Завідувач Національного центру штамів мікроорганізмів Державного науково-контрольного інституту біотехнології і штамів мікроорганізмів Олександр Напненко: Професія лікаря – найгуманніша з усіх професій на землі
Мабуть, жодна наука немає такої стародавньої історії, як медицина. Адже, історія медицини – це історія людства. Успіхи медицини наших днів були б неможливі без титанічних зусиль незліченних поколінь медиків, що крок за кроком протягом сторічь долали людські недуги, набуваючи безцінного практичного та теоретичного досвіду.
Сьогодні відбулася зустріч з випускником нашого університету 2002 року Олександром Олександровичем Напненко – завідувачем Національного центру штамів мікроорганізмів Державного науково-контрольного інституту біотехнології і штамів мікроорганізмів.
Олександре, розкажіть про себе, як склалася ваша доля після одержання диплому НУБіП, ким працюєте?
— Я, Олександр Напненко, закінчив Національний аграрний університет (нині Національний університет біоресурсів і природокористування України) у 2002 році.
Після отримання диплому лікаря ветеринарної медицини працював завідувачем Недрянської дільниці державної ветеринарної медицини Баришівського району. З липня 2003 року працюю в Державному науково-контрольному інституті біотехнології і штамів мікроорганізмів. Розпочинав як провідний лікар ветеринарної медицини відділу біотехнології і контролю вірусних препаратів, з 2006 року був переведений на посаду наукового співробітника Національного центру штамів мікроорганізмів (НЦШМ), із 2016 року очолюю даний центр.
Що вплинуло на Вас у виборі професії і чи складно було обирати?
— У виборі професії складностей не було, так як сам уже з малечку знав ким хочу бути і цілеспрямовано йшов до мети, а також у виборі професії підтримали і допомогли батьки порадами. Любов до тварин у мене змалечку, в батьківському господарстві завжди були кролики, свині, кози, кури. І не рідко мали збитки через загибель тварин, особливо серед королів та молодняку птиці. Враховуючи брак фахівців ветеринарної медицини у нашій місцевості ми почувалися безпорадними. То ж і бажання опанувати професію лікаря ветеринарної медицини щороку зростала.
Олександре Олександровичу, професія лікаря ветеринарної медицини не з легких. Чи не шкодуєте?
— За весь період, що я навчався та працюю, жодного разу не пошкодував про вибір спеціальності «Ветеринарна медицина», так як мені подобається сфера даної діяльності та моя робота (особливо коли бачиш результат роботи). Професія надзвичайно цікава, адже усе життя лікаря – це здобуття нових і нових знань, нового досвіду, який іноді змушує відмовитися від старого й звичного, невтомний пошук, боротьба із самим собою за формування власної особистості у моральних межах, припустимих і усталених для професії. Ці критерії тисячоліттями були і зараз залишаються надвисокими. Але яким би ти не був досвідченим лікарем, успіх дій часто залежить від якості засобів лікування і профілактики хвороб тварин. Тому і присвятив своє життя в першу чергу контролю якості ветеринарних імунобіологічних засобів.
За час роботи в галузі ветеринарної медицини освоїв методи виробництва та контролю якості ветеринарних імунобіологічних засобів. Зокрема оволодів мікробіологічними та вірусологічними методами, постановкою біологічної проби, освоїв культивування виробничих та контрольних штамів мікроорганізмів; освоїв роботу з культурами клітин, курячими ембріонами тощо.
Інспектую підприємства з виробництва ветеринарних препаратів, біологічні фабрики на предмет як дотримання умов виробництва препаратів так і дотримання законодавства у сфері ветеринарної медицини, виробництва ВІП, біобезпеки та біозахисту.
Майже 20 років я відповідальний за підтримання штамів вірусу класичної чуми свиней, вірусної геморагічної хвороби кролів та за контроль якості ветеринарних препаратів, виготовлених з них.
Із 2005 року згідно з наказом Держпродспоживстандарту України займаю посаду відповідального секретаря комітету стандартизації «Ветеринарні біологічні препарати та засоби для роботи з ними».
Веду просвітницьку роботу серед фахівців ветеринарної медицини, організовую науково-практичні семінари та тренінги, приймаю участь у роботі по організації курсів підвищення кваліфікації фахівців ветеринарної медицини.
В межах посадових обовязків завідувача Національного центру штамів мікроорганізмів виконую роботи пов’язані із депонуванням штамів мікроорганізмів, патогенних для тварин; координую роботи щодо підтримання їх життєздатності та розробляю проекти нормативно правових актів щодо біологічної безпеки та біологічного захисту у сфері ветеринарної медицини.
Розкажіть нам, що цікавого запам’яталось за часи навчання. Які заняття та викладачі?
— За час навчання найбільше запам’яталось спілкування та час проведений з одногрупниками, однокурсниками, адже це період певної свободи рішень інколи навіть необдуманих, період першої закоханості та розчарувань. Але все ж таки студентське життя – було надзвичайно цікавим, різноманітним та насиченим.
А з дисциплін, які мені найбільш запам’ятались і викладачі, то це, особисто для мене, цікавими були: анатомія (викладали професор Рудик Станіслав Костянтинович та Камінський Адольф Болеславович), гістологія (професор Хомич Володимир Тимофійович) і його незабутні та неперевершені лекції), фізіологія (Науменко Володимир Васильович), внутрішні незаразні хвороби (Береза Володимир Іванович), фармакологія (академік Хмельницький Григорій Олександрович); епізоотологія (професор Литвин Володимир Петрович, доцент Євтушенко Анатолій Федорович); хірургія (професор Борисевич Володимир Борисович) та багато інших. А ще – незабутні дні проведені на навчальній практиці в навчально-дослідних господарствах, клініках під керівництвом наших викладачів, зокрема професора Любецького Віталія Йосиповича, доцента Петренка Олега Федосійовича.
Як часто буваєте в стінах рідного факультету?
— Щороку відвідую Національний університет біоресурсів і природокористування України, адже і на факультеті залишились працювати одногрупники, з якими я підтримую тісні дружні зв’язки. Зустрічаємось з одногрупниками і однокурсниками. Скільки б часу після закінчення не пройшло, а серце тягне до рідних стін.
Вражають ті зміни які відбуваються в університеті та на факультеті, його розвиток та вдосконалення. Особливого захоплення викликають ті можливості які постають перед студентами з відкриттям нових лабораторій, клініки, спеціалізованих кабінетів. Факультет постійно розвивається, вдосконалюється, оновлюється, що дуже приємно бачити коли потрапляєш сюди.
Що можете порадити вступникам та випускникам факультету?
— Вибирайте сферу діяльності та місце роботи не тільки керуючись логікою, але і серцем, і душею. Ніколи не зупиняйтесь в саморозвитку та не соромтесь запитувати порад і переймати досвід у старших колег по роботі. Не бійтесь нових технологій та інновацій, адже це шлях до успіху та самовдосконалення.
Ця професія вимагає мужності, необхідності прийняття єдиного правильного рішення, від якого залежить життя. Якщо помилки більшості спеціальностей можна виправити, то неправильно поставлений діагноз чи навіть проста байдужість може бути варта чийогось життя. Але зате яке це щастя, яка велика місія вилікувати тварину або прийняти в цей світ нове життя. Мабуть, заради цієї миті і варто багато вчитися та працювати, щоб присвятити себе кращій на землі професії – бути лікарем ветеринарної медицини.
Розмову вела Лілія Виговська,
професор кафедри епізоотології,
мікробіології і вірусології
