Студентська громада НУБіП України – медіатор національної солідарності

У суспільно-історичних процесах взаємодіють етнокультурні, релігійні, соціально-психологічні та політичні тенденції розвитку, утвердження й відтворення спільноти. У кожному суспільстві на конкретних його етапах домінують матеріальні й духовні потреби та інтереси окремих соціальних прошарків, які докладають відповідні зусилля для їх практичного зміцнення. При цьому також піддається випробуванням статус людської гідності та актуалізуються умови єдності етно-національного буття, постійно демонструючи свою співвіднесеність.
Національна єдність закорінена у найглибинніших історичних витоках етнічного буття шляхом визрівання й зміцнення спільності культурних тенденцій і процесів та поступового визрівання індивідуально-особистісних можливостей української людини.
У такий багатий на ювілеї визначальних для українства постатей рік колектив і, зокрема, студенти-першокурсники Національного університету біоресурсів і природокористування України відвідують локації-цікавинки, як університетські, так і міського й обласного рівня.
18 жовтня чергові відвідини окраси університету – Ботанічного саду НУБіП України вдало поєдналися із душевно-духовним спілкуванням студентів і співробітників з провідним фахівцем відділу виховної роботи та студентських справ, публіцистом, громадсько-політичним діячем, «Голосом Євромайдану» – Володимиром Гонським.

Усі гуртом заспівали патріотичні пісні, у перервах між якими ведучий зустрічі – Володимир Васильович – декламував поезії Василя Симоненка, ділився спогадами й враженнями. Присутні поринули в атмосферу мисленнєвого експерименту – уявляли себе на полях битви за Батьківщину, що неминуче призвело до висловлення подяки й шани шляхетним лицарям – українським воїнам духу, незламним та нескореним захисникам і захисницям нашої держави.

Щодня через засоби масової інформації (та й власними чи рідних, небайдужих нам людей очима) ми довідуємося про все нові моторошні злочини російських загарбників, про геноцид українського народу. І, відповідно, по-новому перепрочитуємо поетичні рядки драм Лесі Українки:

«Таке життя було б од смерти гірше.
Але не діждеш ти, бо за ідею
ми вci готові вмерти як один» («Три хвилини»)

«Неволя одинокій,
а вкупі буде воля»;
…«хто визволиться сам, той буде вільний,
хто визволить кого, - в неволю візьме» («Осіння казка»)

У свою чергу, Іван Франко був переконаний, що національна особистість формується внаслідок «морального переродження», що має бути «не швидко, аж наслідком праці поколінь», але кожен покликаний самостійно докладати відповідних зусиль у цьому напрямку.
Нині, в тяжкі дні боротьби з підступним та жорстоким російським загарбником нас надихає висока громадянська лірика, що оспівує й підносить українську людину. У вірші «Не для дітей» Бориса Олійника читаємо:

– Краще померти стоячи,
Ніж на колінах жити! –
Сказав учитель історії
дітям.

Слухайте, діти, вчителя,
Слухайте маму й тата,
І дай вам Бог тільки з читанок
про це читати.

Так... «Краще померти стоячи...»
Сказано мужньо і строго.
…А в них були перебиті
ноги.

Вони піднялись на колінах –
І впало вороння крепом.
...Ой зросла у полі червона калина,
А над нею – синє небо...
Це я не вам, діти.

Я просто думаю, діти,
Що можна і на колінах
Померти краще, ніж стоячи жити.

...Діти,
читайте історію.

Традиційно, найактивнішим студентам Володимир Васильович презентував свою книгу – «Людина і нація. Час воїнів», наголосивши, що ідея і чин України, її історія є для нас не стільки минулим, скільки сучасним і майбутнім.

А студентська громада НУБіП України тим часом мужньо й гідно виконує свій головний обов’язок – особистісного зростання й усебічного розвитку.

Олександра Соколова,
провідний фахівець відділу виховної роботи
та студентських справ ННЦ ВР і СР