Жага до нового і цікавого надихнули мене до участі у конкурсі: інтерв'ю з Маргаритою Гулян

Мені поталанило взяти інтерв’ю у Маргарити Гулян, яка є гордістю нашого університету. Студентка гуманітарно-педагогічного факультету вже двічі була учасницею та переможницею «Конкурсу наукових робіт з галузей знань і спеціальностей» у 2019/2020 та 2020/2021 рр. Підготовка до конкурсів не завадила їй займати активну громадську позицію та працювати в студентському самоврядуванні рідного факультету. Завдяки своїм академічним досягненням і наполегливій праці Маргарита Гулян отримує стипендію Верховної Ради України.

- Маргарито, розкажи детальніше, де ти навчаєшся, будь ласка.

Привіт! Я - студентка гуманітарно-педагогічного факультету спеціальності "Професійна освіта". Закінчую навчання на третьому курсі.

- Що тебе надихнуло на участь у конкурсі?

Жага до нового і цікавого. Свою першу дослідницьку роботу я написала в 11 класі, тоді це було продиктовано бажанням довести собі, що я щось можу. Багато хто казав, що я не повинна цього робити, що я не зможу, що це занадто складно, а наука взагалі не для мене… Багато чого було. Коли настав етап конкурсу на рівні міста, мене розгромили за всіма можливими напрямками, довівши критикою до сліз. Проте я змогла пробитися на обласний етап, якого я боялася, особливо після попереднього туру. Але там все пройшло набагато цікавіше, і я перемогла! Мені було дуже приємно, коли я це усвідомила.

Трошки згодом я зрозуміла, що хочу пройти ці випробування ще раз. Враження від першого публічного виступу, тремтіння чи то від холоду, чи то від нервів. Незрівнянне відчуття, яке хочеться переживати знов і знов.

Кожного разу я згадую, як це - стояти перед членами журі і розповідати про власні напрацювання, чути їхню авторитетну думку із огляду на досвід та значно більші знання. Тоді я вирішила попри все продовжити наукову діяльність. Сьогодні – це моя вже четверта дослідницька робота, і я не збираюся зупинятися.

- Чи очікувала ти, що зможеш досягнути знову високого результату?

Ні, цього разу я постійно думала, що програю, хоча десь в душі сподівалася, що зможу продемонструвати високий результат. Я маю таку погану звичку готуватися до найгіршого варіанту перебігу подій. Можу навіть сказати, що вигадала цілих три варіанти жартів, як повідомити про свій програш. Хоча десь на інтуїтивному рівні я відчувала, що буде той чи інший результат.

- Конкурс проходив у дистанційному форматі. Чи вплинуло це на підготовку?

Звичайно, кожен формат по-своєму впливає на перебіг процесів в освітньому і науковому просторі, і дистанційна форма також диктувала свої правила та мала індивідуальні особливості. Тому складно було постійно: починаючи із проведення емпіричного дослідження, закінчуючи онлайн-конференцією.

Одним з найбільших викликів для мене стала підсумкова науково-практична конференція, де кожен учасник (а нас було 20 осіб!) мав по 10 хвилин на виступ та питання від членів журі. Це досить звична практика проведення захисту, однак якщо канал інтернет-зв’язку, комп’ютер чи вже сама презентація технічно не відповідають належним вимогам, з тих чи інших причин, час на виступ тобі вже не повертають… Пощастило – встиг, ні – ну то й ні. Саме це хвилювало найбільше.

- У одній з робіт ви обрали тему емоційної компетентності. Чи вважаєте ви себе емоційно компетентною?

Складне питання… Я вважаю, що мій рівень емоційної компетентності представлений на досить високому рівні. Однак, я також переконана, якщо ми розпочинаємо якусь роботу, то ми відчуваємо потребу у вивченні тої чи іншої теми. Із педагогіки нам відомо, що кожна навичка складається із деяких складових. Найперше – це вивчення теорії, друге – практична спроба з подальшим самоаналізом, надалі робота над помилками, а потім – напрацювання та доведення навички до ідеалу. Зараз я на стадії практики!

- У двох твоїх роботах мова йде про лідерські якості. Чи застосовувала ти свої під час конкурсу чи підготовки до нього?

Я вже третій рік працюю в складі студентської організації гуманітарно-педагогічного факультету. Тому кожна тема дослідження - це невеличке втілення моєї природньої допитливості. З позиції лідера-менеджера мені цікаво, як можна покращити роботу команди та як створити ідеальний механізм. Я вважаю, що для того, щоб бути гарним лідером, потрібно мати відповідні знання та уявлення, як втілити їх на практиці. Мої дослідження у цьому напрямі почалися з того, що я з’ясувала, хто такий лідер, що таке лідерські якості та яка структура цього явища. Далі постало питання щодо емоційної складової лідерства, а саме емоційного інтелекту та емоційної компетентності. Для лідера чудовою навичкою є здатність розуміти свої емоції, емоції інших, знати техніки управління емоційними станами та використовувати це як управлінський ресурс для підвищення ефективності роботи колективу.

До розмови доєднався науковий керівник Маргарити – старший викладач кафедри педагогіки, заступник декана гуманітарно-педагогічного факультету Олег Вікторович Єресько. Задамо йому декілька запитань.

- Олеже Вікторовичу, які враження у вас залишилися від роботи з Маргаритою?

Якщо дуже коротко – позитивні. Маргарита ще минулого року вигідно вирізнялася серед інших учасників відбору як студентка, яка завжди мала власну точку зору на ту чи іншу проблему, що обговорювалася, ставила уточнюючи запитання, намагалася відразу з’ясувати якомога більше інформації. Яку б проблематику не піднімали: валеологічну, екологічну чи професійну педагогічну, Маргарита завжди ставилася до неї із зацікавленням, жваво брала участь у дискусіях, із задоволенням виступала на семінарських заняттях. Все це, на мою думку, доводило сформованість її дослідницьких навичок, підтвердило її схильність до наукової діяльності. Саме тому, коли завідувач кафедри педагогіки гуманітарно-педагогічного факультету Руслан Васильович Сопівник запропонував попрацювати з Маргаритою у якості наукового керівника, я із задоволенням приєднався до її роботи над дослідженням. На сьогодні Маргарита фактично є сформованим молодим науковцем, здатним до переважно самостійної роботи. Її працездатність, допитливість, наполегливість, критичне та творче мислення є доказом фактично готового науковця. Тому повторюсь – враження виключно позитивні. І як від студентки, і як від науковця.

- Як Ви оцінюєте ваші напрацювання?

Відразу хочу змінити акцент – напрацювання належать Маргариті. Тематика емоційного інтелекту, формування емоційної компетентності є не лише актуальними, а й модними, якщо так можна висловитися про наукові дослідження. У Сполучених Штатах Америки, звідки почалася з легкої руки Девіда Гоулмана мода на цю тему, існує приказка: «Інтелект (IQ) забезпечує людину роботою, а емоційний інтелект (EQ або EI) – забезпечує кар’єрне зростання». На початку я трохи хвилювався, що Маргарита просто пішла за модною тенденцією. Але у процесі роботи переконався у її реальній зацікавленості цією темою. Маргарита достатньо глибоко опрацювала теоретичний матеріал та вже мала власні погляди на важливість і шляхи формування емоційної компетентності. Безумовно, не всі думки знайшли відображення у конкурсній роботі, тема благодатна та перспективна. Але рекомендації, сформульовані Маргаритою за результатами дослідження, можуть суттєво допомогти в проведенні роботи з формування навичок лідерства у студентів НУБіП України та інших закладів вищої освіти.

Розмовляла
студентка 2 курсу спеціальності «Журналістика»
Анастасія Балуда