ЯК ОПУБЛІКУВАТИ СТАТТЮ В SCOPUS?

21 березня 2019 року

Вашій увазі представлено матеріали стосовно публікацій у наукових журналах, які індексуються базою Scopus, опубліковані на сайті OpenScienceinUkraine. Автори статті: As.Prof., Ph.D., V. V. Brygadyrenko, Department of Zoology and Ecology, Oles Honchar Dnipropetrovsk National University, Ukraine (Scopus ID:26632836300Researcher ID: B-7287-2015ORCID: 0000-0002-9448-8232ResearchGate:AccountGoogle Scholar: AccountEE:Biosystems DiversityRegulatory Mechanisms in Biosystemsеmail: [email protected]).

Матеріал розрахований, перш за все, на молодих вчених (аспірантів і кандидатів наук), які:
1) хочуть написати свою першу самостійну «скопусовську» англомовну статтю,
2) вже мають кілька публікацій у вітчизняних журналах,
3) бажають вийти на світовий рівень наукової комунікації,
4) володіють англійською на середньому або високому рівні.
 
В якості вступу дозволимо собі три зауваження
про сучасний науковий світ:
 
Зауваження 1.
На території країн колишнього СРСР існує думка, що термінальним (остаточним) продуктом наукової роботи є науковий звіт (дисертація – теж звіт) або книга. В англомовному світі термінальним продуктом, в якому втілюється наукова інформація, є стаття в науковому (скопусовському) журналі. Заради неї пишуться заявки на отримання гранту, нею звітує вчений за виконану протягом року роботу. Кількість скопусівских статей – основний критерій при прийомі на роботу викладача університету або наукового співробітника (а зміна місця роботи в Європі і та інших розвинених країнах відбувається набагато частіше, ніж в країнах колишнього СРСР). Публікації поза скопусовскими журналами не враховують при рейтингових оцінках діяльності вченого або колективу дослідників. Вітчизняна наука до цього ще не дійшла, але неминуче прийде, перестане розглядати тези, навчальні посібники та інше «інформаційне сміття» як результати наукової діяльності. Grey literature (сіра література), як правило, являє собою матеріали та дослідження, опубліковані поза традиційними каналами поширення наукової інформації – англомовними скопусовскими журналами.
Зауваження 2.
Стаття в скопусовскому журналі – товар. Цей специфічний товар продається на ринку (в міжнародному науковому співтоваристві), тільки платять за нього не готівкою, а посиланнями на цей товар в інших статтях. Більше посилань – вища «ціна» товару. Ритейлери (продавці) – редколегії скопусовских журналів. Вони підбирають товар (рукописи), доводять їх до кондиції (різної для різних журналів) і виставляють на ринок (публікують онлайн). Щоб товар було краще видно журнал розвиває певну активність, реєструючись в платних і безкоштовних базах даних (як би рекламуючи товар – конкретний рукопис).
Зауваження 3.
У супермаркеті, коли Ви підходите до полиці з сотнею видів цукерок, яку упаковку Ви купите? Ви керуєтеся десятком критеріїв: якість сировини, маса упаковки, її презентабельність, торгова марка, ціна тощо. Відкривши в Google Scholar посилання на певний науковий термін і завантаживши кілька десятків PDF-файлів наукових статей, ви без зусиль знайдете аналогії для перерахованих «цукеркових» характеристик. Одна стаття зверстана і відформатована жахливо, але написана добре, інша виконана на «вбитому», дореволюційному обладнанні, але бібліографія сучасна і т.д. Скопусовский журнал гарантує, що всі етапи роботи, опублікованої в ньому, відповідають певним оптимальним (на даному етапі розвитку науки) вимогам по десятку або десятках (залежно від рівня журналу) критеріїв. Швейцарські годинники і їх китайська підробка мають різну якість і ціну. Ваш рукопис у вітчизняному журналі та стаття колективу зарубіжних авторів в журналі Nature матимуть різну кількість посилань, нічого з цим не поробиш. Якість і витрати на виробництво «китайської підробки» все ж менші, ніж у швейцарського оригіналу, однак ми будемо намагатися зробити свій виріб (статтю) якнайкраще.
Після того, як ми зрозуміли, що сучасна наукова стаття є товаром, можна перейти до практичних рекомендацій з написання її тексту. Ці рекомендації орієнтовані на природничо-наукову тематику, проте, будуть корисні як гуманітаріям, так і представникам технічних наук.
 
З ЧОГО ПОЧАТИ?
1. Визначтеся з темою
Далеко не завжди доцільно продовжувати писати на ту ж тему, по якій Ви працюєте. Виберіть близьку тематику, в якій Ви орієнтуєтеся, але ще не прочитали тисячі вітчизняних джерел з даного питання. При визначенні теми статті постарайтеся відразу знайти оптимальне поєднання власного наукового інтересу та можливостей з кон'юнктурою ринку наукових робіт суміжного профілю. Тема, на яку плануєте писати, повинна бути цікава Вам, повинна захоплювати Вас, інакше хорошої статті не вийде. Ретельно ознайомтеся з найпоширенішими помилками, які допускають автори при написанні наукових статей для авторитетних міжнародних журналів.
 
2. Вивчіть 100 pdf-статей з передбачуваної теми
Не 500 і не 50. У п'яти сотнях можна «потонути», півсотні джерел, імовірно, буде недостатньо. В одному з матеріалів ми коротко писали, як знайомитися з оформленням і змістом наукових статей в Science Direct. Далі половину статей із сотні можна видалити, щоб вони не засмічували Вашу робочу папку. З залишеною літературою потрібно працювати далі. Середня кількість джерел у Вашому бібліографічному (пристатейному) списку має становити 40–50 англомовних журнальних статей. Відразу ж видаліть з папки тези, звіти, дисертації та інше «інформаційне сміття»!
Є нелегальні методи обходу платного доступу до міжнародних журналах. Ми радимо не порушувати закони, а легально зареєструватися в науковій мережі Research Gate і скопіювати звідти безкоштовно все, що Вам потрібно. До речі, Ваша пошукова активність в цьому випадку не залишиться непоміченою. Колеги, чиї статті Ви прочитаєте і процитуєте, виявлять це відразу ж після Вашої публікації і, можливо, у відповідь пошлються на Вашу роботу в наступних своїх статтях.
Ще одна порада: не читайте джерела кирилицею при пошуку інформації, оскільки Ви не зможете на них послатися в майбутній англомовній статті. Редактори небагатьох скопусовских журналів дозволять Вам процитувати кілька джерел кирилицею в транслітерації.
Перед написанням тексту статті радимо ознайомитися з деякими вимогами до оформлення статей для наукометричних баз. Дотримуватися вимог оформлення статей журналу, в якому Ви бажаєте публікуватися, потрібно неухильно.
 
3. Напишіть «Вступ»
При написанні вступу не намагайтеся дати аналіз всієї світової літератури за останні кілька століть. У своїй статті Ви спілкуєтеся з колегами, реальними людьми, для яких англійська в більшості випадків є рідною мовою і які за кілька секунд можуть підібрати вичерпну бібліографію по будь-якій темі. Ви спілкуєтеся з ними на рівних, використовуєте їх понятійний апарат, намагаєтеся викласти сучасний стан наукової проблеми в досить вузькій галузі, де опублікована сотня статей за останні півстоліття.
Раджу написати на листку паперу 10–12 наукових фактів (для кожного – своє джерело літератури), які стосуються Вашої теми, згрупувати їх по 3–4 в 3–4 абзаци. Це і стане зрозумілим і доступним вступом Вашого рукопису.
В останньому абзаці вступу прийнято формулювати гіпотези (не мету – кальку заголовка статті, як прийнято у нас). Гіпотез має бути 2–4, вони повинні «витікати» кожна зі свого абзацу вступу. Бажано, щоб не всі гіпотези підтвердилися в результаті дослідження, інакше який сенс був писати Вашу статтю?
 
4. Напишіть «Матеріал і методи»
З півсотні статей по Вашій темі підберіть найбільш підходящий метод, порівняйте повторність і методи статистичної обробки, використані в скопусовских статтях. Три основні критерії для рецензента Вашої статті: повторність, методи лабораторного аналізу, методи статистичної обробки. Якщо хоча б один з них гірший, ніж в опублікованих роботах – не витрачайте час, не сподівайтеся, що рецензенти будуть ледачими або дурними.
Справжня і уявна повторність, множинні порівняння вибірок (рецензенти рекомендують використовувати тест Тьюки, поправку Бонферроні для множинних ANOVA, рекомендується MANOVA), перевірка вибірок на нормальність розподілу (не використовуйте критерій Стьюдента) – найбільш часті зауваження рецензентів по статобробці експериментальних публікацій.
Розділ «Матеріал і методи» повинен давати можливість повністю повторити Ваші дослідження. Будь-які «каламутні» місця в тексті – привід без детальних пояснень відмовити в публікації Вашої статті. Для багатьох експериментальних робіт цей розділ може становити до двох журнальних сторінок тексту.
Якщо Ви працюєте з біологічними об'єктами – локальний етичний комітет повинен схвалити програму Ваших досліджень. Про це обов'язково має бути згадка в «Матеріалах і методах» Вашого рукопису.
 
5. Проведіть експеримент, напишіть «Результати» досліджень.
  • Типова помилка – змішування «Результатів» і «Обговорення». «Результати» не повинні містити посилань на літературні джерела та інтерпретацію даних, як би Вам цього не хотілося.
  • Не дублюйте дані таблиць і графіків текстом, не прагніть розширити «Результати» заради обсягу як такого.
  • Намагайтеся в максимально стислій формі представити Ваші результати. Не наводьте первинних даних в цьому розділі.
 
6. Напишіть «Обговорення», «Висновок» і «Анотацію»
  • Типова помилка – наведення у цьому розділі «нових» даних, які раніше не зазначені в «Результатах».
  • Не можна писати в кінці статті висновки (за зразком російськомовних статей). Висновок – це щось нове, а не перефразоване «Обговорення», це перспективи подальших досліджень, Ваші думки, які повинні запам'ятатися читачеві Вашої статті.
  • Не можна в анотації копіювати пропозиції з розділів статті – перефразуйте їх. Анотація – «рекламний щит» Вашої наукової статті – буде скопійована в десятки баз даних по всьому світу. Тому вона повинна бути самодостатньою, зрозумілою, вичерпною і, головне, цікавою.
 
7. Оформіть «бібліографію»
Економити час на бібліографії категорично не можна. Уважно перегляньте вимоги для оформлення статей в конкретному журналі. Відформатуйте всі тонкощі: коми перед ініціалами авторів, прогалини або їх відсутність між ініціалами, повна або скорочена (і за яким стандартом) назва журналу, дефіс або коротке тире між сторінками тощо. І рецензенти, і редактор відмінно розбираються у всіх цих тонкощах.
Радимо вивчити кілька статей останніх номерів журналу, в який Ви хочете подавати рукопис, на предмет оформлення бібліографічних списків. Щоб оформити бібліографічні позиції згідно популярним міжнародним форматам цитування Ви також можете використовувати безкоштовні онлайн-генератори цитат або інструкції в мережі Інтернет (наприклад, Reference List: Articles in Periodicals для стилю APA).
Половина Вашої бібліографії повинна бути опублікована за останні 5 років, не більше 5 % списку – Ваші публікації, максимум – кілька джерел «сірої літератури» (без індексів DOI, тези, книги тощо).
Перевірте чи на всі джерела є посилання в тексті і, навпаки, чи всі посилання в тексті є в бібліографічному списку. Якщо рецензент виявить бодай одну невідповідність – стаття буде ним забракована.
Після цього перевірте чи посилання на джерела всередині одних дужок розставлені в черговості по роках (в країнах колишнього СРСР прийнято розставляти їх за алфавітом). Як зразок візьміть статті, опубліковані в останньому номері журналу.
 
8. Оформіть рукопис українською / російською мовою (найбільш зрозумілою Вам)
Далеко не завжди потрібно економити на обсязі статті. У більшості журналів публікація безкоштовна, Вас ніхто не дорікне за «зайву сторінку». Вам швидше відмовлять в публікації маленької статті, ніж великої.
Перед передачею рукописи перекладачеві відформатуйте її (курсиви, надрядкові та підрядкові символи, формули і т.д.) в ідеальному вигляді українською / російською мовою. Для більшості журналів стандартом є шрифт Times New Roman, 12 пт, полуторний міжрядковий інтервал, 2 см поля з усіх боків. Рисунки і таблиці помістіть після списку літератури. Бібліографію та посилання на джерела в тексті оформіть відразу ж під конкретний журнал. Після перекладу внести виправлення буде набагато важче (якщо Ви не носій мови).
Зазвичай (якщо інше не зазначено у вимогах до оформлення статей конкретного журналу) рукопис оформляється одним файлом Word, який називається прізвищем автора в англійській транслітерації та роком публікації. Після отримання зауважень рецензента в заголовок файлу після року додають «(rev 1)», що означає, що це перший змінений варіант рукопису з виправленнями. Іноді листування з рецензентами доходить до «(rev 7)» і більше. Нічого страшного, якщо обсяг листування з рецензентами перевищить обсяг самої статті, Ви багато чому навчитеся.
 
9. Перекладіть рукопис
Які б наукові ступені і звання не мав Ваш перекладач, швидше за все, Ви отримаєте в рецензії фразу «Стаття має велику кількість граматичних помилок і потребує перевірки носієм мови». Не турбуйтеся, це чергова фраза. Багато рецензентів самі не є носіями мови, і таким шляхом вони «перестраховуються» перед редактором журналу, щоб не виглядати безграмотними.
Надішліть отриманий переклад носію мови, нехай і не фахівцеві по Вашій темі.
Скупий платить двічі. Заощадивши на перекладі та перевірці, Ви будете займатися листуванням з рецензентами в кілька разів довше, перш ніж стаття буде прийнята до друку.
 
10. Остаточно відформатуйте переклад
Відформатуйте текст до ідеального (на Вашу думку) стану. Відкладіть статтю. На наступний день знову її перечитайте – знайдіть десяток нових недоліків. Все, що не подобається Вам, не сподобається і рецензентам. Стаття повинна Вам подобатися.
Перед відсиланням рукопису перевірте остаточний варіант за допомогою програм Advego Plagiatus або Text на плагіат. Навіть одне речення у Вашій статті, ідентичне з уже існуючими публікаціями (Вашими або чужими – не має значення), – привід звинуватити Вас у плагіаті і відмовити в публікації. Зараз перевірка на плагіат обов'язково проводиться в усіх міжнародних журналах. Пам'ятайте, що схожий з уже опублікованими текст може з'явитися і не з Вашої вини, а в процесі перекладу.
 
11. Загальні рекомендації по листуванню з редактором і рецензентами
«Реверанси» на адресу рецензента загальноприйняті в англомовному світі і є нормою ділового етикету. Перед початком відповіді на конкретні зауваження подякуйте рецензента за витрачений час, уважне ставлення до автора-початківця, а також детальне опрацювання Вашого рукопису.
Не пишіть листи рецензентам «під копірку», Ваш лист-відповідь Рецензенту 1 повинен відрізнятися від листа Рецензенту 2. Обсяг тексту відповіді повинен бути не менше, ніж обсяг тексту в листі рецензента, адресованого Вам. У кінці листа ще раз подякуйте рецензентові за виконану роботу.
Пропустити (проігнорувати) зауваження рецензента – це майже особиста образа. Людина витратила час, вказала на конкретну помилку і попросила Вас виправити її по всьому тексту рукопису. Ви проігнорували. На яку реакцію Ви розраховуєте?
Автори-початківці лякаються майбутнього обсягу роботи. Рецензент 1 надішле Вам сторінку тексту рекомендацій в бланку рецензента, ще десяток зауважень на полях Вашого рукопису і до сотні виправлень в тексті, помічених в режимі редагування Word. Рецензент 2 – стільки ж, але частково нових, частково дублюючих рецензента 1. Що робити? Беріть за основу текст із зауваженнями того рецензента, який вніс більше виправлень. Створюйте новий файл Wordпід назвою «Відповідь рецензентe 1», і кожну Вашу зміну рукопису фіксуйте в ньому окремою фразою. Редактору Ви повинні вислати чотири вордівських файли:
  • варіант статті, в якому в режимі редагування виділені всі виправлення (для економії часу рецензентів і редактора),
  • новий варіант статті з позначкою «(rev 1)» в назві,
  • дві окремих відповіді рецензентам (не переплутайте номери рецензентів).
Редактори наукових журналів колишнього СРСР традиційно беруть на себе неспецифічні функції – виправляють за автора помилки, форматують дані в таблицях, видозмінюють рисунки. Не розраховуйте на подібне з боку редакторів скопусовких журналів. Що Ви їм прислали – те і надрукують. Якщо вони побачать, що рукопис потребує з їхнього боку значних витрат часу, швидше за все Ви отримаєте «чергову відповідь» про те, що їх «журнал відсіває 70 % рукописів; Ваш рукопис цікавий, але на жаль у портфелі в даний момент знаходяться статті на найближчі три номери». Це ввічлива відмова. Вона означає, що Ви не довели публікацію до потрібної якості.
Не впадайте у відчай, якщо після відсилання в перший журнал отримаєте негативні рецензії. Врахуйте всі побажання рецензентів, поліпшіть рукопис і надсилайте її в другій журнал. Якщо в четвертому чи п'ятому журналі Ви отримали негативну відповідь – не витрачайте далі час, опублікуйте цей рукопис у вітчизняному журналі (він майже напевно надрукує англійський варіант Вашої статті).
Не посилайте одночасно одну і ту ж статтю в кілька журналів – це серйозне порушення етичних норм західного наукового світу. Наслідки рано чи пізно для Вас будуть плачевними.
 
Висновок
Американський професор, носій мови, який написав сотню скопусовских статей, з лабораторією, десятком співробітників і щорічним бюджетом кілька мільйонів доларів пише в середньому п'ять скопусовских статей в рік. Ставте для себе реалістичні цілі. Якщо у Вас немає десятка помічників і сучасного обладнання, то одна стаття за півроку – це максимум.
Пам'ятайте, що в своїй англомовній статті Ви «спілкуєтеся» з на порядок більшою аудиторією: російською мовою розмовляє чверть мільярда, англійською – близько 7 мільярдів людей. Ваша стаття буде в найближчі 10-20 років прочитана декількома сотнями вузьких фахівців з даної теми, Вам не повинно бути за неї соромно. Ваша публікація повинна зацікавити фахівців, ініціювати нові дослідження, стати важливою реплікою в діалозі, що триває не одне століття в конкретній науковій галузі.
 
Успіхів Вам у нелегкій справі спілкування з міжнародної наукової аудиторією!
 
Джерело
Всі українські журнали в Scopus и Web of Science
 

Переклад і редакція: В. Трокоз

Регіональні навчальні заклади (синій)Набір на навчання (синій)_2015Захисти дисертацій