Наукова школа екологічної та інженерної геоморфології, конструктивної географії та картографії



Ковальчук Іван Платонович

доктор географічних наук, професор

академік Української екологічної академії наук,

Академії наук Вищої Освіти



 

 

 

 

Назва наукової школи: наукова школа екологічної та інженерної геоморфології, конструктивної географії та картографії. Рік заснування: 1995 р.

Засновник та керівник наукової школи: Ковальчук І.П. – Заслужений діяч науки і техніки України, академік Української екологічної академії наук, АН Вищої Освіти, дійсний член (академік) наукового товариства ім. Тараса Шевченка (НТШ), відмінник освіти України, Заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка, завідувач кафедри геодезії та картографії Національного університету біоресурсів і природокористування України. Нагороджений Почесною Грамотою Міністерства освіти України (1999), Подякою Прем’єр-Міністра України (2010), Знаком Пошани Київського міського голови (2011), медалями АН вищої освіти України «За успіхи в науково-педагогічній діяльності» (2011) та «20 років АНВОУ» (2012).

Уродженець с. Золотолиному Костопільського району Рівненської області (1951 р.). Закінчив Золотолинську середню школу у 1968 р., Львівський державний університет ім. І. Франка (ЛДУ), географічний факультет у 1974 р., аспірантуру МДУ ім. М.В. Ломоносова у 1980 р. У 1981 р. захистив кандидатську дисертацію, у 1993 —  докторську дисертацію (обидві в МДУ ім. М.В. Ломоносова). Працював у ЛДУ ім. І. Франка (нині ЛНУ імені Івана Франка): завідувач музею землезнавства (1974-1977), асистент, доцент (1980-1987), завідувач кафедри геоморфології (1987-1990), доцент (1993), професор кафедри геоморфології (1994-2000), фундатор і завідувач кафедри конструктивної географії і картографії (2000-2007); з 2007 – в НУБіП України: професор, завідувач кафедри геодезії та картографії, одночасно у 2008-2011 – директор НДІ землекористування та правового регулювання майнових і земельних відносин. Член президії Українського географічного товариства, Товариства ґрунтознавців України, дійсний член (академік) Наукового товариства ім. Т. Шевченка, заступник голови Асоціації геоморфологів України, член редколегій Всеукраїнських наукових часописів «Історія української географії», «Фізична географія та геоморфологія» та ін. Володіє українською, польською, французькою, російською мовами.

Ковальчук І.П. є керівником наукової школи, фундатором нового наукового напряму – екологічної геоморфології. Його докторська дисертація була першою в СНД та Європі роботою, присвяченою вирішенню еколого-геоморфологічних проблем, які виникли в басейнових системах Західної України під впливом природних і техногенних чинників. Він вивчав стаціонарними, експериментальними та геоінформаційно-картографічними методами ерозійну деградацію ґрунтів України, зміни геоекологічного стану компонентів природного середовища річково-басейнових систем, обґрунтовував технології протиерозійної організації землекористувань, схеми захисту малих річок України від забруднення і виснаження. Учений розробив модель регіонального геоекологічного моніторингу, концепцію басейнового природокористування, протипаводкового захисту поселень та угідь у Карпатському регіоні України. Ним оцінено масштаби антропогенної трансформації природного середовища в басейнах Західного Бугу, Горині, Дністра і Тиси, обґрунтовано рекомендації з оптимізації природокористування, забезпечення збереження природної спадщини, покращення екологічної освіти і виховання. В останні роки велику увагу приділяє атласному картографуванню земельних і водних ресурсів.

Важливе місце в дослідженнях І.П.Ковальчука займає аналіз наукової спадщини українських учених, їхнього внеску у світову географічну і природоохоронну науку, дослідження проблем формування наукових шкіл в галузі геоморфології і геоекології. У серії «Постаті землезнання України» побачила світ його монографія, присвячена П.М.Цисю – засновникові і багаторічному завідувачеві кафедри геоморфології Львівського державного університету ім. І.Я. Франка «Професор Петро Цись».

І.П. Ковальчук є одним із лідерів у формуванні та розвитку в Україні такого нового наукового напряму як конструктивна географія. Він приділяє багато уваги розробці проблем геоінформаційно-картографічного моделювання природокористування, зокрема у гірничо-промислових районах, обґрунтуванню системи рекультиваційних і реабілітаційних заходів, формуванню регіональної екологічної мережі, розробці великомасштабних моделей електронних Атласів земельних ресурсів адміністративного району і сільської ради, Атласу водних ресурсів та геоекологічних атласів річково-басейнових систем.

Праці Ковальчука І.П. в галузі екологічної геоморфології та гідроекології мають міжнародне визнання, він і його учні є активними учасниками багатьох вітчизняних та міжнародних форумів. Результати його досліджень представлені в престижних вітчизняних та зарубіжних виданнях. Науковий доробок І.П. Ковальчука складає 965 наукових і навчально-методичних праць, серед яких 38 монографій, 16 навчальних посібників і підручників, в т.ч. 9 – з грифом МОН України. 7 монографій опубліковано англійською та польською мовами. Ним підготовлено 19 кандидатів і 3 доктори географічних наук. Є членом ДАК України. Член Президії Українського географічного товариства (УГТ). Багаторазово призначався головою ДЕК у ВНЗ України. Член Вченої ради НУБіП України (2008-2011рр.), понад 12 років був головою і членом спеціалізованих учених рад при Львівському національному університеті імені Івана Франка, є членом спеціалізованих вчених рад при НУБіП України і КНУ імені Тараса Шевченка, членом редакційних колегій Всеукраїнських журналів «Історія української географії» та «Фізична географія і геоморфологія», Вісників Львівського та Волинського національних університетів, Наукових записок Тернопільського національного і Вінницького державного педагогічних університетів, наукового збірника «Природа Західного Полісся», «Екологічної енциклопедії».

Наукову діяльність професор І.П. Ковальчук поєднує з педагогічною. Він розробив і читав у Львівському університеті такі курси, як «Геоморфологія з основами четвертинної геології», «Геоморфологія», «Картографія і картографічне креслення», «Конструктивна географія», а також спецкурси «Динамічна геоморфологія», «Неотектоніка», «Методика геоморфологічних досліджень», «Основні проблеми геоморфології», «Вступ до спеціальності», «Гідроекологічний моніторинг», «Проблеми гідроекології»; у Волинському національному університеті імені Лесі Українки – «Проблеми геоморфології», «Екологічна геоморфологія», «Методологія наукової творчості»; у Національному університеті біоресурсів і природокористування України – курс «Картографія» і спецкурси для магістрів «Екологічна експертиза землевпорядних рішень», «Інженерно-технологічна регламентація охорони земель», «Технологічні аспекти використання земель», «Оцінка якості земель»; у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка – «Динамічна геоморфологія», «Ерозійні та руслові процеси», «Проблеми геоморфології та палеогеографії», «Проблеми екологічної геоморфології України», «Методологія наукової творчості» та «Порівняльна планетологія»; у Варшавському університеті – «Екологічна геоморфологія».

Має тісні зв’язки з картографічними, геоморфологічними і конструктивногеографічними науковими школами Київського національного університету імені Т. Шевченка, Інституту географії НАН України, Харківського національного університету імені В.Каразіна (Україна), Московського державного університету імені М.В.Ломоносова, Казанського державного університету, Пермського дослідницького університету, Санкт-Петербурзького державного університету (Російська Федерація), Ягеллонського, Варшавського університетів, Університету МСК у Любліні, Університету Казимира Великого у м. Бидгощ (Польща), Дрезденського технічного університету (Німеччина), Інституту географії ім. В.Б. Сочави СВ РАН (м.Іркутськ) та ін.

Проходив стажування у Варшавському та Ягеллонському університетах Польщі, Дрезденському технічному університеті і Центрі досліджень аграрних ландшафтів (Мюнхеберг, Німеччина), Московському державному університеті ім. М.В.Ломоносова (Російська Федерація).

Основа школи – кафедра геоморфології і палеогеографії, кафедра конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка, де до 2007 р. працював фундатор школи, і кафедра геодезії та картографії Національного університету біоресурсів і природокористування України, де працює І.П. Ковальчук тепер.

Витоки школи закладені в кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. польськими та українськими вченими Е.Ромером, С.Рудницьким, Г.Величком, Ю.Полянським, розвинуті в другій половині ХХ ст. П.Цисем, К.Геренчуком, Я.Кравчуком, І.Ковальчуком. В основу школи покладені дослідження сучасного рельєфу і процесів, що впливають на його стан. І.П. Ковальчуком започатковані стаціонарні та експериментальні дослідження ерозійних процесів, аналіз структури річкових систем, оцінювання масштабів розвитку в них трансформаційно-деградаційних процесів, геоінформаційно-картографічне моделювання геоекологічного стану басейнових систем, атласне картографування земельних і водних ресурсів, обґрунтування екомережі, обґрунтування комплексу водоохоронних і ґрунтозахисних заходів, спрямованих на збереження і відтворення природних ресурсів, оптимізацію природокористування, захист поселень, комунікацій та угідь від впливу паводків, інших несприятливих процесів. 

Предметом дослідження наукової школи є закономірності будови і функціонування річково-басейнових систем різних рангів і призначення, ландшафтних систем Поділля, Полісся, Українських Карпат, механізми розвитку ерозійно-акумулятивних (схилових і руслових) та сельових процесів, проблеми конструювання екологічно стійких агроландшафтних і водогосподарських систем, теоретичні й методичні питання атласного картографування компонентів навколишнього середовища.

Об’єктом дослідження виступають річково-басейнові системи, земельні, водні, мінерально-сировинні і лісові ресурси Українських Карпат, Волино-Подільської, Передкарпатської, Придніпровської височин, Українського Полісся.

Послідовники: В.І. Вишневський, М.Я. Сивоий, Л.П.Царик, А.В. Михнович, Т.С. Павловська, М.А. Петровська, О.В. Пилипович, В.М. Шушняк, Н.Ф. Габчак, М.А. Федонюк, Л.П.Курганевич, О.С. Терещук, В.Г. Юровчик, Я.Б. Хомин, Л.Ф. Дубіс, С.С. Кравців, Ю.М. Андрейчук, О.І. Швець, Б.С. Жданюк, В.С. Подобівський, В.Самара, Н.Крута, І.Дідич, В.Бецелюк.

Загальна кількість учнів: 19 кандидатів і 3 доктори географічних наук.

Напрями досліджень: діяльність наукової школи пов’язана з: дослідженнями проблем деградації природного середовища та його компонентів (рельєфу, ґрунтів, біоти, лісів, малих річок, озер, водосховищ, ставків) під впливом діяльності людини і природних чинників – екстремальних паводків і повеней, ерозійних, зсувних, карстових, сельових та інших небезпечних процесів; оцінюванням ризиків виникнення екстремальних ситуацій під впливом природних і техногенних чинників та їхніх наслідків для людини, суспільства і природи;  моніторингом і геоінформаційно-картографічним моделюванням стану земельних, водних, лісових, мінерально-сировинних ресурсів; атласним картографуванням стану і використання земельних угідь, річково-басейнових систем; обґрунтуванням схем збалансованого земле- і водокористування, протиерозійної організації агроландшафтів; обґрунтуванням системи природоохоронних, процесорегулювальних заходів, оптимізацією використання мінерально-сировинних ресурсів, туристично-рекреаційного потенціалу.

Основні здобутки наукової школи:

·  опубліковано понад 70 монографічних праць (у тому числі 7 – англійською і польською мовами – в Німеччині і Польщі), присвячених проблемам природокористування, моделювання стану природно-господарських систем та об’єктів (автори: І.Ковальчук, О.Адаменко, Г.Рудько, В.Стецюк, Л.Царик, М.Сивий, В.Вишневський, М.Петровська, Т.Поплавська, О.Пилипович, А.Михнович, Н.Габчак, М.Симоновська, Л.Курганевич, Ю.Юровчик, Є.Іванов, Т.Євсюков, О.Терещук та ін.);

·  опубліковано серію підручників, навчальних посібників для ВНЗ III-IV рівня акредитації з грифом МОН молодьспорту України (більше як 20, автори: І.Ковальчук, М.Петровська, О.Адаменко, Г.Рудько, В.Стецюк, Л.Царик, М.Сивий, В.Вишневський, М.Симоновська, Л.Курганевич, О.Пилипович та ін.);

·     опубліковано декілька серій статей (понад 1800);

·     реалізовано НДР (держбюджетних, госпдоговірних) – більше як 20 тем;

· виконано міжнародних проектів (українсько-німецький проект «Трансформаційні процеси в басейні Верхнього Дністра», 1995-2006 рр.; українсько-польсько-білорусько-нідерландський проект «Долина Західного Бугу як екологічний коридор», 1999-2000 рр.; «Міжнародний альянс водних досліджень Саксонії – IWAS-UKRAINE», 2010-2012: «Наукове опрацювання атласу водних ресурсів регіону», 2012-2013 та ін.

·  посилюється міжнародна співпраця; члени школи беруть участь у зарубіжних стажуваннях, підвищують кваліфікацію (професор І.Ковальчук, доценти Л.Дубіс, А.Михнович, О.Пилипович, Є.Іванов, О.Мкртчян та ін.).

Сучасний стан наукової школи. Популярність наукової школи. Наукова школа екологічної та інженерної геоморфології, конструктивної географії та картографії продовжує активно розвиватися, завойовує нових прихильників і послідовників. В аспірантурі НУБіП України, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Львівського національного університету імені Івана Франка, Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка, Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки та інших ВНЗ навчається більше як 20 аспірантів, які продовжують вивчати проблеми, що входять до сфери інтересів наукової школи. Готуються нові докторські дисертації, на 2013–2015 рр заплановане видання серії монографічних праць.

Вихованцями Ковальчука І.П. формуються власні наукові школи. Зокрема, доктором географічних наук, професором Л.П.Цариком формується наукова школа еколого-географічних досліджень природокористування (підготовлено 7 кандидатів географічних наук); доктором географічних наук, професором М.Я.Сивим формується наукова школа конструктивно-географічних досліджень природних ресурсів (підготовлено трьох кандидатів географічних наук); доктором географічних наук, професором В.І. Вишневським формується науковий напрям водогосподарської гідрології.

Готуються до захисту докторська дисертація Іванова Є.А. «Геоекологія гірничопромислових регіонів: теорія і практика конструктивно-географічних досліджень» та докторська дисертація Мартинюка В.О. «Ландшафтно-географічні дослідження озер і водосховищ: теорія і практика».

Загалом три покоління наукової школи складають понад 40 осіб.

 

Регіональні навчальні заклади (синій)Захисти дисертаційНабір на навчання (синій)_2015