Лєкарь

У "Ветеринарній газеті" вийшла сття професор Рудика Станіслава Костянтиновича та доцента Стегнея Миколи Михайловича під назвою "ЛЄКАРЬ З ВЕТЕРИНАРІЇ ТА МЕДИЦИНИ". Народ повинен знати своїх героїв.

 ЛЄКАРЬ З ВЕТЕРИНАРІЇ ТА МЕДИЦИНИ

Випускники відділення лікарських і медичних наук Харківського університету і Київського університету Св. Володимира отримували кваліфікацію лєкаря з медицини і ветеринарії та займали посади згідно з Табелем про ранги. Досягнувши V розряду ставали статським радником (генералом) з відповідним статусом (дворянин) та платнею.
Відомий українцям віршем-піснею «Повій, вітре, на Вкраїну» Степан Руданський був лєкарем з медицини і ветеринарії, лікував містян Ялти та обслуговував тварин губернатора Воронцова.
Перший професор з ветеринарії Харківського університету німець Фредерік Пільгер успішно робив операції містянам м. Харкова та лікував … коней. Він відмічав: Ліки для коней і людей однакові, лише дози різні.
Тож ветеринари до ХХ століття лікували людей і тварин. Згідно сучасних українських законів лікар ветеринарної медицини має право надавати людям лише первинну медичну допомогу, але оперувати заборонялося.

Закон «порушив» лікар ветеринарної медицини, кандидат ветеринарних наук, викладач ветеринарної хірургії у Немішаївському фаховому коледжі Національного університету біоресурсів і природокористування України Олександр Шупик.
Немішаєве Бучанського району Київської області опинилося в окупації вже в перші дні війни. Після 3-го березня медики із селища евакуювалися і єдиною надією на порятунок поранених жителів став … ветеринар-хірург.
Першим пацієнтом хірурга 3 березня став його студент, який мав тяжке кульове поранення у стопу (глибина 20 см).
Куля роздробила кістки, пошкодила м’язи, зв’язки. Слід було проводити хірургічне втручання, але пацієнт був інвалідом з дитинства, переніс дві операції на серці і неможливо було застосовувати загальний наркоз.
Довелося використовувати місцеве знеболення, але … ветеринарне. Коли Олександр розмірковував відносно використання дози для коня чи собаки, то почув голос пацієнта … котячу дозу.
Щоб вийняти кулю, слід бачити її хід, тобто мати рентген знімок. У Немішаєві рашисти пограбували клініку, забрали УЗД, оцифровувач до рентгену, усі медикаменти. Пацієнта слід було везти через Козинці до Макарова.
Взявши ще шістьох поранених на власному автомобілі попрямував до Макарова під пострілами рашистів.
Олександр Шупик в найтяжчий період (3 березня) в місцевому Будинку культури облаштував тимчасовий медпункт і на стулених столах були укріплені стійки для крапельниць, хірургічні столи з гардеробних вішалок тощо. Мешканці селища зносили різні медикаменти, які залишалися в розбитих та пограбованих рашистами місцевих аптеках. Невеликі медпункти облаштовувалися в підвалах шкіл та дитячих садочків. Все організовувалося під керівництвом О. Шупика.
3 березня зносили медикаменти в підвальне приміщення школи, де переховувалися близько 300 людей з дітьми. Біля входу до підвалу пролетіло чотири снаряди, які на очах Олександра, розірвали на шмаття його товариша Сергія Разкевича, батька двох дітей. Багато пацієнтів поступало до медпунктів, які були поранені від розривів танкових снарядів та ракет. Поранених привозили до медпунктів чи помешкання Олександра.
Опісля звільнення Київщини від рашистів Олександра Шупика було викликано у Вишневе (1 квітня) для лікування поранених собак.
До повномасштабної війни він обслуговував кінологічну службу поліції, прикордонних військ, митну та пенітенціарну служби.
Вперше у світовій ветеринарній практиці застосував стовбурові клітини в офтальмології. Вилікував в Ірпінському кінологічному центрі вівчарку, яка служила в АТО 3 роки і осліпла на 99%. На очі собаки діяла хімічна речовина, якою рашисти посипали свої мітки, щоб ускладнити пошук. Собака після чотирьох операцій та 8 місяців реабілітації – «побачила». Вона як і люди зрозуміла, що бачить і «раділа».
Про цю собаку Олександр зняв фільм, написавши слова та озвучив.
Його досягненнями у застосуванні стовбурових клітин в офтальмології зацікавилися німецькі вчені. Також запропонували створити реабілітаційний центр для постраждалих на війні військових за допомогою службових собак та коней.
Праця О. Шупика відмічена Подяками голови Бічанської районної державної (військової) адміністрації та голови Немішаївської селищної ради.
Успіхи Олександра Шупика закономірні. Нагадаємо, що нині ветеринарні хірурги приватних клінік України використовують 3Д моделювання та друк, які допомагають у лікуванні тварин. Особливо широко цей напрям застосовується у ветеринарній ортопедії.
Це особливо важливо для розповсюдження нових цифрових хірургічних методів лікування і відновлення кісткових дефектів.
Успіхами ветеринарів зацікавилися медики. Так, кандидат ветеринарних наук А. Титаренко є завідувачем лабораторії відділу біоінженерних технологій та експериментальної репродуктивної хірургії ДУ «Центр дитячої діагностичної кардіології та кардіохірургії МОЗ України»
Тож, побажаємо Олександру Шупику, щоб здійснилися його мрії.


Станіслав Рудик, професор
Микола Стегней, доцент
Національний університет біоресурсів і природокористування України.