Перлина практичної підготовки студентів-міжнародників

Заключним акордом навчальної практики стало довгоочікуване знайомство із, без перебільшення, скарбами музею історії дипломатичної служби України, що він відкрив свої двері відвідувачам у переддень професійного свята української дипломатії до її сторічного ювілею, адже саме 22 грудня 1917 року в Українській Народній Республіці було утворено Секретарство міжнародних справ. Цій сторінці історії та її визначним особистостям на ниві дипломатії присвячено кілька стендів із старими фотокартками і документами. 

 

 

Із неабиякою зацікавленістю, професійним потягом слухали міжнародники презентацію експонатів музею, що її для нас провела із надзвичайним знанням матеріалу, професійним поглядом на події минулого та сьогодення української зовнішньої політики, із сердечним сприйняттям та ставленням до наукової професійної молоді в.о. начальника Відділу державного архіву МЗС України, шановна Лариса Олександрівна Дягтьорьова. 

 

 

Історія української зовнішньополітичної служби вимагає якнайскорішої популяризації, насамперед серед нас самих, адже нерідко ми, знаючи до певної міри історію та традиції зарубіжних дипломатичних шкіл, не маємо достатньо повного уявлення щодо власних «університетів», що їх на своєму шляху долала наша рідна вітчизняна дипломатія. Такі слова, заклик «крихта по крихті відродити дипломатичне минуле України» виголосив свого часу міністр закордонних справ нашої Держави Анатолій Максимович Зленко на церемонії відкриття Музею історії української дипломатичної служби.

 

 

 

Практиканти завершили огляд, сповнені новими знаннями, почуттям приналежності до великої справи служіння своєму народові на ниві міжнародних відносин й зовнішньої політики, професійними враженнями від побаченого й почутого, з надією та сподіваннями ще не одного разу повернутись до Музею, що він міститься поки що в одній з кімнат будинку на Михайлівській площі, коли його буде остаточно сформовано й наповнено величезною кількістю експонатів, що вони поки що чекають своєї черги бути презентованими широкому професійному й громадському загалу.

 

 

 

 

Отже, відвідавши музеї, заклади та установи, бакалаври-практиканти мали змогу докладно проаналізувати значення та роль найважливіших архівів й музеїв, експонати, експозиції та історичні події. Краєзнавча практика дала можливість критично оцінити історичне минуле, провести аналогії із сьогоденням та зробити власні прогностичні оцінки на майбутнє, і, що є надзвичайно важливим, все це в контексті завдань, що вони стоять перед майбутніми міжнародниками, дипломатами своєї країни.

 

 

 

Отримані знання та практичні навички знайшли своє, так би мовити, відбиття у заліковій студентській відомості на той час ще першокурсників. А вона продемонструвала цілком непогані результати практичного тижню: у відомості й залікових книжках тільки високі позитивні оцінки, причому абсолютна більшість з них відмінні.

 

 

 

Що ж, маємо з приємністю констатувати: річне планове навчальне навантаження бакалаврами-міжнародниками повністю виконано, причому здебільшого з високими та прийнятними результатами, що своєрідним заключним акордом підтвердила й «краєзнавча сесія». Тепер короткий відпочинок й наступний крок: оволодіння програмою підготовки вже другого курсу.