Майже рік війни, боротьби та волонтерства: кафедра соціальної роботи та реабілітації підводить підсумки року

   Два крила, що утримують баланс кафедри соціальної роботи та реабілітації – освітньо-наукова діяльність та волонтерство. Підводячи в грудні підсумки року, зазначимо, що доброчинність наших викладачів і студентів стали невід’ємною органічною частиною цього складного воєнного періоду. Волонтерство урівняло всіх, поставивши по один бік тих, хто здатен на благородство і альтруїзм, а по інший – тих, хто живе лише своїми егоїстичними потребами. Тому вважаємо доцільним згадати красиві вчинки як НПП кафедри, так і її вихованців.

Антоніна Володимирівна вважає, що сьогодні, коли в Україні йде війна і військовослужбовці виконують завдання із захисту України, важливо забезпечити їх соціально-психологічний супровід. Волонтерська ініціатива «Therapy of win» створена для допомогти у вирішенні складних життєвих, моральних та фізичних викликів війни; для надання соціальної, освітньої, психологічної, юридичної та, за потреби, медичної допомоги військовослужбовцям.

 

Антоніна Володимирівна вважає своїм завданням – забезпечення військових підтримкою для їх швидкої адаптації на службі та кращої інтеграції в суспільстві після повернення до цивільного життя, а також надання належної підтримки їхнім сім’ям, в тому числі, дітям.

Психологічна підготовка бійців дозволяє суттєво зменшити рівень санітарних втрат у підрозділах та кількість військовослужбовців з розвиненими посттравматичними стресовими розладами надалі.

Цікавий досвід волонтерства є у доцента кафедри Оксани Міхеєвої. Уже в перші дні війни, працюючи у волонтерському хабі, Оксана Юріївна за допомогою своєї пильності впізнала за певними ознаками, в «цікавих перехожих» членів ворожої диверсійно-розвідувальної групи. Наша викладачка не тільки не розгубилась, а й змогла передати умовні знаки, які дозволили її колегам-волонтерам вчасно викликати правоохоронців та знешкодити ДРГ.

 

А зараз Оксана Міхеєва волонтерить одразу в кількох напрямах: займається доставкою гуманітарної допомоги для населення Київської області, що постраждало від окупації та для внутрішньо переміщених осіб; допомагає ЗСУ («Дружина Миколаєва», 93 бригада). До того ж наша колега дуже скромна і, як вона зазначила, «не любить піаритись на таких речах». 

Професорка кафедри Ірина Демченко займається заготовленням смужок тканини для плетіння маскувальних сіток і відносить ці заготовки у волонтерські штаби; бере постійну участь у волонтерських акціях зі збору продуктів харчування, одягу, засобів гігієни тощо; перераховує кошти: на підтримку ЗСУ та гуманітарну допомогу (рахунки Національного банку; Благодійного фонду Сергія Притули; приватні рахунки для збору коштів на придбання автівок, бронежилетів, тепловізорів та іншого; для лікування поранених військових та цивільних громадян; для допомоги тваринам).

«Завжди є потреба в маскувальних сітках, тому продовжуємо плести їх, а також виготовляємо окопні свічки», – зазначає другокурсниця Ангеліна Ничипорук, яка має вже достатній досвід волонтерства.

 

Ангеліна переконана, що зараз, коли наближаються свята, ми маємо подбати про те, щоб передати частинку тепла нашим військовим, як вдячність за свій спокій. Тому вона разом з іншими волонтерами готує домашні страви, випікає смаколики і кожні два тижні відвозить нашим захисникам. Проте найбільша гордість дівчини – куплені на власну стипендію та відправлені на передову берці.

Багато професійних знань і власної душі вклала у цьогорічні волонтерські програми професорка кафедри Інна Осадченко. З перших днів війни вона організувала команду психологічної підтримки (проєкт DUSHA.ODNOWA), яка надавала допомогу очно та дистанційно, допомагала переселенцям, які рухалися на захід чи уже перебували за кордоном, за що отримала подяку.

Інна Іванівна надавала психологічну допомогу у телеграм-каналі «Психологічна підтримка українців під час війни» (нині – це «СвітлоЧат»); здійснювала у соцмережах (facebook, Instagram) відеодописи із серії #поговоримо_про, #техніки_саморегуляції. Із 4 березня 2022 р. на волонтерських засадах організувала міжнародний волонтерський проєкт «Урок для дітей України (під час і після війни)». Спільно з колегами (командою педагогів, психологів, методистів, науковців) провела 154 щоденних психопедагогічних онлайн-занять для молодших школярів, які через війну втратили можливість навчатися загалом, або втратили доступ до якісної освіти, перебували у стані страху та кризової тривожності. Діти з різних куточків України приєднувалися із домівок, укриттів, вулиць тощо. Разом із колегами організувала та провела три Міжнародних дитячих онлайн-марафони «Ми – разом! Ми – за мир!», щоб згуртувати дітей під час війни, підвищити рівень їхньої самореалізації. 

Спільно з колегами Інна Осадченко уклала три випуски «Психопедагогічних рекомендацій для роботи з дітьми 6–11 років під час і після війни»; провела спільно з колегами п’ять вебінарів з елементами тренінгів для вчителів, батьків, психологів, соціальних працівників щодо роботи з дітьми під час та після війни. Інна Іванівна започаткувала разом із колегами безкоштовний дитячий Telegram-канал «Урок для дітей України (під час і після війни)», який має понад 1600 підписників. Нині, спільно із польськими колегами професорка І.І. Осадченко бере участь у проєкті «Bezpłatna Szkoła Online dla dzieci z Ukrainy», у рамках якого здійснює волонтерську психологічну допомогу українським родинам із дітьми, які перебувають за кордоном під час війни. Проводить суботні волонтерські психопедагогічні тренінги для дітей-переселенців. 

Старший викладач кафедри Руслана Білик використовує у волонтерстві свій хист комунікатора та організатора заходів. Амбасадорка проекту «Мільйон для України» Артема Классена, вона спільно з іншими ведучими займалася збором грошей для ЗСУ через особисту сторінку в Instagram. Їй вдалося залучити більше 30 тисяч гривень. Останній збір – авто для 5-го Окремого Штурмового полку (millionforukraine.org.us/main).

Руслана Миколаївна спільно з контентмейкером Олександрою Єремій проводила постійні збори коштів, розіграші вишиванки від дизайн студії Оксани Полонець, збирала кошти на тепловізори, дрон, обігрівачі для військових на Донецькому напрямку. В результаті залучено близько 100 тисяч коштів. Проведено 5 розіграшів, інформація є у вільному доступі в соцмережі Instagram. Руслана Білик здійснювала інформаційну та фінансову підтримку зборів на автомобілі та спорядження для військових в Охтирці, співпрацює з волонтеркою у Німеччині Іриною Вітер. Є постійною амбасадоркою притулків для тварин «Zooplatform» та «ЩасСпасу», проводила збори на котел, корм, лежаки для котів.

Положення тварин під час війни змушує всіх, хто має добре серце і бажання протистояти екоциду, зробити щось для «братів наших менших». Щоб зайнятись ековолонтерством, до притулків стали регулярно приходити не тільки НПП, але й студенти кафедри соціальної роботи та реабілітації. Так, наприклад, студентки 2-го курсу Крістіна Левичева та Крістіна Дерев’янко є частими відвідувачками тимчасового притулку для тварин «Виставковий центр».

А ще дві тендітні Крістіни, батьки яких зараз боронять Україну від рашистів, знайшли собі заняття у волонтерській організації «Сміливі», яка допомагає постраждалим від війни. Разом з іншими добровольцями вони їздять різними містами та селами і допомагають розбирати «подарунки» (завали), котрі залишили після себе росіяни.

Дбаючи про поінформованість і вмотивованість студентів та можливості їх різнопланової самореалізації у волонтерстві, старший викладач кафедри Альона Альтанова протягом семеструорганізувала ряд зустрічей здобувачів освіти із представниками різних волонтерських організацій. Метою такого спілкування було познайомити майбутніх соціальних працівників із волонтерськими програмами благодійної організації «Карітас-Київ» (представник – Наталія Сиротич); з координатором волонтерської діяльності в «Охматдит» Анастасією Колосовською; з керівником благодійного фонду «Все буде Україна – 2022» Оленою Прохорчук, з керівником волонтерського фонду та хабу «Ясна допомога», координаторкою польсько-українських волонтерських програм Ярославою Вегерою; з засновницею і керівником ГО «ДіяМи – ініціативи змін» Аллою Володіною; з координаторкою в Київській області найбільшого екологічного руху України «Let’s do it, Ukraine» Ганною Федченко. 

Приємно, що окремі студенти долучились до волонтерських проєктів. Так, наприклад, другокурсниця Анастасія Здоренко,вже маючи досвід волонтерства від початку війни, взяла участь у соціальних екологічних проєктах, ініційованих «Let’s do it, Ukraine», за що отримала подяку.

Першокурсники Світлана Романенко та Вероніка Мельниченко з перших днів повномасштабної війни працюють в Центрі спротиву окупації «Мураха». 

Займалися евакуацією мирного населення з Бучі, Ірпеня, сіл Броварського району. Забезпечували і забезпечують мирне населення та військових продуктами харчування, засобами гігієни. Мам з дітками – дитячим харчуванням та засобами гігієни. Вони возять допомогу нашим військовим на фронт.

Вероніка Мельниченко ще є офіцером в «West Saport», їздить в деокуповані населені пункти відбирати свідчення звірств окупантів для подальшої подачі цих свідчень до суду в Гаазі.

Восени команду БФ «Все буде Україна-2022» поповнили першокурсники Ольга Шевчук, Дмитро Магера, Єлизавета Бондаренко, Артем Жембровський, Татьяна Музичук, Карина Чайка. Найбільший результат, яким вони нині пишаються, є обладнання ними волонтерського пункту обігріву, внесеного на мапу «Пунктів незламності» Києва. Тут є навіть затишна кімната для батьків з дітками, в якій є все необхідне для малечі. Проте в планах студентів – ще багато добрих справ.

Війна, як чутливий індикатор, проявила в наших колегах і студентах раніше невиразні прагнення і навички волонтерства. Найголовнішим в цьому плані для кожного члена українського соціуму має стати усвідомлення того, що допомагаючи, кожний стає не ідеальними, він стає нормальним.

 

 Альона Альтанова,
старший викладач кафедри соціальної роботи та реабілітації