У Яна Шклярського енергетика перемогла авіацію: про продовження і умови навчання на кафедрі теплоенергетики у цей складний час …

     Минулого року в ННІ енергетики, автоматики і енергозбереження НУБіП України вперше відбувся набір студентів на скорочений термін навчання за спеціальністю 144 «Теплоенергетика». Серед них – випускник Васильківського фахового коледжу Національного авіаційного університету Ян Шклярський.

     З ним сьогодні наша розмова про вибір спеціальності на бакалаврській програмі, відновлення навчання у цей не простий для країни і суспільства період, плани на майбутнє…

• Яне, де ти перебував на початку війни та як організовуєш свою роботу у воєнний час?

- Воєнний час, війна… слова, які поділили наше життя на «до» та «після»… Звісно, війна в Україні триває ще з 2014 року, але… всі її трагічність, гіркоту, біль та страх ми відчули тоді, коли почули перші вибухи поряд… З війною я «зустрівся» вдома у м. Васильків, недалеко від Києва. Я, мабуть, як і всі, прокинувся від вибухів, які лунали з боку аеродрому. Пізніше мер нашого міста - Наталія Баласинович, повідомила: «Мої дорогі земляки, наш аеродром у Василькові обстріляли, поки точно не відомо з чого саме велись обстріли. Зберігайте спокій, зараз обстрілюють лише військові об‘єкти. Не панікуйте, будьте подалі від військових частин. Всі ви маєте карту укриттів. Користуйтесь ними. Я буду писати тут. З нами Бог». Ось так, ще недавно моє життя було таке передбачуване, і так раптово все було зруйновано…
     Війна внесла свої корективи і у навчальний процес. Ще до початку війни, навіть попри пандемію, в університеті було організоване навчання за змішаною формою. Ми мали змогу дистанційно слухати лекційний матеріал, а практичну складову курсу – засвоювати у навчальних лабораторіях інституту в очному форматі.
     Тепер все змінилось… Всі заняття проходять виключно дистанційно з використанням університетської електронної навчальної платформи «Еlearn», програмних продуктів Zoom, Webex, Google Meet тощо. Проте викладачі, як і раніше, а можливо ще з більшим бажанням доносять нам потрібну інформацію, з розумінням ставляться тоді, коли ми їм повідомляємо про повітряна тривогу, відсутність зв’язку чи інтернету тощо.
Змінився і мій побут. Відтепер, сповіщення «Повітряна тривога!» сприймається не лише як сигнал про небезпеку, а й про зміну робочого місця. Під звуки сирени я з ноутбуком прямую в укриття приватного будинку, де обладнав собі, так звану, невеличку «робочу зону». Як би там не було, навчання триває і форма зараз не така важлива, головне – наше сумлінне виконання поставлених завдань. Якщо кожен із нас буде відповідально відноситись до роботи, навчання, служби, то і наша перемога у війні не забариться!

• Як ти сприйняв відновлення навчання в НУБіП України у воєнний період, коли студенти інших закладів вищої освіти перебували на вимушених канікулах?

- Вважаю, що навчання під час війни допомагає відчути, що життя триває! Навіть віртуальне спілкування дає нам відчуття чогось звичного і стабільного, можливість переключитися з війни на мир. З’являється можливість, хоч і на екрані монітора, але побачити один одного, немов ми поряд, як і раніше…

     Продовження навчання - це прекрасна мотивація для нас, оскільки ворог тільки і розраховує на те щоб посіяти паніку у суспільстві, внести безлад та хаос у наше життя. Не дамо йому жодного шансу це зробити!
     Відповідаючи на Ваше запитання, скажу, що особисто я мав велике бажання зустрітися з одногрупниками. Тому з радістю сприйняв відновлення навчання. Вважаю, що елементи дистанційного навчання відтепер стануть популярними і в мирний час. Це у деяких випадках дозволить прибрати «бар’єр відстані» при вивченні лекційного матеріалу, самопідготовці тощо.
     Хочу окремо висловити величезну подяку всім викладачам кафедри та інституту, які у такий не простий для країни час, постійно знаходяться на зв’язку, завжди підтримують та надають вичерпні відповіді на всі наші запитання.

• Скажи, чим ти керувався, коли обирав спеціальність «Теплоенергетика» для продовження навчання на бакалаврському рівні?

- Чесно, вибір був не простий… Я спочатку вагався у виборі. Про це свідчить навіть мій перехід з навчального закладу авіаційного профілю до нашого університету. Але використовуючи інформацію про ННІ енергетики, автоматики і енергозбереження насамперед з інтернет-ресурсів, поспілкувавшись із викладачами кафедри під час вступної кампанії, я зробив свій вибір саме на користь теплоенергетики.
    Так, безперечно, багато хто серед молоді хоче стати юристом, айтішником, менеджером тощо. Але, як на мене, важливо мислити без стереотипів, враховуючи різні форми мотивації: затребуваність на ринку праці, заробітну плату та перспективи розвитку конкретної галузі. Безперечно є багато, як прийнято говорити, «модних» спеціальностей, але всі вони потребують якісної інженерної підготовки. «Теплоенергетика», на мою думку, актуальна і затребувана спеціальність, яка охоплює малу енергетику, комунальну, транспортну, технології використання поновлювальних і вторинних джерел енергії і, що важливо, найбільш перспективну – водневу енергетику!
     А враховуючи те, що під час російсько-української війни зруйновано та виведено з ладу велику кількість об’єктів теплоенергетики, наприклад, Охтирську ТЕЦ – знищено, Трипільську, Сумську та Луганську ТЕЦ – суттєво пошкоджено, то найближчим часом, фахівці теплоенергетичної галузі будуть потрібні і для відбудови післявоєнної України.

• Поділишся своїми планами на майбутнє?

- План один - вчитися та бути фахово підготовленим. Для нинішнього студентства саме це є голосним внеском у нашу омріяну перемогу. Все решта – потім! Зараз у кожного свій фронт! Звичайно, найбільший внесок роблять наші славні воїни ЗСУ і тероборона, підрозділи силових відомств країни, медики, волонтери та багато інших. Всі ми одна велика родина вільної нації, воюючої країни!
     Разом до перемоги! Миру та добра!

Бесіду вела Олена Шеліманова,
доцент кафедри теплоенергетики