Сьогодні – Міжнародний день рідної мови

February 21, 2018

 

Прислухайтесь, як океан співає —
Народ говорить. І любов, і гнів 
У тому гомоні морськім. Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово — це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.

М.Т. Рильський 
 

  

Щороку 21 лютого весь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Це свято – відносно молоде. Воно було запроваджено у листопаді 1999 року на  тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності людей на Землі.

В землі віки лежала мова

І врешті вибилась на світ.

О мово, ночі колискова!

Прийми мій радісний привіт,

написав Олександр Олесь у буремному 1918 р., коли Центральна Рада у Четвертому Універсалі проголосила самостійність УНР.

Рідна мова — це скарбниця, що зберігає історію та культуру кожного народу, його «вчора, сьогодні та завтра». Мову не можливо побачити, до неї не можливо торкнутися, її треба відчувати й любити душею і серцем. Вона успадкована від батьків, рідної домівки, землі.

Мова – це не тільки простий символ розуміння, бо вона витворюється в певній культурі, в певній традиції. «В такім разі мова – це найясніший вираз нашої психіки, це найперша сторона нашого психічного Я…І поки живе мова – житиме й народ яко національність. Не стане мови – не стане й національності: вона геть розпорошиться поміж дужчим народом». Так І. Огієнко яскраво продемонстрував взаємозв'язок між мовою і психікою людини: мова як засіб вираження психіки і як охоронець її психічної індивідуальної неповторності. Складна психіка людини, бо вона є продуктом складних фізіологічних процесів, які проходять у мозку, і тісно пов’язана з її гено- і фенотипами. З-поміж основних психічних процесів (відчуття, сприймання, пам'ять, уявлення, уява, мислення, мовлення, почуття, увага, воля) центральне місце відводиться мовленню. «Поки жива мова народна в устах народу, доти живий і народ», – стверджував видатний український педагог К.Ушинський. А ще він доводив, що «мова народу – кращий, що ніколи не в'яне й вічно знову розпускається, цвіт усього його духовного життя, яке починається далеко за межами історії».

Єднаймось в злагоді та дружбі,
І хоч би де жили-були, -
Та й будем гожі, будем дужі
І щедрі будуть в нас столи.
Хай сонце сяє в нашій пісні
І світом котиться луна...
Ми в чомусь, може, трохи різні,
Та Україна в нас одна.
 
Крізь бурі та ворожі дула
Йшов-крокував новітній час...
Хай не розділить нас минуле,
Майбутнє хай єднає нас.
Нема чого нам розділяти -
Навпіл не ділиться добро.
Земля вкраїнська - наша мати,
А батько рідний - це Дніпро.
  
                          (В.Крищенко)

 

 

Тож плекаймо нашу мову, аби навчитися берегти та захищати її від чужомовних зайд, неуків і невігласів, докладаймо зусиль, аби була вона співучою, сповненою музики й чарів, життєвої правдивості й поетичності,

любімо рідну мову, поважаймо її носіїв!

 

 

 Кафедра української та класичних мов

Регіональні навчальні заклади (синій)Набір на навчання (синій)_2015Захисти дисертацій

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook