15 червня – День захисту літніх людей
Старіння нації – проблема, що актуалізує дуже важливу, морально непросту і важку тему – старості і догляду за літніми людьми. Враховуючи темпи старіння населення України, високий рівень смертності (у тому числі й передчасної) у молодому й активному віці, низький рівень народжуваності, це тема, яка з кожним роком стає дедалі гострішою.
Відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН від 19 грудня 2011 р. (резолюція №66/127) 15 червня відзначається Всесвітній день розповсюдження інформації про зловживання відносно літніх людей (World Elder Abuse Awareness Day). Ми називаємо цю подію Днем захисту літніх людей.
Демографічна ситуація, при якій населення планети старіє швидше, ніж молодіє, турбує міжнародну спільноту. ООН неодноразово розглядала цю проблему. Щоб тримати її під постійною увагою було ухвалено відзначати Міжнародний день осіб похилого віку (1 жовтня). У цей день світ говорить про проведені активні дії щодо захисту інтересів людей похилого віку, створення для них прийнятних умов життя.
Відповідно до вікової класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я:
25-44 років – молодий вік;
44-60 років – середній вік;
60-75 років – похилий вік;
75-90 років – старечий вік;
Особи які досягли 90 років – довгожителі.
Населення старшого віку – це неоднорідна група. У геріатрії та геронтології виправданою є думка про те, що фізіологічні та психологічні риси осіб старшого віку суттєво змінюються протягом кожних п’яти років. Так, люди у віці від 60 до 65 років мають інші потреби, ніж особи від 65 до 70 років; бажання осіб 70-75-літнього віку відрізняються від бажань людей 75-80 років.
За станом на 2019 р. населення України (разом з непідконтрольними територіями Донбасу та анексованим Росією Кримом) оцінюють в приблизно 44 мільйони. 15,9 % населення – молодші 15 років, 9,5 % – віком від 15 до 24 років, 57,8 % – віком від 25 до 64 років, 16,7 % – старші 65 років. Коефіцієнт потенційної підтримки (тобто, співвідношення осіб віком від 24 до 65 років до тих, кому понад 65) – 3,5. Річний показник зміни населення становить -0,6 %. Про це йдеться у праці «World Population Prospects 2019» про перспективи світового населення, підготованій за підсумками 2019 р. в ООН.
У звіті наводять дані про кількість населення України, починаючи від 1950 р. До прикладу, у 1950 р. ця кількість становила 37,3 мільйона осіб, у 1970 – 47,1 мільйона, у 1990 – 51,46 мільйона, у 2000 – 48,8 мільйона, у 2005 – 46,9 мільйона, у 2010 – 45,8 мільйона, у 2015 – 44,9 мільйона, у 2020 – 43,734 мільйона. Прогнозують, що у 2030 р. населення країни знизиться до 40,88 мільйона, у 2050 – до 35,2 мільйона, у 2075 – до 28,5 мільйона, у 2100 – до 24,4 мільйона. Тобто, у наступні 80 р. кількість населення України, відповідно до середнього прогнозу, може скоротитися майже вдвічі.
Водночас зі зменшенням кількості населення підвищуватиметься середній вік українців: якщо у 1950 р. він становив 27,6 року, то у 1990 – 35,3, у 2000 – 37,9, у 2020 – 41,2, вже у 2030 становитиме 44,5 року, у 2100 – 47,7.
За даними Державної служби статистики України кожен п'ятий мешканець нашої країни – це особа похилого віку, шоста їх частина – самотні люди. Половині із самотніх людей потрібна допомога в повсякденному житті, особливо сьогодні, коли для багатьох пенсіонерів основним джерелом існування є пенсія, розмір якої не забезпечує нормального життя. Понад 80 % з них вимушені жити за «межею бідності», отримуючи мізерні пенсії, що аж ніяк не може забезпечити достойної якості життя. Багато літніх людей в Україні страждають від незадовільних житлових умов та жорстокого поводження до себе.
Важливо знати, що чинне законодавство передбачає утримання непрацездатних батьків їхніми повнолітніми дітьми, у тому числі за допомогою виплати аліментів. В таких випадках діє норма Конституції, яку часто забувають: «Батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків». Це частина друга статті 51 Конституції України. Дана конституційна норма знайшла своє відображення і в Сімейному кодексі України (статті 202-206).
Не дивлячись на кримінальну відповідальність та можливість тюремного ув’язнення від 6 місяців до 6 років насильство в сім'ї є однією з найбільш поширених форм порушення прав людини, зокрема жорстоке поводження з літніми людьми. Воно являє собою кілька форм наруги над літніми людьми з боку людини, яка здійснює догляд за літньою людиною, його членів сім'ї, чоловіка/дружини або друзів.
Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації: 116 123 (безкоштовно з мобільного) або 0 800 500 335 (безкоштовно зі стаціонарних).
Не дивлячись на поважний вік життя приносить нові враження, новий день – нові знання та емоції. А доказом того є той факт, що навіть у похилому віці можна реалізувати себе знайшовши справу для душі. Це підтверджують «студенти» (експрацівники НУБіП України), які навчаються в університеті третього віку, який діє на базі гуманітарно-педагогічного факультету нашого університету. Основними принципами, якими користуються в даному університеті є: підтримка фізичних, психологічних, соціальних здібностей людей старшого покоління; сприяння створенню можливостей для освіти, навчання та розвитку старшого покоління; сприяння розвитку діалогу між поколіннями; залучення ресурсів самих людей старшого покоління для підвищення якості їх власного життя та активної участі у житті громади; створення можливостей для навчання упродовж життя людям, що вже вийшли на пенсію; співвіднесення навчання з вимогами та потребами сьогодення; задоволення від навчання.
Отже те, як суспільство ставиться до людей похилого віку, безпосередньо впливає на стабільність і процвітання всього соціуму. Шанобливе і соціально-відповідальне ставлення до стареньких – запорука і гарантія благополуччя для тих, хто так чи інакше стане на їх місце в наступних роках, не будемо про це забувати!
День захисту людей похилого віку – це символ спадкоємності поколінь. Прекрасна нагода сказати теплі слова подяки нашим батькам, дідусям та бабусям. Нехай осіння пора, в яку вони вступили, буде теплою та лагідною, наповненою душевним теплом та турботою близьких.
Марія Поливач,
директор музею історії НУБіП України
