Студенти-першокурсники вітають зі святом Покрови!
Від минулого до сьогодення шануємо традиції. Нехай Божа Матір покриває своїм благословінням. Просимо про кохання й мужності нам усім. Здоров'я, мудрості й гармонії кожному. Зі студентами першокурсниками факультету ветеренарної медицини третій рік поспіль вчимося шанувати древні традиції, поглиблювати вміння спілкуватися, знати історію свята, формуємо сучасні традиції його відзначення як свята державного і світського, готуємо своїми руками листівки і вітання для науковців та наставників, викладачів-чоловіків. Понад три роки ми маємо добру традицію – вітати ректора, деканати, викладачів та кураторів з важливими подіями, бо за програмою «Українська мова за професійним спрямуванням» студенти мають відмінно писати листи, от ми й пишемо листи та листівки до старших наставників.
Мої принципи роботи — це володіння особливим поглядом на дійсність: бачити не одиничний факт, а панораму, виткану з переплетених між собою фактів. Я не просто педагог, я — іміджмейкер — це інструмент для когось. Я вчу відкривати таланти у кожного, спілкуватися українською мовою на професійному рівні. Лікар — це еліта нації, а мова — це ключ до успіху у спілкуванні й презентації себе як професіонала. Вважаю, все і всіх варто використовувати за призначенням, — це ключовий елемент успіху. У моїй роботі педагога-іміджмейкера, яку я називаю мистецтвом, творчістю, є місце здоровому вимислу, припущенням і трішки фантазії і науково доведеним прийомам, і все це «приправлено» авторським міркуванням, оціночним судженням. Мені приємно бачити як студенти розвиваються, як змінюється їх ставлення до життя, як віддано вони люблять Україну і шанують наш народ, пишаються професією ветеринара. Студенту варто з перших днів навчання полюбити свій фах, щоб у майбутньому робота була в радість. Я досі вірю: якщо загадати бажання на першу зірку, що з’явилася на небі, то задумане неодмінно збудеться! Проте, я впевнена на сто відсотків: крім великого бажання, треба ще й докласти максимум зусиль, щоб мрія стала реальністю, нині студентам я намагаюся передати ті знання, які мені дала моя мудра мама і мій суворий батько, мої викладачі.
Наприклад, якщо ти мрієш про те, щоб бути відомою співачкою, то маєш знати, що за славою стоїть щоденна клопітка праця: навчання у школі, уроки вокалу та хореографії. Щоб бути успішним художником — треба відчувати життя, вміти передати красу Всесвіту на полотні, дарувати людям їхню мрію, навчитися нести щастя! «Лікар-ветеринар — це любов до тварин понад усе», — в один голос сказали студенти. У кожній професії є свої сходинки, свої етапи становлення! Але за будь-яких обставин треба Мріяти й Вірити й розвиватися, вчитися й працювати. Я — кандидат наук із соціальних комунікацій, це моя професія і покликання — сприяти налагодженню контактів між людьми, прищеплювати їм бажання піклуватися про ближніх, про Батьківщину. Впевнена, щоб змінити оточуючий світ, Всесвіт, хай кожен почне з себе. Якщо кожен буде удосконалювати себе, творити добро для своїх ближніх, то життя довкола стане кращим.
Автор: доцент кафедри журналістики та мової комунікації Вероніка Чекалюк
