МОДЕЛЬ ДНК БУЛА ЗАПРОПОНОВАНА 66 РОКІВ ТОМУ

22 лютого 2019 року

ДНК як хімічна речовина була виділена Йоганом Фрідріхом Мішером в 1869 році із залишків клітин, що містяться в гної (за іншими даними /https://uk.wikipedia.org/ - з білих кров'яних тілець). Він виділив речовину, до складу якого входять азот і фосфор. Спочатку нова речовина отримала назву нуклеїн, а пізніше, коли Мішер визначив, що ця речовина володіє кислотними властивостями, речовина отримала назву «нуклеїнова кислота». Біологічна функція нововідкритої речовини була неясна, і довгий час ДНК розглядалась як депо фосфору в організмі. Більше того, навіть на початку XX століття багато біологів вважали, що ДНК не має ніякого відношення до передачі інформації, оскільки молекула, на їхню думку, за будовою була занадто одноманітною і не могла містити закодовану інформацію.

 


Поступово було доведено, що саме ДНК, а не білки, як вважалося раніше, є носієм генетичної інформації. Одні з перших вирішальних доказів принесли експерименти Освальда Евері, Коліна Маклауда і Макліна Маккарті (1944 р) по трансформації бактерій. Їм вдалося показати, що за так звану трансформацію (придбання хвороботворних властивостей нешкідливою культурою в результаті додавання в неї мертвих хвороботворних бактерій) відповідає виділена з пневмококів ДНК. Експеримент американських учених Алфреда Херші і Марти Чейз (експеримент Херші – Чейз, 1952 г.) з білками і ДНК бактеріофагів, позначеними радіоактивними ізотопами, показали, що в заражену клітину передається тільки нуклеїнова кислота фага, а нове його покоління містить такі ж білки і нуклеїнові кислоти, як вихідний фаг.
Аж до 50-х років XX століття точна структура ДНК, як і спосіб передачі спадкової інформації, залишалися невідомими. Хоча і було достеменно відомо, що ДНК складається з кількох ланцюжків, які побудовані з нуклеотидів, ніхто не знав точно, скільки цих ланцюжків і як вони з'єднані.
В результаті роботи групи біохіміка Ервіна Чаргаффа в 1949–1951 рр. були сформульовані так звані правила Чаргаффа. Вченому і його співробітникам вдалося розділити нуклеотиди ДНК за допомогою паперової хроматографії та визначити точні кількісні співвідношення нуклеотидів різних типів. Співвідношення, виявлене для аденіну (А), тиміну (Т), гуаніну (Г) і цитозину (Ц), виявилося таким: кількість аденіну дорівнює кількості тиміну, а гуаніну – цитозину: А = Т, Г = Ц. Ці правила, поряд з даними рентгеноструктурного аналізу, зіграли вирішальну роль в розшифровці структури ДНК.
Структура подвійної спіралі ДНК була запропонована Френсісом Криком і Джеймсом Уотсоном 66 років тому - 21 лютого 1953 року на підставі рентгеноструктурних даних, отриманих Морісом Вілкінсом і Розалінд Франклін, а також правил Чаргаффа. Пізніше запропонована Уотсоном і Криком модель будови ДНК була доведена, а їх робота відзначена Нобелівською премією з фізіології або медицини 1962 р. Серед лауреатів не було померлої на той час від раку Розалінд Франклін, так як премія посмертно не присуджується.

Джерело: http://techno.bigmir.net/technology/1607565-Den--v-istorii--Otkrytie-hlo...
© techno.bigmir.net
Переклад з російської В. Трокоз

 

Регіональні навчальні заклади (синій)Захисти дисертаційНабір на навчання (синій)_2015

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook