«Реконструктор» – перший друкований часопис Київського сільськогосподарського інституту (1929-1930 рр.)

«Реконструктор: двотижневий орган пролетарського студентства, професури та службовців Київського сільськогосподарського інституту» — під такою назвою 29 січня 1929 року вийшов перший номер газети. До 1929 р. інформаційним органом Київського сільськогосподарського інституту був «стінний місячник», тобто актуальна інформація з життя навчального закладу подавалась один раз на місяць на папері великого розміру, який вивішували для всезагального огляду. «Реконструктор» був україномовним двотижневим часописом, який розповсюджувався на основі передплати («підписки»).

У перший місяць функціонування газети було оформлено понад 800 передплат. Зокрема, студенти робітничого факультету передплатили 224 примірники, факультету організації сільського господарства — 225 примірників, меліоративного факультету — 45 примірників, 1 курсу лісогосподарського факультету — 33 примірники, педагогічного відділу — 41 примірник, землеробського факультету — 139 примірників та інші.

На сьогодні у відділі рукописів Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського зберігається кілька номерів такого важливого друкованого джерела з історії НУБіП України.

«Реконструктор» мав 4 сторінки. У часописі друкувались як викладачі, так і студенти. Значна кількість нарисів і повідомлень у газеті підписана псевдонімами та криптонімами (Земляк, Непохитний, І.Щ., М.Б., А., С. тощо), а автори статей підписані лише за прізвищами, без ініціалів. Навіть відповідальні редактори позначені як Рибальченко, Шевченко, Хусід та інші.

За традицією того часу, на останній сторінці газети її редакція вела спілкування з читачами: відповідала на запитання, реагувала на листи до неї, закликала до висловлювання своїх реакцій на ті чи інші події, які відбувались в інституті. Відзначимо, що у газеті скрізь наявні написання через скорочення назв тодішніх факультетів. Іноді різнонаписанням позначали один і той самий факультет — робфак, лінжфак/лісфак, мехмах, культфак, меліофак/агромеліофак, факультет соціалістичного сільського господарства/соцфак, земфак та інші.

Аналіз тематичної частини збережених примірників «Реконструктор» засвідчив наявність у часописі актуальних на той час для навчального закладу питань:

• законодавчі ініціативи уряду та керівних органів інституту;
• поточна ситуація в інституті щодо вступу, навчання, викладання предметів, організації та проходження виробничих практик та інше;
• «чистка» серед студентства та професорсько-викладацького складу «антирадянських елементів» та «соціально чужих елементів»;
• актуалізація та підтримка державних ініціатив щодо проведення політики колективізації.

Зокрема, у газеті міститься інформація офіційного характеру — постанови, розпорядження деканатів та ректорату, звіти деканів факультетів, голови профкому, оголошення про набір студентів. Наприклад, у 1929 р. було оголошено про додатковий конкурс до інституту на такі факультети: землевпорядний, культурно-технічний, меліоративно-гідротехнічний та механізації сільського господарства. Зауважимо, що документи приймалися до 12 вересня за адресою вулиця Рейтарська, 37, оскільки станом на літо 1929 р. ще не усі факультети були переміщені до Голосієва. Необхідність підготовки великої кількості фахівців для сільського господарства спонукала інститутське наукове середовище до обговорення проєкту «прискореної підготовки фахівців» за рахунок «раціоналізації навчальних планів», «скорочення термінів навчання» та запровадження «конвеєрної системи навчання», коли вступ до навчального закладу міг відбуватися у вересні та у грудні.

Важливе питання, яке знайшло висвітлення у «Реконстурторі» — дотримання трудової дисципліни. У часописі акцентується увага на фактах запізнення студентів на заняття («Чи відбулася хоч одна лекція, на яку б не запізнилися декілька товаришів?») та відсутності окремих викладачів на заняттях («недопустимості з боку професури в такий дорогий час пропускати лекції»).

У кожному збереженому номері наявний допис про матеріально-технічний стан навчальних корпусів та гуртожитку у Голосієві, звертається увага на необхідність покращення умов навчання та проживання студентів. Наприклад: «В новому гуртожитку водосточні рури зроблені так, що вода, витікаючи з них, б’ється об карниз, розлітається бризками, обливає ріг будинку і руйнує його», «Через недбальство в приміщенні Лісфаку в кімнаті 51 промокла стеля», «Дайте другий буфет у Хліборобський корпус, дайте такий буфет, щоб у ньому було що купити поїсти, а не подивитися на буфетчицю, що стоїть за порожнім прилавком», «доріжка для пішоходів від Сталінки до лісфаку вже так зіпсована, шо коли доводиться ввечері йти, то можна і ноги поламати» тощо.

У газеті також опубліковані наукові замітки провідних професорів та короткі статті методичної і методологічної спрямованості. Наприклад: В. Колкунов «До питання про підвищення врожайності» (№2, 1929), Д. Лимаренко «Тракторизація у сільському господарстві» (№3, 1929), В. Устьянцев «Скотарство в проблемі підвищення врожайності» (№3, 1929), А. Лебедів «Про значення прикладної зоології у сільськогосподарській освіті» (№17, 1930), М. Лінниченко «Історія одної невдалої спроби раціоналізувати програму» (№19, 1930), «Про контрольні праці та арапництво» (№20, 1930), Ю. Адешелідзе «Методкабінет КСГІ» (№19, 1930), В. Василенко «Ще про активні методи» (№22, 1930) та інші.

Цінний фактологічний матеріал міститься у коротких історичних нарисах про структурні підрозділи Київського сільськогосподарського інституту: «Господарство КСГІ «Грушки» (№10, 1929), «Робфак КСГІ святкує своє 10-річчя» (№4, 1929), «Дещо про педвідділ» (№6, 1929) та інші.
Інформація про позааудиторне навчання та дозвілля студентів представлена звітністю шахового гуртка на лісогосподарському факультеті та агрогуртка зі своєю фотосекцією.

У газеті функціонував «Літературний відділ», у якому брали участь і студенти, і викладачі. Зокрема, у збережених на сьогодні номерах представлені такі твори: Діброва «Нехай шумлять вітри» (№1, 1929), А. Фертюк «Точки ординат», Х. Шевченко «Радість прийде» (№7, 1929), Сергій Бурунний «Сталеві коні» («№15, 1930), М. Шпак «До батька лист» та інші. Окремим блоком виділяються публікації про Тараса Шевченка (Ол. Демченко «Шевченко наш», № 3, 1929).

Зацікавленість студентства у літературній діяльності спонукала підняти на обговорення питання про організацію в КСГІ літературного гуртка «з молоді комсомольського та старшого віку». У анонсованому повідомленні зазначено, що до 1929 р. «літгурток деякий час навіть був, але реальних наслідків не дав через брак відповідного керівництва». Мета нового гуртка визначалась так: «брати участь в популяризації української літератури, літературних диспутах, а також провадити працю серед студкорів».

Окремо зазначимо публікаційну активність у 1930 р. професора української мови та літератури М. Драй-Хмари. Його вірші були опубліковані у кількох номерах «Реконструктора» за 1929 та 1930 роки. Разом із тим варто наголосити, що вірші М. Драй-Хмари на сторінках часопису піддавалися критиці. Так, збереглася рецензія його твір «У серці троянди і буз…» (1929): «Про радість співає він у цьому вірші. Але з якої нагоди радість, то зрозуміти тяжко. Одно лише напевне можна сказати, що це буде радість не пролетарського студента чи студентки, а радість якого панича чи панянки, що виховувалась на мазурках Шопена і ходить тепер з густим шаром карміну на губах і манікюром на руках». Також за 1930 р. є замітка М. Драй-Хмари під назвою «В справі самокритики» (№ 21, 1930) у якій він дискутував зі студентами щодо свого «політичного credo», обґрунтовував свою кваліфікацію та вимоги до навчання студентів.

«Реконструктор» відгукувався і на трагічні події в інституті, зокрема у газеті представлені меморіальні публікації, які присвячені вшануванню пам’яті померлих студентів («Пам’яті Б.М. Піддубного», № 22, 1930), випускників («М.Г. Кирилюк», №1, 1929) та викладачів («Пам’яті професора М.К. Малюшицького», № 10, 1929).

Для дослідження та реконструкції об’єктивної історії НУБіП України важливими є унікальні фотографії з життя Київського сільськогосподарського інституту у 1929 та 1930 рр., які представлені на сторінках газети.

Влітку 1930 р. було прийняте рішення про ліквідацію Київського сільськогосподарського інституту і про створення на його базі з попередніх факультетів 4 інститутів. Відповідно і газета «Реконструктор» восени 1930 року була переведена до Агроіндустріального інституту і переіменована на «Агроіндустріалізатор».

Отже, газета Київського сільськогосподарського інституту «Реконструктор», яка виходила у 1929-1930 рр., є цінним джерелом інформації про академічне життя, студентські ініціативи, наукову діяльність і суспільно-політичний контекст періоду. Через матеріали газети можна простежити розвиток університетської спільноти, її цінності, досягнення і виклики. Вона також допомагає зрозуміти, як змінювалися пріоритети освіти та науки в умовах тогочасних історичних подій. Газета є свідченням епохи та важливим елементом освітньої спадщини НУБіП України.

Оксана СИЛКА,
директор музею історії НУБіП України