Пам'ять поколінь

Пам’ять поколінь

Більш як 70 років минуло, як закінчилась ІІ світова війна. Але пам'ять про неї живе в душі кожного українця.

Понад 1000 студентів і співробітників НУБіП України взяли в руки зброю, майже 400 записалися до лав народного ополчення. Багато з них загинуло на фронтах тієї війни.

В університеті видано чимало книг, в яких висвітлені
біографічні дані учасників бойових дій, які до війни були студентами. Про їх фронтові дороги і про те, як повернувшись з війни, працювали в повоєнні роки в Голосіївських ВНЗ. А також про тих студентів, хто першими вступили у бій з ворогом та загинув на підступах до Києва.

Біля 2-го навчального корпусу університету створено меморіал пам’яті
присвячений полеглим у роки Другої світової війни студентам і співробітникам Голосіївських інститутів, що навчались і працювали тут. А в 1941 році біля цього корпусу велися найзапекліші бої. Тому на меморіалі височить на постаменті постать 10 юнака з бронзи, а за його спиною на мармурових плитах викарбовані прізвища тих, хто загинув в перші місяці війни в пекельних боях за Голосієво, за Київ.

Книга «Пам'ять поколінь» (2010 р.) видана з нагоди 65-річчя закінчення ІІ світової війни і присвячена тим, хто загинув у боях, хто вижив у тій пекельній війні, а після закінчення навчався та працював у голосіївських інститутах. В буклеті «Агрономічний факультет», який вийшов у видавництві університету в 2010 році розповідається про ветеранів факультету, які були до ІІ світової війни студентами ІІ, ІІІ курсів. Після закінчення війни повернулись, закінчили навчання, захистили дисертації і довгий час працювали в своєму рідному виші. Серед них – Михайло Арсейтійович Білоножко (зав. кафедрою рослинництва), Руденко Іван Сергійович (доцент кафедри загального землеробства) та багато інших.

Кабаченко Борис Трохимович

З травня 1941 до квітня 1947 р. був у лавах Червоної Армії. За участь у боях в період Великої Вітчизняної війни з Німеччиною і Японією (1941-1945 рр.) нагороджений орденом Слави II ступеня і шістьмома медалями. Два рази був поранений. Після демобілізації з армії в 1947 р. вступив на перший курс факультету агрохімії і ґрун­тознавства Київського сільськогосподарського інституту, який закінчив з відзнакою у 1952 р. 31952 до 1953 р. працював інженером-ґрунтознавцем в Пензенсько-Каменській експедиції "Агроліспроект". З вересня 1953 р. – асистент ка­федри ґрунтознавства і геології КСГІ. Брав безпосередню участь в обстеженні ґрунтів колгоспів і радгоспів Київської, Тернопільської, Чернігівської та інших областей. У 1967 р. захистив кандидатську дисертацію. З жовтня 1967 до червня 1998 р. працював доцентом кафедри ґрунтознавства та охорони ґрунтів Української сільськогосподарської академії та НАУ.

Калюжний Володимир Юхимович 

Доцент кафедри ґрунтознавства, а в 1946-1950 рр. – декан агрономічного факультету. До війни, будучи аспірантом, працював асистентом кафедри ґрунтознавства КСГІ. На початку ІІ світової війни був бійцем у винищувальному батальйоні, який обороняв Київ. На початку Великої Вітчизняної війни був бійцем у винищувальному ба­тальйоні, який обороняв Київ. У серпні-вересні 1941 р. займався евакуацією Київського сільськогосподарського інституту в Алма-Ату (евакуаційний пункт знаходився в Харкові). З 15 вересня 1941 р. до 10 березня 1942 р. працював у Казахському сільськогосподарському інституті, а з 10 березня 1942 р. мобілізований у діючу Червону Армію, де знаходився до грудня 1945 р. Брав безпосередню участь (як рядовий і офіцер) у боях при обороні м. Сталінграда, на Курській дузі, звільненні Білорусії, м. Варшави, взятті Берліна та в інших воєнних операціях.

За мужність у Великій Вітчизняній війні нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями "За оборону Сталінграда", "За оборону Києва", "За оборо­ну Варшави", "За взяття Берліна", "За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.

Полив'яний Петро Миронович

У серпні 1939 р. був призваний до Червоної Армії. Брав участь у фінській війні. У 1940 р. у складі 8-ї окремої бригади служив на військово-морській базі півострова Ханко і Захищав його до листопада 1941 р. З листопада 1941 до 1942 р. захищав блокадний Ленінград у складі 136-ї стрілець­кої дивізії. Після закінчення в 1943 р. 3-го Ленінградського артилерійського училища воював проти німецьких загарбників, пройшовши з боями від Курська до Берліна. У1945-1946 рр. служив у складі радянських військ у Німеччині. З 1947 р. працював асистентом кафедри ґрунтознавства Київського лісогосподарського інституту, а після об'єднання голосіївських інститутів – асистентом кафедри ґрунтознавства і геології УСГА. У 1965 р. захистив кандидатську дисертацію. З 1966 до 1972 р. працював доцентом кафедри ґрунтознавства і геології УСГА. Був нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня та шістьмома медалями, у тому числі "За оборону Ленінграда", "За взяття Берліна".

Шикула Микола Кіндратович

У 1944 р. призваний до лав Червоної Армії. При звільненні Львова був контужений. Після лікування повер­нувся на фронт. Війну закінчив на острові Рюген, що знаходиться на півночі Німеччини. У 1945-1946 рр. працював начальником підсобного госпо­дарства, що забезпечувало продовольством части­ни 2-ї ударної армії. У 1946 р. військова частина, в якій він служив, була переведена до м. Славути Хмельницької області. У березні 1950 р. його демобілізували.

У 1955 р. закінчив з відзнакою Тимірязєвську сільськогосподарську ака­демію (м. Москва), навчався в аспірантурі Інституту ґрунтознавства і аг­рохімії ім. Соколовського (м. Харків). У 1960 р. захистив кандидатську ди­сертацію, а в 1968 р. – докторську. Працював директором Всесоюзного НДІ захисту ґрунтів від ерозії (м. Курськ, 1970-1974 рр.). Завідував кафе­дрою ґрунтознавства і охорони ґрунтів Української сільськогосподарської академії (1974-1994 рр.), НАУ (1994-1999 рр.).

Нагороджений орденом "Знак Пошани" та п'ятьма Медалями, у тому числі "За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.".

Серед учасників бойових дій і дідусь доцента нашої кафедри Карабач Катерини Сергіївни – Кондратюк Павло Іванович.

З грудня 1941 року він учасник партизанського руху   і підпільних організацій на Україні, був членом обласного підпільного комітету КПУ Житомирської області, комісаром партизанського загону ім. Чапаєва, брав участь у боях з фашиськими окупантами у складі Південно-Західного та 1-го Українського фронтів у районі Миронівки, Таганчі, Канєва та Оржиці. Після пораненні потрапив до госпіталю м. Хорол Полтавської області. Нагороджений двома орденами «Знак пошани» та медаллю.

Після повернення КСГІ з Алма-Ати до Києва очолював факультет механізації сільського господарства, працював заступником директора з навчальної роботи КСГІ, доцентом і завідувачем кафедри сільськогосподарських машин. У 1963-1964 рр. завідувачем кафедрою механізації тваринницьких ферм.

Низький уклін вам!