Студенти-першокурсники креативно привітали своїх перших вчителів та викладачів факультету
«Успіх до мене прийшов тому, що я вічний «студент», – говорив Деффрі Гітомер. Справді, вчитися ніколи не пізно, особливо, якщо професію обрав серцем, як наші першокурсники.
Студенти факультету ветеринарної медицини ініціювали організацію «Вітальної пошти», відповідально поставилися до привітання наставників та викладачів усно та власноруч виготовленими листівками.
«Якщо вчитель, наставник поєднує в собі любов до справи і до учня, він – досконалий учитель», – говорив Л. Толстой. Справді, щоб не втратити зв’язок із студентами, викладач має жити життям своїх вихованців, спілкуватися й перейматися одними й тими темами. Вероніка Чекалюк, доцент кафедри журналістики і мовної комунікації НУБіП, почали підготовку до святкування «Дня Учителя». Студенти на вибір підготували для викладачів факультету вітальні листівки своїми руками: з паперу, листя, квітів та аплікацій...
Креативні та щирі студенти-першокурсники згадали і про шкільних вчителів, розповіли мініесе про першу вчительку. «Це свято хвилююче для кожного освітянина. Кожен у передчутті чогось прекрасного й неймовірного, незвіданого. Освіта і знання – це дивовижний світ пригод.... Справді, попереду багато відкриттів, вражень, нових друзів…. Мої студенти життєрадісті й талановиті, сповнені бажання вчитися і пізнавати світ», – ділиться враженнями доцент Вероніка Василівна Чекалюк.
Сьогодні відбулося справжнє свято: до нас на лекцію завітав Вячеслав Прилюк, котрий був викладачем у Вероніки Чекалюк. Справжнє свято – зустріч трьох поколінь. Ось яким свято освітянина побачили першокурсники спеціальності «Ветеринарна медицина».
«Нехай у кожного з нас буде більше приємних вражень, нехай освіта буде змістовною, а навчання захопливим, світлим, прикладним, а учителі добрими мудрими друзями й порадниками», – підсумовує викладач з української мови за професійними спрямуванням.
З Днем Освітянина, українці! Прагніть досконалості. Як писав Антуан де Сент-Екзюпері: «Досконалість – це не тоді, коли не має чого додати, а тоді, коли нема чого забрати».
Автор: Ільченко Катерина
