” і вела кілька програм з цієї теми: “Недоблогери” та “Соціум. Com”, а нині у декреті розвиває власний блог в інстаграмі. Точніше, розмову почали із сакраментального питання: чи є блогер журналістом?

Тетяна Кононенко: «Я не слідую стандартам журналістики, які вивчала, а роблю так, як відчуваю і хочу. Чи буде журналіст розповідати як він прокинувся і потім іде гратись із дитиною в пісочниці? Блогінг – це не про журналістику, а про життя. Журналіст все ж більш відповідальний».

Насправді чимало журналістів та медіакомпаній працюють і в блогосфері, тому питання розкрутки і коректної роботи з алгоритмами різних соцмереж залишалися головними під час розмови. Найбільше часу і зацікавлення під час зустрічі викликала тема початку, створення своєї сторінки. Серед порад Тетяни були й такі: створювати обов’язково контент-план своєї сторінки, визначити свою цільову аудиторію, не лінуватись і оформити якісну аватарку, аби вона була впізнаваною та яскравою, зробити опис про себе й закріпити його на початку, постійно наповнювати сторінку і не закидати цей процес. Наголошувала Тетяна і на співпраці з іншими блогерами, особливо на початковому етапі розкрутки і взаємної реклами. Цей процес є безкоштовним способом розкрутити свою сторінку і підтримати своїх колег.

Також йшлося й про особливості Reels, де важлива не якість, від якої вже користувачі стомлюються, а життєвість, правда, практичність (див. Reels про цю зустріч). Тетяна Кононенко зауважила важливий момент: блогер висвітлює лише 10% свого життя, і дозволяє глянути у свій світ дозовано. Принаймні такий підхід є оптимальним і нетоксичним як для блогера, так і для аудиторії.

Серед питань, які виникали в процесі розмови порушили й проблему тіньового бану. Серед причин, які можуть викликати різке падіння аудиторії співрозмовниця назвала і війну. Воєнна тема не є оптимальною для багатьох платформ. Адже більшість з них розрахована на розважальний контент, а не обговорення чутливих і жорстоких тем. Втім, тут особистий досвід проживання і фіксації наслідків війни блогером може показати тенденцію до зростання зацікавлення подібним контентом. Так, Тетяна створила цикл сторіз про життя в окупації, які набрали максимальне охоплення аудиторії. Проте інстаграм заблокував платне просування воєнного контенту, яке розраховувала розмістити блогерка...

Учасники медіаклубу, до яких долучились і студенти 2 курсу спеціальності «Журналістика» Київського університету інтелектуальної власності та права Національного університету “Одеська юридична академія” мали чимало запитань до блогерки. Зокрема, питання хейтингу у цьому середовищі.
Тетяна Кононенко: "Багато блогерів виставляють такі коментарі, бо це ж інтрига, вони люблять хейтерів. Бо без них не було би блогерства. Якщо ви пішли в тематику блогерства, то не ігноруйте їх. Ви маєте реагувати на все, що відбувається".

Ще кілька маленьких життєвих порад від Тетяни Кононенко прозвучало під час розмови. Зокрема, щодо часу, який є найкращим для запощування матеріалів у соцмережах, – це ранок до робочого часу та вечір/ніч, коли аудиторія може вільніше переглядати сторінки. Та максимальних зусиль для залучення саме органічних підписників сторінки. Накрутка та платні охоплення добре, але дають лише миттєвий ефект.

Завершуючи розмову, гостя зустрічі додала щодо світлих сторін блогінгу: "Це така крута можливість реалізуватися. Особливо, коли я зараз сиджу дома і чіткої перспективи немає, блог стає можливістю побачити, що ти комусь потрібен, тебе читають. Тоді ти починаєш розуміти, що ти не просто так це робиш".

Гурток «МедіаТОР»