«Антидемократичні політико-правові теорії» в полі зору студентського наукового гуртка "Історія учень про державу і право"
12 квітня 2018 року на черговому засіданні гуртка з «Історії вчень про державу і право» було досліджено «Антидемократичні політико-правові теорії».
Гуртківці з’ясували, що з другої половини XIX ст. в економічному й політичному житті багатьох країн Західної Європи сталися зміни, що привели до концентрації виробництва й капіталу, його злиття з промисловим капіталом, утворення міжнародних монополій. Усе це, а також розвиток науки і технологій сприяли значному збільшенню виробництва товарів, що поставило в порядок денний питання про пошук сировини та нових ринків збуту.
Тоді зацікавлені кола західних країн почали формувати ідеологію експансії, плекати расистські й шовіністичні тенденції, що матеріалізувалися в державно-правових ученнях.
Ідейною зброєю цієї ідеології були теорії французького соціолога Жозефа-Артюра де Гобіно (1816—1892), міністра колоній Великобританії Джозефа Чемберлена (1836—1914) та ін., які пропагували ідеї расової боротьби і природного добору вищої раси. Появі антидемократичних державно-правових теорій багато в чому сприяли погляди німецького історика Генріха Трейчке (1834—1896), який сповідував ідеологію пруссько-німецького націоналізму, а також мілітаристські устремління німецької військової верхівки, біля витоків яких стояли Гель-мут-Карл Мольтке (1800—1891) та Гельмут-Йоган Мольтке (1848—1916).
Автором антидемократичної державно-правової теорії був німецький філософ Фрідріх Ніцше (1844— 1900), який виклав свої погляди на ці суспільні явища у працях "По той бік добра і зла" (1886 p.), "Так казав Заратустра" (1883—1884 pp.), "Воля до влади" (1889—1901 pp.) та ін.
Зваживши всі аргументи, які наводили дослідники на захист експансії, досить радикальних расистських та шовіністських тенденцій, гуртківці провели голосування і постановили, що мілітаристські устремління ХІХ ст. мали негативне значення для проголошення і закріплення прав людини і громадянина. В таких країнах як Франція, США на найвищому державному рівні було проголошено відповідно «Декларація прав людини і громадянина 1789 р.» та «Біль про права» - як перші десяти поправок до Конституції США, які закріплюють основні права людини— однак користувалися цим правами далеко не всі.
Члени гуртка прийшли до висновку, що найбільш повна гармонія між суспільством і державою досягається в умовах парламентаризму, де суспільна думка шляхом виборів має змогу впливати на державну владу. Так проявляється правова держава.
Л.С. Протосавіцька
науковий керівник гуртка з «Історії вчень про державу і право»
