Валентина Парафило: обирає «Соціальна робота та консультування» щоб управляти позитивними змінами
У сучасному суспільстві спеціальність «Соціальна робота та консультування» посідає особливе місце, адже вона пов’язана з вирішенням однієї з найважливіших задач — допомогою людям у кризових життєвих ситуаціях. Це не просто професія, а справжнє покликання, яке потребує емпатії, витримки, чуйності та бажання змінювати світ на краще. Соціальні працівники стають підтримкою там, де потрібне добре слово, фахова порада чи конкретна допомога. І щороку все більше молодих людей усвідомлено обирають цей непростий, але надзвичайно важливий фах, прагнучи стати тими, хто допомагає та надихає інших.
Щоб краще зрозуміти, чому юнаки та дівчата сьогодні вирішують вступати на спеціальність «Соціальна робота та консультування», ми поспілкувалися з Валентиною ПАРАФИЛО — одинадцятикласницею з Полтавщини, яка мріє стати соціальним працівником. У нашій розмові вона поділилася своїми думками, мотивацією та баченням майбутньої професії.
Розкажи трохи про себе. З якого ти міста чи селища, де навчаєшся, які твої захоплення?
— Мене звати Валя, я навчаюся в Броварківській ЗОШ 1-3 ступенів, займаюся волейболом. Люблю спорт.
Як ти дізналася про Національний університет біоресурсів і природокористування України?
— Я дізналася про цей університет від моєї подруги, яка зараз навчається на першому курсі спеціальності «Соціальна робота та консультування». Вона часто розповідає мені про навчання, викладачів, цікаві заняття та різні волонтерські ініціативи, в яких бере участь разом із групою. Саме від неї я дізналася, що в університеті велика увага приділяється практичній підготовці, зустрічам зі справжніми фахівцями та участі у соціальних проєктах. Це мене дуже зацікавило, і я вирішила дізнатися більше про цю спеціальність та університет.
Які спеціальності тебе цікавлять зараз і чому?
— Мене цікавить «Соціальна робота та консультування», тому що я люблю допомагати людям і хочу бути корисною для суспільства. Я розумію, наскільки важливо в наш час мати поруч людину, яка може підтримати, порадити чи просто вислухати. Окрім цього, мене приваблює можливість працювати із різними категоріями людей, брати участь у благодійних акціях, волонтерських заходах та проєктах, які змінюють життя інших на краще. Мені подобається, що ця спеціальність дозволяє не лише здобути знання, а й реалізувати себе як людину, яка здатна допомагати, мотивувати і надихати.
Як ти ставишся до ідеї навчатися на спеціальності, яка дозволяє допомагати людям у складних життєвих ситуаціях?
— Думаю, це дуже важливо, особливо зараз, коли триває війна. Є люди, які залишилися без домівок, військові — їм усім потрібна підтримка.
Як ти бачиш себе в ролі менеджера соціального консультування?
— Якщо чесно, поки що я не зовсім уявляю себе в такій ролі, адже ще тільки починаю знайомитися з цією сферою. Але, можливо, в майбутньому, коли більше дізнаюся про цю професію, зрозумію, які можливості вона відкриває, і тоді зацікавлюся. Мені здається, що це дуже відповідальна справа — координувати допомогу, підтримувати людей, які опинилися у непростих обставинах, і бути тим, хто організовує процес так, аби ніхто не залишився без уваги.
Яке значення, на твою думку, має соціальна робота в сучасному суспільстві?
— Я вважаю, що соціальна робота зараз надзвичайно важлива. Особливо в умовах війни та непростої економічної ситуації в країні. Дуже багато людей потребують допомоги: це і військові, і діти-сироти, і сім’ї, які втратили житло, і ті, хто залишився сам на сам зі своїми проблемами. Соціальні працівники — це ті люди, які можуть підтримати, вислухати, допомогти знайти вихід і просто подарувати частинку тепла тим, кому це справді потрібно.
Чи цікаво тобі дізнатися більше про психологію, консультування, роботу з дітьми, молоддю чи літніми людьми?
— Так, мені це дуже цікаво. Психологія взагалі захоплює, бо це професія про людей, про їхні переживання, мрії, труднощі. Це непроста, але надзвичайно важлива робота — зрозуміти людину, підтримати, допомогти знайти сили рухатися далі. Думаю, вивчати психологію, основи консультування, методики роботи з різними категоріями людей було б дуже корисно, незалежно від того, яку саме професійну стежку я оберу в майбутньому.
Чи мала ти вже досвід волонтерства або допомоги людям?
— Так, у мене був такий досвід, і він мені дуже запам’ятався. Разом із класом ми виготовляли окопні свічки для наших захисників. Також я вдома самостійно робила розпалювачі для військових, які мій тато передавав на передову. Це було особливо важливо для мене, бо хотілося хоч якось допомогти тим, хто зараз боронить нашу країну. І хоч це дрібниця, але я розумію, що навіть маленький внесок кожного має велике значення.
Які знання та навички ти хотіла б отримати під час навчання за спеціальністю «Соціальна робота»?
— Насамперед я б хотіла навчитися легко і впевнено спілкуватися з людьми. Зізнаюся, я досить сором’язлива людина, і інколи мені важко першою почати розмову чи висловити свою думку перед великою аудиторією. Думаю, що навчання за цією спеціальністю допоможе подолати ці труднощі. Адже соціальний працівник має вміти знаходити спільну мову з різними людьми, розуміти їхні потреби, підтримувати в складних ситуаціях. Ці навички корисні не лише для професії, а й для повсякденного життя — у спілкуванні з друзями, у майбутній родині, в будь-якій роботі.
Що б ти порадила своїм одноліткам, які ще не обрали майбутню професію?
— Можу сказати точно: дуже важливо обирати те, що тобі подобається і до чого лежить душа. Не варто йти за модою чи чиєюсь порадою, якщо відчуваєш, що це не твоє. Краще придивитися до різних напрямів, дізнатися про професії, які справді цікаві, і обирати те, від чого очі світяться. А якщо раптом помилишся — це не страшно, головне, шукати своє.
Професія соціального працівника — це не лише про допомогу, а й про підтримку, людяність і вміння знайти рішення там, де здається, що їх немає. Такі розмови з молоддю надихають, адже видно, що школярі сьогодні думають про важливе, прагнуть бути корисними та готові вчитися.
Запрошуємо всіх, хто мріє змінювати світ на краще, до нашої дружньої університетської родини. Разом ми можемо більше!
Каріна ВЛАСЕНКО, Наталія ТІЛІКІНА,
доценти кафедри
соціальної роботи та реабілітації
