Навіки пам’ятаємо геноцид українського народу – голодомор 1932-1933 рр.

16 грудня 2020, 16:59

      Багатовікова історії України - це, насамперед, літопис життя народу, коли майже кожне століття позначене голодними роками, епідеміями чи іншими бідами. Жахливим злочином проти українського народу у ХХ ст. став штучний голод 1932-1933 років - велетенська катастрофа, інспірована вищим державним керівництвом СРСР, яка залишила відбиток не лише на ХХ ст., а має відгуки і в сьогоденні.

        Вже другий рік поспіль, під керівництвом куратора нашої групи, доцента кафедри технологій у птахівництві, свинарстві та вівчарстві Мельник Вікторії Вікторівни, ми присвячуємо лекцію-бесіду до Дня пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. Вивчаючи питання геноциду українського народу ми долучаємося до формування сучасної свідомості, яка має базуватися на уроках про трагічні сторінки минулого. Завдання нинішнього покоління відстояти історичну пам’ять, донести світовій спільноті факти про геноцид.

        З історії про Київщину, де голодувало населення і в містах, проте найбільше постраждали сільські райони. У Ставищенському, який посів одне з перших місць на Київщині по смертності (померло з голоду 16 106 чол., або 31,5 % всіх жителів району), а в селі Бесідка померло 3500 чол., в смт. Ставище та с. Красилівка - 2000 чол. За офіційними даними від голоду померло 284542 чол. Але насправді цифри набагато більші до 509000 тис жителів Київщини, або 32% тодішнього населення Київщини.

     У спеціальних сховищах лежало зерно державного резерву, так званий стратегічний запас хліба на випадок війни. В одному зі свідчень повідомляється, що у Броварах, усього в кількох десятках кілометрів від вимираючих районів, знаходилось одне з таких 13 підземних зерносховищ колосальних розмірів. На 1933-й рік в ньому зберігалося до одного мільйона тонн зерна. Нічого з цих запасів не було взято для допомоги голодуючим. У 1941-му році в перші тижні війни його спалили працівники НКВД, аби хліб не дістався німцям.

     У доповідній записці «О положении на Киевщине» від 14 березня 1933 р., яка повністю наводиться в розділі «Документи», нарком землеробства УСРР Одинцов ставить до відома вищого керівництва Української СРР: «Голодування, з його наслідками, маємо в 32-34 районах ... У містах масове жебрацтво і безпритульність. Голодує значна кількість робочих ... Необхідно ... негайно відпустити Київщині серйозну продовольчу допомогу ... становище тут дуже серйозне і потрібні негайні заходи.» Реакція на цю доповідну записку була така ж, як на сотні й тисячі інших повідомлень такого змісту, тобто, майже ніякої.

      Кількість людей, які загинули від голоду по всій Україні оцінювалась деякими істориками в 3,941 млн. Майже 20 країн визнали голод в Україні 1932-1933 рр. геноцидом української нації. Але це питання досі викликає запеклі дискусії серед істориків і політиків, а низка країн, зокрема Росія, заперечують геноцид: "Ця трагедія не має й не може мати міжнародно встановлених ознак геноциду та не повинна бути предметом сучасних політичних спекуляцій", - йдеться у заяві Державної Думи РФ. На даний час по відношенню до України нічого не змінюється (запровадили голод у ХХ ст., а наразі - анексували АР Крим та проводять війну на Сході нашої країни). Єдине, що змінюється, - це час і люди.

Іоан Медведенко, студент факультету

тваринництва та водних біоресурсів, СТН-2, 1 групи

Регіональні навчальні заклади (синій)Захисти дисертаційНабір на навчання (синій)_2015

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook