Мова – це ключ до вічності, пароль до дверей всесвіту!
9 листопада 2022 року у День української писемності та мови на гуманітарно-педагогічному факультеті відбувся ряд заходів, зініційованих кафедрою журналістики та мовної комунікації, до яких долучилися ті, кому не байдужа доля української мови та держави, її сьогодення і прийдешнє.
Що таке мова для суспільства? Мова є однією з найважливіших цеглинок у фундаменті кожної нації. Саме у ній відображено і зафіксовано найглибші витоки свідомості народу та його ментальності, закодовано народну мудрість і споконвічні знання; саме мова репрезентує народ у світі, є ореолом нації й етнічним кордоном. За Лесею Українкою, свою мову слід боронити ще більше, ніж свою територію. Адже територію можна відвоювати, а коли вмирає мова, то вмирає і нація. Щоб не говорили і як би не лукавили – мова завжди, а особливо зараз, має велике значення, а популяризація мови та її розвиток є безперечною запорукою зростання здорової нації.
Одна з акцій, яка була започаткована у 2000-му році, і що вже традиційно проходить у нашій державі у День української писемності та мови – це Диктант національної єдності. У написанні диктанту можуть взяти участь усі охочі як із України, так і з інших країн не стільки для того, щоб провести екзаменацію знань, як продемонструвати єдність з усіма, хто любить і шанує українське слово. Диктант варто розглядати як акцію єднання навколо української мови, адже одночасно по всій планеті українці гуртуються навколо рідного слова, щоб відчути це єднання – єдиний подих, єдиний імпульс, одні думки…
Цьогоріч уже в котре був проведений Диктант національної єдності і на гуманітарно-педагогічному факультеті НУБіП України, до написання якого долучились викладачі та студенти вишу.
Текст диктанту-2022 підготувала українська письменниця Ірина Цілик, а майстерно прочитала наша по-справжньому народна Ада Роговцева: «Розкажи мені про свій ДІМ…» – і бринить сльоза. «Мій ДІМ вистоїть!!! Це місце моєї сили і пам’яті».
Викладачі кафедри журналістики та мовної комунікації, яку очолює д-р пед. наук, професор Наталія Костриця, постійно у творчому пошуку інноваційних форм організації навчального процесу та освітньої діяльності.
Майбутні журналісти дізнались не тільки багато нових і цікавих фактів про рідну мову, але й ще раз переконались у тому, що українська мова – це наша гордість, бо все, що створене мовою, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.
Учасники зустрічі захопились і глибиною філософського аналізу доповідача біблійних образів в українській поезії періоду війни, і влучністю спостережень над сьогоденням: на часі осмислення того, що відбувається з нами, як ми змінюємось і що на нас чекає у майбутньому.
У завершальній фазі гостьової онлайн-зустрічі лекторка спонукала студентів до жвавого обговорення та дискусії.
Прослухавши змістовну та цікаву лекцію, студенти не тільки винесли для себе ряд важливих кейсів, які обов’язково зможуть застосовувати в майбутній професії, а й отримали нагоду замислитись над цінностями буття. Лариса Вікторівна закликала учасників зустрічі не боятися йти з рідним словом у міжнародний світ, адже нам є що показати і чим поділитись. Нехай повсякчас лунає українське слово, нехай воно буде для кожного з нас оберегом, який об’єднує!
Мова народу
Корені роду мого працьовитого
Тягнуться з сивих далеких віків.
Чистою й вільною, в пісню сповитою,
Ми гордимося землею батьків.
Предки нескорені, воїни й ратаї,
Свято колиску свою берегли,
Мову-красу разом з білою хатою
Дітям і внукам у серці несли.
Ні половецькі ординські навали,
Ані турецька та польська різня
Мову – тернову сльозу – не здолали,
Не вкоротили їй світлого дня.
Лише фатальна помилка Богдана
Викувала їй кайдани тяжкі,
В рабство північного злого тирана
Запродала на скорботні віки.
Важко здіймається Фенікс із попелу –
Мова народу з пітьми забуття.
Пір’я розгублене, крила потоптані –
Все ж у минуле нема вороття.
Лесина пісня й пророцтво Тараса,
Слід від розп’яття і кров із лиця –
Мова народу, мов попіл Клааса,
Стукає в наші бентежні серця (Т. Чумак)
Тетяна Семашко,
професор кафедри журналістики та мовної комунікації
