ОЛЕКСІЙ МИКОЛАЙОВИЧ БАХ - ВИДАТНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ БІОХІМІК
У ці дні минає річниця з дня народження Олексія Миколайовича Баха (нар. 17 березня 1857 р., помер 13 травня 1946 р.) – українського хіміка та біохіміка, академіка АН СРСР (з 1929 р), громадського діяча, Героя Соціалістичної Праці, депутата Верховної Ради СРСР 1-го скликання.
Олексій Миколайович Бах. Худ. І. Е. Грабар. 1939. Донецький художній музей.
Видатний вчений народився в м. Золотоноша Полтавської губернії (нині – районний центр Черкаської області) в родині техніка-винокура. Закінчив Другу київську гімназію. Навчався у Київському університеті (1875–1878), але був виключений за участь у політичних виступах студентів. За участь у революційному русі перебував на засланні (1878–1881); після повернення продовжував революційну діяльність як член партії «Народна воля». Автор широко відомої свого часу популярної книжки «Цар-голод» (1883). У 1885 році після розгрому «Народної волі» виїхав за кордон. Займався науковою роботою у Колеж дю Франс у Парижі (1890). Згодом працював у США (1891–1892), у 1894 році переїхав у Женеву і влаштував хімічну лабороторію у власній квартирі. Розробив теорію повільного окислення у тваринних і рослинних організмах (1897). Був головою Товариства фізичних та природничих наук у Женеві (1916), почесним доктором Лозаннського університету (1917). Повернувся на Батьківщину у 1917.
З 1918 р. продовжив наукову діяльність. Був ініціатором створення (1918) та беззмінним директором Центральної хімічної лабораторії при ВДНГ РРФСР (згодом – Фізико-хімічний інститут ім. Л. Я. Карпова). 1920 р. створив Біохімічний інститут Наркомату охорони здоров'я, а 1935 спільно з О. Опаріним – Iнститут біохімії АН СРСР у Москві. У 1936 р. за цініціативою О. М. Баха створено «Биохимия», перший журнал на біохімічну тематику в СРСР, редактором якого був сам вчений. З 1928 р. очолював Всесоюзну асоціацію працівників науки і техніки.1939–45 рр. – академік-секретар Відділення хімічних наук АН СРСР. У 1935 р. заснував Інститут біохімії АН СРСР і був його директором до 1946 р.
Олексій Миколайович Бах по праву вважається засновником широковідомої школи біохімії. Його основні наукові роботи присвячені вивченню хімізму асиміляції вуглецю зеленими рослинами, проблеми окиснювальних процесів у живій клітині, вченню про ферменти (Собр. трудов по химии и биохимии. – М., 1950). Вчений пояснив хімізм процесу асиміляції вуглекислого газу хлорофільними рослинами з утворенням цукру тим, що в основі цього процесу лежить реакція, яка відбувається за рахунок води. Бах О. М. прийшов до висновку, що перекиси грають винятково важливу роль і у процесі дихання, на основі чого ним була створена перекисна теорія. Теоретичні праці Баха про ферменти стали науковою основою розвитку харчової промисловості. Звання Героя Соціалістичної праці присвоєно Указом Президії Верховної Ради СРСР 1946 р. за видатні заслуги у біохімічній галузі, зокрема, за розробку теорії реакції повільного окислення та хімії ферментів, а також за створення наукової хімічної школи.
Олексій Миколайович помер 13 травня 1946 р. у Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі.
Основні наукові праці:
• Об активном водороде. — Сб. работ по чистой и прикл. химии. – Тр. Хим. ин-та им. Л. Я. Карпова, 1925.
• А. Н. Бах, Е. П. Алексеева, В. П. Древинг О первых уловимых продуктах каталитического распада сахаров в бескислородной среде. – Биохимия. – 1936. – Т.1, № 1. – С. 75-93.
• Биологическое и технологическое значение ферментативных процессов. – Известия АН СССР. – 1936. – № 4. – С. 627-638.
• А. Н. Бах, Д. М. Михлин. Биохимический синтез лимонной кислоты. – Известия АН СССР. – 1938. – № 5. – С. 991-993.
• Собрание трудов по химии и биохимии. – М., 1950. – 648 с.
Підготував В. Трокоз
