Історія Надії Соломко: час обирати майбутнє на гуманітарно-педагогічному факультеті!
Із травнем стартувала вступна кампанія 2025 року, яка традиційно є важливим етапом для випускників шкіл, коледжів і всіх, хто планує здобути нову освіту. Саме зараз абітурієнти мають шанс зробити свій вибір і подати документи до закладів вищої освіти, де бачать своє майбутнє.
Що важливо знати цього року?
Цьогорічна вступна кампанія передбачає подачу документів в електронному форматі через Єдину державну електронну базу з питань освіти (ЄДЕБО). Абітурієнтам потрібно мати електронний кабінет, результати НМТ або ЗНО, атестат та інші необхідні документи.
Терміни подачі документів.
У 2025 році основна сесія Національного мультипредметного тесту (НМТ) уже розпочалася, а подача заяв до вишів триватиме орієнтовно з 01 липня по 10 серпня (дати можуть змінюватись в залежності від закладу та форми навчання).
Обирай серцем і розумом!
Це не просто вибір закладу вищої освіти — це вибір майбутньої професії, кола однодумців, життєвого шляху. Не варто обирати «як усі» – слухай себе, вивчай можливості, аналізуй ринок праці та свої інтереси.
Що можна порадити абітурієнтам.
- Вчасно реєструйте електронний кабінет.
- Перевіряйте рейтинги обраних закладів вищої освіти, умови вступу, кількість бюджетних місць.
- Ставте, будь ласка, запитання приймальній комісії і спілкуйтеся із задоволенням.
- Залюбки готуйтеся до співбесід, творчих конкурсів або додаткових екзаменів, якщо це передбачено.
Вступ — це перший крок до мрії. Не відкладайте рішення на останній момент і не бійтеся змін. Обирайте з натхненням, і нехай цей шлях приведе Вас до великих звершень!
Пропонуємо Вашій увазі історію Надії СОЛОМКО, яка свідомо обирає навчання в НУБіП України на гуманітарно-педагогічному факультеті за освітньо-професійною програмою «Управління закладом освіти».
У світі, де професії змінюються стрімко, а цінності часом губляться в шумі буденності, залишаються ті, хто щиро прагне працювати для майбутнього — для дітей. І це пані Надія, молода вчителька, яка мріє знайти своє місце в шкільному колективі та віддавати серце кожному учневі.
Молода педагогиня зрозуміла: її місце — серед дітей, у класі, де кожен день — це можливість подарувати знання, підтримку і частинку себе.
Пані Надіє, розкажіть, будь ласка, про себе.
— «Бути вчителем — це не просто навчати. Це розуміти, чути, відчувати кожну дитину. Це створювати атмосферу, в якій хочеться вчитися, зростати, мріяти», — ділиться пані Надія. Адже мріє працювати в школі, де колектив — це єдина команда, де панує взаємоповага, підтримка і бажання змінювати світ на краще. Адже педагогічний колектив — це серце школи, а без злагодженого серцебиття не буде гармонії в навчально-виховному процесі.
Особливої уваги пані Надія надає вихованню дітей, вірить, що знання — важливі, але не менш значущими є людяність, доброта, відповідальність, уміння бути частиною дружньої педагогічної, учнівської спільноти. «Хочу допомагати дітям не тільки розвиватися інтелектуально, а й ставати хорошими людьми. Адже саме вони — майбутнє нашої країни».
Сьогодні пані Надія одночасно і студентка, і вчителька, і освітній менеджер, і по-справжньому реалізує свою мрію. І її зусилля потрібні, цінуються, і кожен день стає кроком до великої мети — виховання покоління, яке зможе змінити світ. Історія нашої абітурієнтки — це нагадування всім нам: справжнє покликання не потребує гучних слів. Воно живе в серці, у мріях, які ми не зраджуємо, і в щоденній праці, що народжує великі зміни.
Де Ви навчаєтесь, пані Надіє? Які Ваші інтереси й уподобання?
— Я, навчаюся в Київському професійно-педагогічному фаховому коледжі імені Антона Макаренка. Під час навчання проявляю себе активною, ініціативною студенткою, беру активну участь у житті коледжу. Була 7-років поспіль старостою групи — це дало мені змогу розвинути організаційні навички та проявити себе як особистість. Родом я із затишного містечка Калинопіль, що на Черкащині. У Києві мешкаю з часу вступу до коледжу.
Після 3 років навчання на кваліфікованого робітника, я знайшла своє покликання працювати в школі. Професія вчителя для мене — це не просто робота, це покликання і спосіб життя. Щодня я з радістю йду до школи, адже знаю: кожна зустріч з учнями — це можливість навчити, надихнути та підтримати.
Пані Надіє, яким пріоритетам віддаєте перевагу?
— У педагогічній діяльності я приділяю велику увагу як навчанню, так і вихованню. Виховую в дітях любов до рідної землі, повагу до традицій, мови й культури — виховую патріотичні почуття до України не лише на словах, а через реальні справи та приклади. Водночас дбаю про інтелектуальний розвиток учнів — заохочую до пізнання нового, критичного мислення, творчості та самовираження. Маю також значний досвід у виховній роботі: організовую заходи, класні години, проєкти, які згуртовують колектив і сприяють розвитку моральних цінностей у дітей. Вмію знайти підхід до кожного учня, створити атмосферу довіри, поваги та взаєморозуміння. Моя мета — не тільки навчати учнівству, а й виховувати гідну, сильну, свідому особистість.
Ви працюєте? Де і ким Ви працюєте?
— Так, я вчителька інформатики, працюю в школі №138 Шевченківського району м. Києва, і можу з упевненістю сказати: це неймовірне місце, де панує атмосфера добра, підтримки та взаєморозуміння. Школа 138 — це для мене більше, ніж місце роботи. Це — моя друга родина, моє натхнення і моя гордість. Щоб бути для учнів сучасним, професійним наставником, я постійно підвищую рівень своєї кваліфікації. Проходжу курси за різними напрямами: педагогіка, психологія, цифрові технології в освіті, інклюзивне навчання та інші. Вірю, що розвиток учителя — це запорука якісної освіти для дітей.
Щиро дякуємо Вам, пані Надіє, за змістовне та відверте інтерв’ю. Було надзвичайно цікаво почути Ваші думки. Ваша щирість і відкритість зробили нашу розмову живою і глибокою. Спасибі за приділений час і готовність поділитися важливим. Бажаємо, щоб ваша мрія здійснилася і Ви до нас повернулися магістранткою.
Низький уклін нашим воїнам, героям, які щодня стоять на варті свободи й захисту України. Завдяки вашій мужності, стійкості та незламному духу ми маємо можливість жити, працювати, обіймати близьких і вірити в майбутнє. Кожен день під прапором України – це подвиг, за який ми щиро вдячні.
Інтерв'ю провела Ірина ШУМІЛОВА,
професор кафедри управління та освітніх технологій
