Історія кафедри епізоотології 1945-1952 роки

   Продовжуємо цикл публікацій про історію кафедри епізоотології. Сьогодні розглянемо період з 1945 по 1952 роки.

  З 1945 р. керівництво кафедрою епізоотології в м. Києві знову здійснював доцент О. С. Коротич. Викладання дисципліни епізоотології в цей час проводили також доценти К. І. Дмитрієв, асистенти К. О. Настенко та М. І. Горбань. Допоміжний персонал кафедри складали: ординатор Л. П. Погрібняк, лаборанти А. Г. Колесник і М. Ф. Гацанюк, ветсанітар М. У. Жук.
   Серед учасників Великої Вітчизняної війни також були викладачі і співробітники кафедри, а саме: Настенко К.О., Онуфрієв В.П., Ревенко І.П., Степенко М.Ф., Щербина О.К., які відзначені бойовими орденами й медалями.

   У жовтні 1937 року на засіданні вченої ради Московського ветеринарного інституту Олексій Степанович Коротич захистив дисертацію на тему: “Вакцинація проти чуми свиней” і отримав вчений ступінь – кандидат ветеринарних наук. У 1937 році отримав вчене звання доцента. У 1937 році за конкурсом був обраний завідувачем кафедри епізоотології і завідувачем клінікою інфекційних хвороб КВІ. За цей час було написано 20 наукових робіт, видано 2 науково популярні книги і написано 8 науково популярних статей в різних газетах і журналах з питань інфекційних захворювань тварин.
   У 1937 році за дорученням уряду бере участь у наукових роботах по вивченню так званого «НЗ коней» (невідоме захворювання коней). В наслідок проведення цієї роботи вдалося вивчити раніше невідоме захворювання, відкрити завісу таємничості і визначити його як стахіботріотоксикоз коней. Коротич О.С. проводив роботу по вивченню стахіботріотоксикозів коней і вплив гриба стахіботріса на інших сільськогосподарських тварин.
За успіхи у вивченні стахіботріотоксикозу коней указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 лютого1937 року Коротич О.С. був нагороджений медаллю «За трудовое отличие».
   Коротич О.С. був депутатом Київської міської ради депутатів трудящих. 26 травня 1936 р. у сім’ї Коротича Олексія Степановича та його дружини Коротич Зої Леонідівни народився син — Коротич Віталій Олексійович, який став лікарем, відомим поетом, прозаїком, публіцистом та перекладачем.
   На початку Великої Вітчизняної війни за відрядженням Наркомзема УРСР Коротич був направлений у Кіровоградську область, де потрапив у оточення німецьких військ. Намагання вийти із оточення і потрапити на радянську територію закінчилося не успішно. Залишившись на окупованій території Коротич О.С. працював ветлікарем у клініці м. Києва. Два місяці Коротич О. С., як радянський активіст, знаходився в ув’язненні в німецькій тюрмі.
   З квітня 1943 року перебував у партизанському загоні «Сталінський 1». 4 листопада 1943 року партизанський загін з’єднався з частинами Червоної Армії . Після визволення м. Києва Коротич О. С. повернувся у місто і приступив до роботи у Київському ветеринарному інституті.
23 червня 1947 року на Вченій раді Казанського державного ветеринарного інституту Коротич О.С. захистив докторську дисертацію на тему: «О восприимчивости к грибу Stachylobotris alternans домашних животных и птиц».
   12 березня 1949 року Вища Атестаційна комісія при Міністерстві Вищої освіти СРСР в м. Москві не присвоїла Коротичу Олексію Степановичу вчений ступінь доктора ветеринарних наук, тому що його дисертація не відповідала вимогам щодо докторських дисертацій. З 10серпня 1949 року за підписом Директора інституту П. Лемішка доцента Коротича О.С. як такого, що відмовився виконати пропозицію Міністерства Сільського Господарства СРСР про перевід його на роботу в науково-дослідну установу в зв’язку з відсутністю педнавантаження на 1949-1950 навч. рік на кафедрі епізоотології, було звільнено з роботи в КВІ. У 1948–52 – Коротич О.С. працює ст. н. с. Ін-ту фізіології АН УРСР, доц. каф. антибіотиків Київ. ун-ту; 1952–1985 – зав. лаб. зооноз. інфекцій Київського НДІ епідеміології та інфекційних хвороб. 17 січня 1985 року Коротич Олексій Степанович помер і похований в м. Києві.

   У 1949 році завідувачем кафедри було призначено професора О.Л. Скоморохова (школа академіка С.М. Вишелеського)

   В період з 1926 року Олександр Леонтійович одночасно поєднував свою роботу з педагогічною в Московському ветеринарному інституті, спочатку асистентом, а потім самостійно читав курс лекцій по загальній епізоотології. В 1929 році був призначений директором  ящурного інституту на острові Городомля на озері Селігор Калінінської області. Після ліквідації ящурного інституту, в зв’язку з передачею його іншому відомству, тимчасово завідував ящурною лабораторією при Свердловській науково-дослідній станції. В 1936 році був переведений в науково-дослідний ветеринарний  інститут в м. Ленінград на посаду завідуючого ящурною лабораторією.
   У 1939 році в зв’язку з переводом ящурної лабораторії ЛенНДВЦ в ВІЕВ( Кузьминки під Москвою). О.Л. Скоморохов переходить на постійну роботу в Білоцерківський сільськогосподарський інститут на посаду завідувача кафедри епізоотології.
   У 1941 році з початком Великої Вітчизняної війни О.Л. Скоморохов разом з сім’єю евакуювався на Дон ( станиця Константиновська) , а потім через місяць переїхав в м. Фрунзе Киргизької РСР. У м. Фрунзе впродовж п’яти місяців завідував лабораторією м’ясокомбінату, а потім перейшов в Киргизький сільськогосподарський інститут на посаду завідувача кафедри епізоотології.
   В 1943 році за завданням уряду О.Л. Скоморохов виїжджав в Монгольську Народну Республіку для ліквідації епізоотії ящуру. В 1944 році О.Л. Скоморохов вдруге виїжджає в Монгольську Народну Республіку, де працює консультантом  при торговому представництві СРСР. Через рік по запиту Наркомптахопрому СРСР був відізваний та відправлений на  попереднє місце роботи у Білоцерківський сільськогосподарський інститут. З 1926 по 1936 рік О.Л. Скоморохов був членом ВКП (б). 25 січня 1936 року виключений з рядів ВКП (б) , як прийнятий з порушенням Уставу. Потім знову поступав у партію на загальних підставах працюючи у Білоцерківському сільськогосподарському інституті , але на заваді стає війна.
   В 1934 році О.Л. Скоморохов був учасником  12 Міжнародного ветеринарного конгресу в Нью-Йорку в якості делегата. З 1935 він є членом ветеринарної секції ВАСХНІЛ, в 1940 році учасник Всесоюзної сільськогосподарської виставки. В 1944 році був нагороджений знаком «Відмінник соціалістичного  сільського господарства»., в 1946 нагороджений «За доблесну працю».
   У вченому званні професора по кафедрі епізоотології був затверджений 11 березня 1934 року, вчений ступінь доктора ветеринарних наук О.Л. Скоморохов отримав 5 липня 1941 року. З 1 вересня 1949 року розпорядженням №41  по управлінню вищими закладами Міністерства сільського господарства СРСР Скоморохов Олександр Леонтійович був призначений на посаду завідуючого кафедрою епізоотології КВІ. Звільнився з роботи в КВІ 20 квітня 1952 року. В 1952 році завідувачем кафедри епізоотології було призначено доцента К.О. Настенко.

Максим Жуковський